Суть, об’єкти та види аудиторських доказів.
План викладу і засвоєння матеріалу.
Тема 9. Аудиторські докази та робочі документи аудитора.
Після вивчення теми студент повинен:
Знати:
- поняття аудиторських доказів;
- види аудиторських доказів;
- функції і призначення робочої документації;
- класифікацію робочих документів.
Вміти:
- визначати джерела аудиторських доказів;
- виявляти помилки в фінансових звітах.
1. Суть, об’єкти та види аудиторських доказів.
2. Робочі документи аудитора.
Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Юридична література трактує поняття доказів, як фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значенням для прийняття правильного рішення. Аудиторські докази - це вся інформація, яку використовує аудитор для формулювання висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка; вони охоплюють інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації.
Об'єктами аудиту є: засновницькі документи (статут, засновницький договір, засновницький протокол), грошові засоби і розрахунки, матеріальні і нематеріальні активи, процеси виробництва продукції, реалізації, інвентаризації, фонди і резерви, фінансові результати, персонал підприємства і його бізнес, стан бухгалтерського обліку і контролю.
Докази в аудиті класифікують відповідно до правил подачі інформації, передбачених законодавством, на прямі і непрямі.
Прямі - це докази, які підтверджуються первинними документами та обліковими регістрами. Наприклад, факт нестачі матеріалів, підтверджений інвентаризаційними описами.
Непрямі - це свідчення, що не мають безпосереднього відношення до фактів зданого питання.
В залежності від джерела інформації аудиторські докази можуть бути внутрішніми, зовнішніми та змішаними (комбінованими).
Внутрішні - інформація, одержана від клієнта:; зовнішні - інформація, одержана від третіх осіб; змішані (комбіновані) - це докази, отримані від клієнта і підтверджені зовнішніми джерелами.
Аудитор повинен вирішити, чи є його докази переконливими та релевантними.
Релевантні - це докази, котрі мають цінність для вирішення поставленої проблеми.
Аудиторські докази класифікують:
1. За функціональним значенням відокремлюють предметні і допоміжні докази.
2. За роллю дослідних даних докази розрізняють емпіричні і математичні.
3. За способом доказів установлюють прямі і оборотні.
4. За метою докази поділяють на захищаючі і спростовуючи.
5. За способом закріплення виділяють особисті і речові.
6. Приблизно до реального явища виділяють природні, штучні докази і раціональну аргументацію.
7. За співвідношенням між доказом і фактом, який має місце, виділяють первинні, вторинні і непрямі.
8. За джерелами докази поділяють на дані, сформульовані під контролем аудиторів, директорів, третіх осіб.
На переконливість впливають три основні фактори: достовірність, достатність та своєчасність.
Достатність - це критерій кількості доказів. Відповідність - це оцінка якості доказів, тобто їх доречності та достовірності. На потрібну кількість доказів впливає ризик суттєвого перекручення інформації з предмету (чим більший ризик, тим більше необхідно доказів) та якість таких доказів (чим вища якість, тим менш необхідно доказів) Таким чином достатність та відповідність доказів взаємозалежні. Однак просте отримання більшої кількості інформації не компенсує її низьку якість.
На достовірність доказів впливають їхнє джерело та їхня природа; переконливість залежить від конкретних обставин отримання доказів.