Питання 3. Функції та принципи БО.
Питання 2. Користувачі бухгалтерської інформації.
Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори.
Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформації можна подати за схемою, наведеною на рис. 1.3 .
Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.
До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.
Рис. 1.3. Класифікація користувачів облікової інформації
До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.
До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).
До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.
Основними функціями бухгалтерського обліку є:
• здійснення безперервного, суцільного, взаємопов'язаного й документованого спостереження за економічними процесами та явищами в усіх ланках народного господарства;
• забезпечення достовірною та своєчасною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів про господарські процеси та явища, що здійснювалися на підприємстві, про наявність І стан його активів, зобов'язань і власного капіталу;
• формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу та контролю господарської діяльності підприємств.
Для забезпечення виконання цих функцій облікова інформація має відповідати загальноприйнятим принципам:
1) консерватизму (обачності), згідно з яким доходи обліковують, коли можливість їх отримання є цілком визначеною подією, а витрати відображують, якщо їх здійснення є можливою подією з метою запобігання оцінки зобов'язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємства;
2) повного висвітлення, відповідно до якого фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що його приймають на її основі;
3) автономності підприємства, згідно з яким підприємство розглядають як самостійну господарську одиницю, яка має свої, відокремлені від власників, рахунки, складає бухгалтерський звіт;
4) послідовності, за яким облікова політика на підприємстві (методи оцінки активів, нарахування амортизації, зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) тощо) має бути постійна протягом тривалого періоду часу;
5) безперервної діяльності, відповідно до якого вважають, що підприємство продовжує свою діяльність необмежений час і не буде ліквідоване;
6) нарахування, тобто доходи й витрати відображують у бухгалтерському обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані, незалежно від того, коли отримано чи сплачено гроші;
7) відповідності, який передбачає розмежування доходів і витрат між відповідними періодами;
8) превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковують відповідно до їх суті, а не виходячи з юридичної форми;
9) історичної собівартості, відповідно до якого в бухгалтерському обліку господарські засоби відображують за фактичними витратами на їх придбання (за собівартістю), а не за ринковими цінами;
10) єдиного грошового вимірника, що передбачає узагальнення облікової інформації в єдиній грошовій одиниці;
11) періодичності (облікового періоду), відповідно до якого діяльність підприємства поділяють на звітні періоди (рік, квартал, місяць тощо).