Питання 1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин
Лекція 10. Домогосподарство в системі економічних відносин
ТЕМА 9. ДОМОГОСПОДАРСТВО В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
2. Доходи домогосподарства та їх розподіл.
3. Витрати на споживання заощадження домогосподарств.
Мета:засвоїти роль домогосподарства (сім’ї) як суб’єкта регульованих ринкових відносин та її основних економічних функцій з точки зору інтересів розвитку сукупного капіталу.
Рекомендована література:
- Мочерний С.В. Політекономія: Підручник / С.В. Мочерний. – К.: Вікар, 2005. – 2-е вид. випр. – с. 158–164.
- Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник / Ю.В. Ніколенко. – К.: ЦУЛ, 2003. – с. 185–195.
Питання для самостійного вивчення:
1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
2. Доходи домогосподарства та їх розподіл.
3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств.
Домогосподарство як економічна категорія близьке за змістом до поняття сім’я. Різниця між ними полягає у тому, що домогосподарство є більш місткою категорією, оскільки ведеться не лише у межах сім’ї, але й одинокими чоловіками і жінками. Проте найповніше функції домогосподарств можуть бути реалізовані родиною.
Інститут сім’ї пройшов тривалий шлях історичного розвитку у межах суспільно-економічних формацій. Проте, незважаючи на панування сучасних розвинених форм економічної системи капіталізму і навіть дії закону соціалізації цієї системи, вони поєднуються з окремими елементами рабовласницького та феодального устрою, властивостями нижчої стадії капіталізму щодо функціонування домашніх господарств у цілому та сімейних зокрема.
Щоб комплексно розкрити економічну сутність сім’ї, слід з’ясувати її економічні функції. Оскільки сім’я найманих працівників кількісно переважають, то їх економічні функції слід розглядати згідно з критеріями розмежування сфер відтворення в органічному поєднанні з рухом приватної трудової власності, з урахуванням її підпорядкованості законам розвитку та функціонуванню різних форм сукупного капіталу, з одного боку, певного поєднання при цьому інтересів та потреб найманого працівника, колективу та суспільства з другого.
Виходячи з цього основними економічними функціями сім’ї є:
- створення певних умов для відтворення сукупного капіталу, а водночас особистого чинника розвитку сімейної трудової власності, що відбувається у процесі споживання;
- функція постачання особистого фактора виробництва, що реалізується у процесі купівлі-продажу робочої сили, а водночас створення умов для реалізації власності найманого працівника на свою робочу силу;
- поєднання процесу споживання частини сімейного бюджету з його частковим заощадженням, внаслідок чого, з одного боку, формуються сприятливіші умови для розширеного відтворення сукупного капіталу, а з другого – розширюються межі для накопичення приватної трудової власності сім’ї.
У межах першої із названих економічних функцій можна відокремити такі підфункції: а) ведення домашнього господарства; б) соціалізація підростаючого покоління, тобто його включення до системи суспільних відносин шляхом виховання дітей, їхньої освіти, піклування про здоров’я тощо.