Мета і завдання аудиту фінансової звітності.
План викладу і засвоєння матеріалу.
Тема 11. Методичні прийоми та процедури аудиту фінансової звітності.
Після вивчення теми студент повинен:
Знати:
- мету і завдання аудиту фінансової звітності;
- етапи аудиту фінансової звітності;
- методи аналізу фінансової звітності.
Вміти:
- проводити перевірку фінансової звітності з використанням різних методів та способів перевірки.
1. Мета і завдання аудиту фінансової звітності.
2. Етапи аудиту фінансової звітності.
3. Методи аналізу фінансової звітності.
4. Методика проведення аудиту фінансового стану підприємств.
Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, укладених на основі даних фінансового обліку з метою одержання користувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також змінах у його фінансовому стані за звітний період в установленій формі для прийняття цим користувачем визначених управлінських рішень. Державним органам управління необхідна інформація про фінансову звітність для формування макроекономічних показників, своєчасність сплати податків, визначення національного доходу і розподіл ресурсів тощо.
Елементами фінансової звітності є її такі основні статті:
Доходи - надходження чистих активів або погашення зобов'язань шляхом реалізації товарів або надання послуг.
Витрати - відтік або використання активів, або виникнення зобов'язань у зв'язку із доставкою товарів або виконання послуг, що складають основні операції підприємства.
Прибутки - збільшення чистих активів від випадкових і неосновних операцій та інших видів діяльності, за винятком доходів або інвестицій з власників.
Збитки - зменшення чистих активів від випадкових або побічних операцій та інших подій, за винятком видатків або розподілень власників.
Активи - можливі майбутні економічні вигоди, отримані підприємством внаслідок минулих операцій.
Зобов'язання - можливі майбутні втрати економічних вигід внаслідок минулих операцій, включаючи передачу активів або послуг.
Капітал власника - остаточні проценти власників після сплати всіх боргів.
Відповідність за складання фінансових звітів та відповідне розкриття інформації лежить на керівництві підприємства.
Підприємство, що звітує, є підприємством, яке має користувачів, котрі використовують фінансові звіти як основне джерело фінансової інформації про це підприємство з метою прийняття ними економічних рішень.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Ст.14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює перелік користувачів, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації, а саме: акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи. Однак, крім закритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. У нормальних умовах це природно. Перша звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами та передбачена законодавством. Закрита звітність задовольняє інтереси власника, її призначення - у забезпеченні більш ефективного управління внутрішніми підрозділами, у прийнятті оперативних рішень на рівні цехів, дільниць бригад тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст.14 визначені суб'єкти, які зобов'язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, до сфери управління яких вони належать, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу. Тут мають на увазі органи, уповноважені трудовим колективом, рада трудового колективу, профспілковий комітет тощо.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів:
^ придбання, продажу та володіння цінними паперами;
^ участі у капіталі підприємства;
^ оцінки якості управління;
^ оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
^ забезпеченості зобов'язань підприємства;
^ визначенні суми дивідендів, що підлягають розподілу;
^ регулювання діяльності підприємства;
^ інших рішень.
Внутрішніми користувачами фінансової звітності виступають:
^ засновники і власники підприємства;
^ керівники підприємства;
^ робітники підприємства.
Зовнішніми користувачами фінансової звітності виступають:
^ контролюючі органи;
^ податкова служба;
^ позабюджетні фонди;
^ постачальники;
^ профспілкові організації;
^ конкуренти;
^ інвестори;
^ покупці.
Мета аудиту фінансової звітності – це висловлення аудитором думки про те, чи відповідає фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів.
Отже, в процесі аудиту фінансової звітності аудитор повинен зробити висновок щодо:
1) відповідності бухгалтерського обліку та прийнятої на підприємстві облікової політики вимогам нормативних і законодавчих документів, які регламентують порядок його ведення в Україні;
2) відповідності фінансової звітності тим якісним характеристикам, принципам підготовки та подання, які передбачені нормативними й законодавчими документами в Україні;
3) достовірності повноти та точності відображення у звітності активів, зобов’язань, власних коштів і фінансових результатів діяльності підприємства за певний період.
Для досягнення основної мети аудитор повинен вивчити:
1) відповідність фінансової звітності в цілому всім вимогам, які висуваються до її оформлення;
2) відсутність у звітності суперечливої інформації та узгодженість різних форм між собою;
3) наявність підстав для включення у звітність наведених у ній сум;
4) правильність та обґрунтованість методології оцінки активів і пасивів;
5) правильність підрахунку окремих статей звітності;
6) наявність підстав для віднесення певної суми до тієї статті, до якої вона включена;
7) відображення операцій у звітних формах того звітного періоду, в якому вони були здійснені;
8) відповідність сум окремих операцій даним, наведеним у первинних документах, регістрах аналітичного та синтетичного обліку, відповідність їх підсумків даним, наведеним у Головній книзі та звітності;
9) узгодженість даних річної фінансової звітності з даними квартальної та поточної звітності;
10) наявність можливості постійного функціонування підприємства.
Отже, важливою є не тільки перевірка “формального” додержання правил ведення бухгалтерського обліку, а й перевірка підготовки звітності так, щоб вона містила повну, достовірну та неупереджену інформацію про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності.