Питання 3. Взаємопов’язаність та передумови вирішення глобальних проблем
Глобальні проблеми, які виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації мають загально планетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способом вирішення, а тому потребують координації зусиль усього світового співтовариства.
Найзагальнішою причиною їх загострення є криза індустріальної цивілізації внаслідок:
1) Безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи
2) Низького рівня технологічної культури виробництва
3) Максимізації, а не оптимізації темпів економічного зростання
4) Домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних засад
5) Швидкої урбанізації населення планети, зростання гігантських мегаполісів і агломерацій, що супроводжується скороченням с/г угідь, лісів, автомобілізацією
6) Поглиблення суперечностей між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом
Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем – розгляд їх взаємопов’язаній цілісності, тісному переплетінні всіх процесів. Водночас необхідно враховувати, що незважаючи на міжнародній резонанс, ГП сприймаються в різних країнах світу диференційовано, через призму національних інтересів та індивідуальних поглядів політичних лідерів та спільнот.
Передумови вирішення ГП:
1) Прорив у суспільній свідомості, нові концептуальні підходи до розуміння перспектив розвитку суспільства
2) Переосмислення суті економічної безпеки держав, які реалізують різні моделі демократичного суспільства
3) Досягнення консенсусу з питань, що стосуються головних контурів нового суспільного порядку в 21 ст.
4) Синтез, взаімозбогачення і доповнення оцінок, стратегій і програм розвитку світового співтовариства, які висуваються різними країнами, науковими школами
5) Перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей є пріоритетності розвитку творчого потенціалу людської особистості
6) Формування нового світопорядку, створення єдиного механізму регулювання на глобальному рівні, міжнародних процедур і механізмів, які відповідають потребам забезпечення гідного майбутнього людства
7) Концепція сталого розвитку передбачає використання в економічних і позаекономічних процесах природної складової та приведення у відповідність впливу людини на природу із здатністю останньої нести антропогенне навантаження, що забезпечить спроможність майбутніх поколінь задовольняти потреби і сприятиме подоланню екологічної кризи.
8) Екологічна криза – незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградації природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання
Основні напрями подолання екологічної кризи:
1. Техніко – технологічні: забезпечення якісного поліпшення стану довкілля за рахунок прогресивних структурних зрушень в економіці та екологізації розвитку продуктивних сил, розробка і впровадження екологічно чистих, безвідходних, еколого безпечних та ресурсозберігаючих технологій, альтернативної енергетики
2. Економічні: інтегрування екологічних принципів у моделі ринкових реформ, розвиток і вдосконалення економічного механізму природокористування та охорони навколишнього середовища:
а) Спонукання забруднювачів довкілля до обмеження еколого руйнуючої діяльності шляхом упровадження платежів за викиди та погіршення якості природних ресурсів, введення екологічного податку з виробників, які застосовують еколого небезпечні технології, впровадження штрафних санкцій до порушників екологічного законодавства, стандартів якості природного середовища
б) Стимулювання природо користувачів до переходу та безвідходні , ресурсозберігаючі, еколого небезпечні технології та поліпшення стану навколишнього середовища шляхом надання державних субсидій, податкових пільг, позик, пільгових кредитів, встановлення режиму прискореної амортизації природоохоронного устаткування
3) Науково – теоретичний: проведення фундаментальних еколого – економічних досліджень, аналіз та наукове обґрунтування критеріїв екологічної безпеки, розробка теоретико – методологічних основ еколого – економічного розвитку з обґрунтуванням відповідного апарату, системи показників та методів визначення еколого небезпечних виробництв, еколого – економічної експертизи нових проектів і природоохоронного бізнес – планування.
4) Адміністративно – правовий: удосконалення діючого природоохоронного законодавства створення правового поля раціонального природокористування та управління захистом навколишнього середовища, екологічна експертиза проектів, екологічне експортування й ліцензування виробництва, посилення екологічної дисципліни та юридичної відповідальності підприємства за порушення природоохоронних норм та стандартів
5) Еколого – просвітницький: еколого – правове виховання, формування нового екологічного мислення, стимулювання розвитку екологічної свідомості населення з метою подолання споживацького відношення до природи, підготовка фахівців – екологів.
6) Міжнародний: розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища, інтеграція сил, ресурсів і коштів з метою успішного вирішення ГП, створення міжнародної мережі глобального екологічного моніторингу, міжнародних фінансових фондів і банків екологічної інформації, активізація діяльності відповідних міжнародних організацій.
Поряд з екологічною зростає увага дослідників до глобальної інформаційної кризи, яка пов’язана з:
- Поглибленням протиріч між обмеженими можливостями людей у сприйнятті та переробці великих обсягів інформації та глобальними міжнародними інформаційними потоками і масивами необхідної та корисної інформації
- „забрудненням” інформаційного простору та зростанням обсягів надлишкової інформації, яка обмежує доступ до потрібних даних
- порушенням цілісності глобальних комунікацій внаслідок дії приватних, відомчих, вузько національних інтересів на шкоду всецівілізаційними.
Найважливіші напрямки вирішення цих проблем:
- Створення міжнародної правової системи щодо регулювання кіберпростору та посилення відповідальності держав за дотримання основних прав і свобод людини в інформаційному суспільстві
- Забезпечення вільного всезагального доступу до інформації, включення в інформаційне поле незахищених верств міжнародної спільноти
- Гарантування права невтручання у приватне життя, конфедеційності інформації приватного характеру.
Таким чином вирішення ГП можливе лише за умови невідкладності і рішучості дій, колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства. У доповіді ООН про розвиток людини зазначається, що програма дій, спрямованих на забезпечення прогресу людства в епоху глобалізації, повинна передбачати досягнення семи основних цілей:
1. Удосконалення діяльності, спрямованої на розвиток людського потенціалу, коригування політики з урахуванням нових реалій глобальної економіки
2. Зменшення загрози турбулентності фінансових потоків та пов’язаних із ними втрат
3. Активізація міжнародного співробітництва в галузі боротьби з глобальними загрозами щодо безпеки людини
4. Нарощування діяльності з розробки нових технологій для забезпечення розвитку людини, ліквідації злиденності
5. Припинення процесів маргінальналізації та подальшої популяризації багатства та бідності
6. Ліквідація диспропорції у структурах глобального регулювання
7. Формування ціліснішої та демократичнішої системи глобального регулювання.
Основні форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:
- Обмін ініціативами у рамках універсальних міжнародних форумів системи ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, ЄС
- Проведення міжнародних переговорів, зустрічей, візитів на найвищому рівні
- Повідомлення про війскові навчання, випробування зброї, соціальні, екологічні та інші екстремальні процеси
- Реалізація спільних проектів та програм
- Передача технологій
- Виділення кредитів
- Реформування системи ціноутворення на світові природні ресурси
- Надання країнам, що розвиваються , доступу на світовий ринок
- Загально планетарні та регіщральні угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій.