Оголошення.

План

1. Особливості використання іменників у текстах ділових документів.

2. Закінчення форм родового відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни.

3. Правопис закінчень власних і загальних назв іменників у кличній формі.

4. Написання складних іменників.

5. Оголошення.

1. Особливості використання іменників у текстах ділових документів.

Рід іменників Назви осіб за профе­сією, посадою, званням та ін., як правило, утворюють паралельні форми чоловічого й жіночого роду (тракто­рист — трактористка, учитель — учителька, викладач — викладачка, працівник — працівниця та ін.).

При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:

1. Офіційними, основними назвами посад, професій і звань служать іменники чоловічого роду: секретар, бухгалтер, водій, комбайнер, директор, професор та ін. У ділових офіційних документах вони вживаються не­залежно від статі особи, позначуваної цим іменником (зарахувати тов. Іванову О. М. на посаду лабор ант а; звільнити тов. Іванову О. М. від виконання обов'яз­ків диспетчера та ін.).

2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду, і в тих випадках, коли мова йде про жінок (головний технолог дозволив, змінний інженер закінчив). Проте якщо в до­кументі вказується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані слова (це звичайно дієслова) узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіно­чого роду (головний технолог заводу тов. Духнівська Т. В. відмінила).

Примітка. Висловлення типу «наша директор сказала», «наша головна технолог поїхала» не відповідають нормам літературної мови (вони мають усно-розмовний характер).

3. Вживання найменувань жіночого роду виправдано в тих текстах, для яких вказівка на стать єбажаною, але не може бути виражена іншими засобами (успіхи українських баскетболісток цілком закономірні, виступ відомої співачки).

Примітка. Багато іменників жіночого роду, утворених суфіксами -к(а), -ш(а), -их(а) та ін. мають яскраво виражене усно-розмовне, а іноді й просторічно-жаргонне забарвлення, порівняно з формами чоловічого роду (секретарша, лікарша, касирка, головиха). Для офі­ційного тексту вони непридатні.

4. Не вживаються в офіційних ділових паперах най­менування осіб за ознакою місця проживання або місця роботи типу сільчани, заводчани та ін. Ці слова є розмовними варіантами офіційних складених найменувань (мешканці села, заводські робітники та ін.).

Число іменників. У ділових паперах зустріча­ються випадки необгрунтованого вибору форм однини там, де повинні вживатися іменники у множині.

Однина іменників в українській мові, як і в росій­ській, може вживатися на позначення не одного, а бага­тьох предметів (...зібрано цукрового буряка на площі... увесь урожай вишні у кількості 60 тонн зда­но на консервний завод та ін.).

У цих випадках однина служить засобом узагальнен­ня; вона вказує на цілісність, нерозчленованість ряду од­норідних предметів (цукровий буряк — усівикопані корені; вишня — усі зібрані ягоди).

Якщо ж якась невизначена кількість однорідних пред­метів уявляється нам внутрішньо розчленованою (та­кою, що її можна рахувати або якось інакше кількісно вимірювати), тоді слід використовувати форми множини

(... партію дитячих трикотажних костюмів надіслано Коростенській райспоживспілці...).

Примітка.У реченнях типу викликані до військкомату з'яв­ляються з паспортом і приписним свідоцтвом; вступ­ники, які отримали виклик, з'являються.. підкреслені назви доку­ментів вжиті у формі однини, хоч мається на увазі не одна особа, а багато (викликані, вступники). Ця форма однини показує, що однакові предмети (паспорт, приписне свідоцтво, виклик) перебувають в однаковому відношенні до кожного" з групи названих осіб (викликані, вступники). Саме так і треба пи­сати.

Ми вже згадували про те, що абстрактні іменники не мають форми множини (рух поїздів); поява форм множини можлива лише у професійних жаргонах (рухи поїздів відбуваються поза графіками), а не в літературній мові.

Деякі речовинні іменники (масло, сіль, нафта, во­да) набувають загалом невластивих для них форм мно­жини на позначення видів, сортів, типів речовин (міне­ральні солі, сухі вина, машинні масла, крупні сири та ін). Таке вживання форм множини в ділових докумен­тах не є порушенням норм літературної мови.

