Заходи зі знешкодження джерела збудника

ПРОФІЛАКТИЧНІ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ В ОСЕРЕДКУ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ОСЕРЕДКУ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ

Епідемічний осередок – це місце перебування джерела збудника інфекції з навколишньою територією у тих межах, в яких заразний чинник може передатися. Розрізняють "квартирні", "вуличні" осередки та осередки в організованих колективах.

Епідеміологічне обстеження – це метод вивчення епідемічного осередку з метою виявлення причин і умов його виникнення, джерела збудника інфекції, шляхів і факторів його передачі, а також осіб з ризиком зараження та організації проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію осередка.

Епідеміологічне обстеження повинно проводитись у перші 24 год після отримання "Екстреного повідомлення на інфекційне захворювання…". Метод епідеміологічного обстеження включає:

· опитування хворих чи осіб, які його оточують (коли хворий непритомний чи уникає від відповіді на питання). Його мета – збирання епідеміологічного анамнезу;

· огляд осередку з метою виявлення умов, що сприяють реалізації механізму, шляхів передачі, виявлення чинника передачі. Проводять візуальне обстеження об'єктів оточення хворого з оцінкою їхнього санітарно-гігієнічного стану;

· відбирають проби для лабораторного обстеження (продукти, вода тощо), які могли бути чинниками передачі;

· вивчають медичні документи про облік і реєстрацію подібних інфекційних хвороб на території осередку, амбулаторні карти, історії хвороб, при зоонозних інфекціях – документацію ветеринарної служби.

На кожного інфекційного хворого заповнюють "Карту епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання" (ф. 357/0), складають і організують комплекс протиепідемічних заходів для ліквідації осередка й запобігання винекненню нових осередків.

Щоб припинити подальше розповсюдження інфекції необхідні заходи, направлені на всі три ланки епідемічного процесу.

Інфекційних хворих виявляють частіше дільничні лікарі й педіатри. фельдшери ФАПу , лікарі КІЗу (кабінету інфекційних хвороб у поліклініках) та ін.

При виявленні інфекційного хворого необхідно:

- скласти екстрене повідомлення (ф. № 058/0 ) і передати в територіальну СЕС;

- ізолювати хворого чи провести госпіталізацію. Інфекційних хворих госпіталізують за епідеміологічними та клінічними показниками. До епідеміологічних показань належать: проживання в гуртожитку чи готелі, належність пацієнта до декретованої групи (працівники харчової галузі, водоканалу, дитячих дошкільних та лікувальних закладів тощо). За клінічними показниками: при тяжких формах перебігу та ускладненнями, а також хворі на особливо небезпечні хвороби, хворі черевним тифом, вірусним гепатитом, лептоспірозом, бруцельозом, дифтерією, менінгококовою хворобою, малярією та ін.

Основні вимоги до лікування в домашніх умовах:

* хвороба має легкий або середньотяжкий перебіг і не потребує постійного лікарського нагляду;

* пацієнта періодично буде відвідувати лікар, фельдшер або медична сестра;

* організовано забір і доставку в лабораторію матеріалу для дослідження;

* призначено та виконується необхідне лікування;

* організовано протиепідемічні заходи (поточна дезінфекція та ін.).

При госпіталізації хворих розміщують у спеціалізоване відділення, у палати чи бокси. Хворим не дозволяється заходити в інші палати та допоміжні приміщення, за винятком кімнат, коло яких визначено лікарем

- обов'язкове обстеження хворих в стаціонарі та призначення етіотропного лікування не тільки, щоб добитись клінічного видужання, але й повного звільнення організму від збудника;

- бактеріологічне обстеження пацієнта перед випискою. При деяких інфекційних хворобах (шигельоз, дифтерія) може зберігатися реконвалесценте носійство, що спонукає до повторного лікування і багаторазового обстеження;

- після виписування зі стаціонару при деяких інфекціях (черевний тиф, вірусні гепатити, холера та ін.) перехворілих спостерігають у КІЗі (диспансерне спостереження).