Порядок розрахунку поточної (теперішньої) вартості

Таблиця 2.

Вхідні дані для порівняльної оцінки інвестиційних проектів

Термін окупності показує, як швидко фірма зможе перетворити інвестиції й активи назад в гроші. Значною перевагою цього методу є його простота. Разом з тим цей метод має ряд недоліків. По-перше, термін окупності - це далеко не завжди правильна міра вимірювання прибутковості. По-друге, цей метод ігнорує потік доходів після окупності.

Для оцінки капітальних вкладень потрібно визначити інвестиції, дохід і прибуток для декількох альтернативних проектів в часі. Саме на цьому ґрунтується метод розрахунку поточної вартості.

За допомогою розрахунку поточної вартості порівнюється поточна вартість майбутніх грошових надходжень від програми капіталовкладень з первинним відтоком грошових коштів, пов'язаним з капіталовкладеннями. Чисте надходження готівки визначається як різниця між планованим доходом від інвестицій і планованими витратами на них.

Розглянемо цей прийом на прикладі. Інвестиції потрібно робити зараз, тому їх вартість після дисконтування рівна тій величині, яку потрібно вкласти (дисконтуючий множник рівний одиниці). Разом з тим доходи будуть отримані через рік, два або декілька, тому сьогодні доходи, які будуть отримані в майбутньому, вартують менше.

З табл. 2 видно, що якщо оцінювати проекти з погляду прибутку, то доцільний проект Б.

Чиста поточна вартість - це різниця між сумою дисконтованих чистих грошових доходів і інвестиціями. Якщо чиста поточна вартість позитивна, то інвестиції перспективні для фірми, якщо немає проектів з більш високою чистою поточною вартістю.

Показник рентабельності оперує з такими ж змінними, як і чиста поточна вартість, але комбінує їх по-іншому. Показник рентабельності інвестицій (РІ) визначається як відношення поточної вартості до витрат на капіталовкладення:

Якщо РІ більший за одиницю, то інвестиції доцільні.

Внутрішня ставка віддачі визначається як ставка дисконту, яка забезпечує рівність нинішньої вартості чистого потоку доходів від проекту і вартості суми інвестицій.

де г - дисконтна ставка, при якій чиста поточна вартість рівна нулю.

Існує правило, згідно з яким, якщо внутрішня норма рентабельності більше або рівна процентній ставці дисконту, то інвестиції доцільні.

Аналіз інвестицій у цінні папери. Метою виходу фірми на фондовий ринок є збільшення фінансових можливостей, зниження ризику підприємницької діяльності або захист своїх заощаджень від інфляційних процесів. Завдання аналізу в обгрунтуванні рішень з приводу фінансових інвестицій полягають в оцінці доходності та ризику за кожним видом фінансових вкладень та їх середнього рівня, здійсненні порівняльного аналізу альтернативних варіантів інвестиційного портфеля, прогнозуванні ефективності інвестиційного проекту та ретроспективній оцінці результативності фінансово-інвестиційної політики фірми в цілому.

Інформаційною базою зовнішнього фінансового аналізу підприємства (товариства)- емітента є публічна фінансова звітність відкритих акціонерних товариств, проспекти емісії акцій та облігацій, звіти про підсумки випуску цінних паперів і звіти по цінних паперах, що подаються до реєструючих державних органів, звіти до органів державної статистики. Джерелами інформації для проведення внутрішнього управлінського аналізу та прийняття управлінських рішень на рівні організації-емітента крім перерахованих вище є засновницькі документи, статут акціонерного товариства, рішення зборів акціонерів, інші доступні доречні матеріали.

При прийнятті рішення стосовно доцільності придбання чи продажу певного фінансового активу суб’єкти ринку здійснюють їх оцінку. Найпоширенішими показниками оцінки акцій є такі, як розмір дивідендів, дохід на одну акцію, коефіцієнт дивідендних виплат, коефіцієнт співвідношення поточної ціни до доходу на одну акцію, балансова ціна акції, коефіцієнт співвідношення поточної ціни на одну акцію до її балансової ціни. Дуже часто кількісні показники доповнюються якісними, такими як оцінка надійності емітента, його перспективності, репутації і т.д. Іншими словами, оцінка акцій на практиці виглядає не стільки як оцінка цінних паперів емітента, скільки як оцінка самого емітента. Враховуючи те, що акція – це не боргове зобов’язання, а ризиковий вклад, головна цінність якого не у сьогоднішніх дивідендах, а у майбутніх очікуваних прибутках, причому пов’язаних із зростанням ринкових цін на ці акції, слід максимальну увагу приділити збору і аналізу широкого спектру інформації, що стосується обраної інвестором акціонерної компанії, її можливостей та перспектив.

На жаль, за сьогоденних умов достатня інформація про діяльність акціонерних підприємств, яка розкриває їх істинний стан, ще не скоро буде доступною. Фондовий ринок ще не здатний до швидкого реагування на найменші відхилення у роботі окремих компаній, а його інформаційна інфраструктура не постачає інвесторам інформацію, необхідну їм для самостійних оцінок. Водночас слід докладати зусиль для її максимального отримання і опрацювання.

Основними показником для оптимізації вибору облігаціонера є показник сумарного доходу за весь період позики, а основними аналітичними показниками – поточна доходність за облігацією і доходність до погашення.

У випадку необхідності вибору оптимального варіанту інвестування на альтернативній основі доцільно застосувати багатовимірну комплексну порівняльну оцінку фінансового стану та ділової активності підприємств-емітентів (рейтинг). Її складовими етапами є: збір і аналітичне опрацювання даних за досліджуваний період часу; обгрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану підприємства; їх класифікація; розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки; ранжування підприємств за рейтингом.