Відмінювання іменників. Найбільше по­милок припадає на форми давального відмінка одни­ни іменників чоловічого й жіночого роду.

Іменники чоловічого роду у давальному відмінку однини можуть мати паралельні закінчення: -ові (-еві, -єві) і -у (-ю).

У діловому стилі виразно переважає закінчення -у (-ю): директору, інженеру, документу та ін. (хоч ціл­ком можлива і форма директорові, інженерові, доку­ментові). Перевага віддається закінченням -у, -ю, оскільки вони, як правило, вживаються в нехудожніх текстах усіх стилів (закінчення -ові, -еві, -єві переважа­ють у загальнонародній розмовній мові, в художній лі­тературі, особливо якщо це іменники — назви людей і тварин).

В іменниках — власних назвах на -ів (-їв), -ов (-ев,-єв), -ин (-ін, -Ін) можливим є тільки закінчення -у (Харкову, Києву, Тамбову, Гришину, Ільїну та ін.).

Збіг форм родового й давального відмінків можли­вий і в іменниках жіночого роду, що також дає підстав ви до появи двозначності в тексті. Наприклад: своєчас­ний контроль бухгалтерії — це і бухгалтерія конт­ролює і бухгалтерію контролюють; у цих випадках слід так будувати речення, щоб уникнути такої відмінкової форми або надати їй однозначності.

Багато помилок припадає на закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні з них мають закінчення -а, -я (абзаца, акта, варіанта, документа, об'єкта, формуляра та ін.), інші -у, -ю,— (проекту, протоколу, принципу, пункту, факту та ін.), до того ж багатозначний іменник може мати два різних закінчення в родовому відмінку: нема аркуша паперу — ділового папера, працівник, апарату — стояв бі­ля апарата та ін. .

Закінчення родового відмінк-а фіксують, як прави­ло, усі словники, тому цей факт легко встановлюється в разі потреби.

У родовому відмінку множини іменники жіночого роду мають закінчення -ей (доповідей, галузей, подо­рожей, статей), а не -ів.

Досить поширеною є й така помилка: іменники, що .. називають неживі предмети, дехто відмінює так само, як і назви живих предметів, наприклад: на розванта­женні використати МАЗів (треба МАЗи).

2. Закінчення форм родового відмінка іменників чоловічого роду ΙΙ відміни однини

1. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їх значення ма­ють закінчення-а, -я або -у, -ю.

1) Іменники середи, роду в родовому відмінку однини закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м'якій групі): міста, села; плеча, прізвища; знання, зна­ряддя, моря, обличчя, поля.

2. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини при­ймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м'якій групі), коли вони означають:

а) Назви осіб, власні імена та прізвища: колгоспника, промовця, робітника, студента, тесляра, учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані пред­мети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін.

б) Назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, кілка, ко­ня, пса, ясеня.

в) Назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олів­ця, піджака, плаща, портфеля, стола 1 й столу).

г) Назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Жито­мира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, ґоагорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова.

Примітка. Але -у, -ю пишеться у складених назвах населенні пунктів, другою частиною яких є іменник що має звичайно в родо­вому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Крас­ного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо.

д) Інші географічні назви з наголосом у родовому відмін­ку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності

-ов, -ев (-ев),-ин (-їн): Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Орла, Остре, Пирятина, Псла, Пскова, Тетерева.

е) Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня (але віку, року); назви місяців іднів тижня: вівторка, жовтня, листопада (але ли­стопаду —назва процесу), понеділка; назви грошових зна­ків: гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця;

числові назви: десятка, мільйона, мільярда.

є) Назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, комбай­на, мотора, поршня, трактора.

ж) Терміни іншомовного походження, які означають еле­менти будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сег­мента, сектора, синуса, шківа тощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо, але: виду, роду, також синтаксису, складу, способу

2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м'якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, ко­ли вони означають:

а) Речовину, масу,матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, воску, гасу, гіпсу, граніту, квасу, кваску, кис­ню, льоду, меду, медку, піску, пороху, сиру, спирту, але хліба.

б) Збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону, берез­няки, вишнику, гаю, гурту, загалу, капіталу, каравану, каталогу, колективу, лісу, оркестру, парку, полки, пролетаріату, реманенту, рою, саду, сушняку, тексту, товару, тому, тріумвірату, хору; сюди належать назви кущових і трав'янистих рослин: барвінку, бузку, молочаю, очерету, чагарнику, щавлю, ячме­ню (але вівса}, а також назви сортів плодових дерев: ренету, ренклоду та ін.

в) Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: заводу, залу, даху, каналу, коридору, але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина;

-а (-я) вживається також в іменниках— назвах архітектурних деталей: карниза, еркера; обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) приймають іменники: мосту й моста, пар­кану й паркана, плоту й плота..

г) Назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, колгоспу, комісаріату, комітету, радгоспу, університету, штабу.

д) Переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: абзацу, валу, байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру, але: горба, хутора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, майданчика, ставка, ярка.

е) Явища природи: вихору, вогню, вітру, граду, грому, дощу, жару, землетрусу, інею, морозу, туману, урагану, холоду.

є) Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху.

ж) Назви процесів, станів, властивостей, ознак, фор­мацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, винятку, галасу, гріту, дисонансу, догмату, достатку, екзамену, експорту, екскурсу, звуку (але, як термін звука), ідеалу, інтересу, канону, кашлю, клопоту, колоквіуму, конфлікту, крику, лету^! (льоту), ля­пасу, мажору, міражу, мінімуму, модусу, моменту, прин­ципу, прогресу, процесу, реалізму, регресу, рейсу, ремонту, ритму, руху, світогляду, сорту, спорту, способу, стиді/, сто­гону, тифу, толку, хисту, ходу, шуму, але: ривка, стрибка, стусана.

з) Терміни іншомовного походження, що означають фізич­ні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: аналізу, елек­тролізу, імпульсу, синтезу, ферменту, а також літературо­знавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейле­тону тощо.

й) Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, краков'яку, танку, танцю, тенісу, футболу, хокею, але:

гопака, козака.

і) Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот):

водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, ма­нускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, але: електровоза, пароплава..

ї) Переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, від­бою, відгуку, заробітку, затору, запису, опуху, побу­ту, поштовху, прибутку, прикладу, усміху, успіху.

й) Назви річок (крім зазначених у п. 1) гір, остро­вів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Бугу, Ган­гу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму;

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова алмаза (коштовний камінь)—алмазу (мінерал), акта (доку­мент)—акту (дія), апарата (прилад)—апарату (установа), блока (частина споруди, машини) — блоку (об'єднання держав), буряка (оди­ничне) — буряку (збірне), вала (деталь машини) — валу (насип), еле­менту (абстрактне)—елемента (конкретне), інструмента (одинич­не)—інструменту (збірне), каменя (одиничне) — каменю (збірне), клина (предмет)—клину (просторове поняття), пояса (предмет)— поясу (просторове поняття), рахунка (документ) —рахунку (дія), тер­міна (слово)—терміну (строк), фактору (чинник) — фактора (мак­лер) і т ін.

Правопис закінчень іменників, власних і загальних назв імен у кличній формі та звертаннях.

1. Іменники чоловічого й жіночого роду І та II відмін мають в однині окрему кличну форму.

Іменники чоловічого роду II відміни в кличній формі закінчуються на -у (-ю), -е.

Іменники твердої групи з суфіксами -ик, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приго­лосний (крім ж) мають закінчення -у. Наприклад: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.

Іменники м'якої групи мають закінчення -ю. Наприклад: лікарю, токарю, вчителю, кобзарю, місяцю, Костю, секретарю, водію, Юрію.

Безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м'якої групи з суфіксом -ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні з основою на р, ж) мають закінчення -е. Наприклад: друже, молодче, хлопче, Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, директоре, школяре.

Іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та зрідка іменники жіночого роду III відміни в кличній формі за­кінчуються на -о, -е (-є), -ю.

Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -о. Наприклад: сестро, мамо, дочко, подруго, дівчино, Людмило, Миколо.

Іменники І відміни м'якої та мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення -е (-є). Наприклад: земле, мріє, надіє, радосте, воле, Маріє, Софіє.

Іменники І відміни м'якої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення -ю. Наприклад: матусю, доню, тьотю, тітусю, бабусю, бабу­ню, дідусю, дідуню, Меласю, Галю, Олю, Лесю, Грицю, Михасю, Вітасю і т. д.

2. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Романе Романовичу, Іване Миколайовичу, Миколо Ар-темовичу, Маріє Семенівно, Ганно Василівно.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму має тільки перше слово: пане бригадир, пане агроном, пане полковник, пане лікар, пане директор.

Іноді в таких звертаннях кличну форму можуть мати й обидва слова: пане бригадире, пане агрономе, пане полковнику, пане директоре, пане лікарю, пане господарю.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прі­звища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, пане Андрієнко, пані Андрієнко, пане Яковенко, пані Яковенко.

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне ім'я може мати і кличну форму і форму називного відмінка: брате Іване (брате Іван), друже Ярославе (друже Ярослав), товаришу Андрію (товаришу Андрій), сестро Ярино (сестро Ярина).

4. Написання складних іменників.

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

1. Складні іменники, утворені з двох основ із сполучними голосними о, е, є,якщо:

а) одна з основ дієслівного походження: дощомір, зем­лероб, силосонавантажувач;

б) одна з основ прикметникового походження, друга — іменникового: чорнозем, чорноклен, чистотіл;

в) обидві основи іменникові: верболіз, лісостеп (але: людино-день, людино-доза).

2. Складні іменники, утворені з двох чи кількох основ без сполучних голосних:

а) назви міст: Калінінград;

б) іменники, що складаються з числівника у формі родо­вого відмінка та іменника: п'ятитонка, сімдесятиріччя;

в) іменники з першою дієслівною частиною у формі дру­гої особи, однини наказового способу: перекотиполе, Непийвода, Перебийніс;

г) іменники з першою частиноюпів-, напів-, полу-: півкниги, півогірка, пів'яблука, напівавтомат, полу­кіпок.

Примітка. Перед іменниками — власними назвами пів- пи­шеться через дефіс: пів-Києва, пів-Європи.

3. Усі складноскорочені слова: колгосп, Нацбанк, проф­спілка. Сюди належать усі слова з першими частинами авіа-, авто: агро-, біо-, вело; геліо-, гео; гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо; ізо-, квазі-, кіно-, космо-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, мульти-, нео; палео-, псевдо-, радіо; соціо-, стерео; супер-, теле-, термо-. фоно; фото- і под.

Через дефіс пишуться:

1. Складні іменники, утворені з двох іменників без спо­лучних голосних. Сюди належать:

а) іменники, що означають протилежні за змістом по­няття: купівля-продаж;

б) іменники, що складаються з назв близьких за змістом понять: хліб-сіль, щастя-доля, батько-Мати;

в) іменники, що означають професію, спеціальність, вче­ний ступінь, державну посаду, військове звання: лікар-еколог, член-кореспондент, прем'єр-міністр, генерал-полковник;

г) іменники на позначення казкових персонажів: Ли­сичка-Сестричка, Зайчик-Побігайчик;

д) іменники, у яких перше, слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, названого другим сло­вом: вакуум-фільтр, гамма-фотон, блок-система, козир-дівка;

е) іменники, що означають складні одиниці виміру: кі­ловат-година, людино-день, тонно-кілометр:

є) іменники — складні терміни, одне слово в яких є назвою родового поняття, а друге — видового: гриб-пара­зит, жук-носоріг, заєць-русак:

ж) складні прізвища та географічні назви: Нечуй-Левицький, Івано-Франківськ, Корсунь-Шевченківський.

2. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-; міні-, обер; унтер-: віце-президент, екс-чемпіон, обер-лейтенант, унтер-офі­цер.

3. Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост.

4. Субстантивовані словосполучення, що означають пе­реважно назви рослин: люби-мене, мати-й-мачуха, чар-зілля.

5. Скорочені іменники, в яких наводиться початок і кі­нець слова: б-ка — бібліотека, вид-во — видавництво. ін-т — інститут.

ОГОЛОШЕННЯ — це інформація про майбутній масовий захід.

Реквізити:

1) заголовок;

2) дата;

3) часта місце проведення заходу, його назва;

4) порядок денний або короткий виклад змісту заходу;

5) адреса та номери телефонів організації, яка проводить захід.

За формою викладу оголошення бувають: письмові, ма­льовані, друковані в газетах, журналах. До них належать афіші, що рекламують кінофільми, концерти, вистави тощо.

В оголошеннях, крім чіткої мови, важливості теми, ціка­вості змісту, велике значення має оформлення: написання слів різними шрифтами, добір кольорів, симетричність роз­міщення повідомлень, а по радіо і телебаченню — час повідом­лень, чіткість вимови, оригінальність композиції тексту.

Оголошення широко використовують у підприємницькій діяльності.

Розрізняють організаційні та рекламні оголошення. Орга­нізаційні мають на меті лише повідомити про масовий захід. Рекламні оголошення закликають до активної участі чи співпраці. Тому з метою увиразнення пропонованих послуг у рекламних оголошеннях графічно виділяють дієслова в не­означеній формі (на-ти, -ть), прислівники (зручно, надійно, швидко, якісно) або ж назву пропонованої послуги (столярне приладдя, шпалери, фурнітура тощо).

У текстах організаційних оголошень практично немає оцінної лексики. Вона може вживатися лише з метою заохо­чення: "Навчання в УДУХТ — це можливість отримати пре­стижні професії". Часто присудок або підмет і присудок вино­сять на початок речення: Правекс-банк приймає...; Надає...;Курси підготовки до вступу готують....

Зразок

Міністерство освіти України

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ОГОЛОШУЄ

прийом ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ

і молоді з середньою освітою

на ПІДГОТОВЧЕ ВІДДІЛЕННЯ

за умовами договорів

Після закінчення підготовчого відділення слухачі складають ви­пускні іспити, за результатами яких зараховуються на перший курс УДУХТ на навчання за державний кошт.

До вступу на всі спеціальності університету слухачів готують з профільних дисциплін досвідчені викладачі кафедр. Заняття прово­дяться у другу зміну, інтенсивно, без домашніх завдань. Початок занять 2 грудня.

З досвіду останніх років: усі випускники підготовчого відділення стали студентами першого курсу УДУХТ денної або заочної форм навчання.

ДО ЗАЯВИ ДОДАЮТЬСЯ:

1. Договір про умови підготовки до вступу в університет.

2. Медична довідка (форма № 086-У).

3. 9 фотокарток розміром 3х4 см.

ЗАПРОШУЄМО НА ПІДГОТОВЧЕ ВІДДІЛЕННЯ МОЛОДЬ, ЯКА БАЖАЄ НАВЧАТИСЯ В УДУХТ

Наша адреса: Київ-33, вул. Володимирська, 68, УДУХТ, підготовче відділення, корп. Б, другий поверх, кімната Б-207; тел. 227-94-92.

Вправа №1. Поставити іменники у родовому відмінку і пояснити закінчення.

Документ, протокол, наказ, рік, пісок, Єнісей, Амір, Волгоград, Париж, Казахстан, ніл, вальс, інститут, завод, колектив, сантиметр, листопад, туман, дощ, дощик, стіл, студент, учитель, мінімум, суфікс, квадрат, сміх, прибуток, відгук, ремонт, мороз, грім, сад, синус, мільйон, Семен, Кавказ, рух.

Вправа №2. Поставте іменники у кличній формі.

Земля, Віктор, сестра, Микола, матуся, доня, козак, провідник, Петренко, друг, пан Поліщук, сестра Галя, пан лікар, пташка, мрія, мама, дідусь.

Вправа №3. Напишіть складні іменники разом, окремо або через дефіс.

Дев´яносторіччя, життєпис, грошелюбство, овочесховище, самовчитель, атомохід, кровообіг, хіміотерапія, костоправ, двовладдя, бурелом, землетрус, життєздатність, краєзнавство, лісосмуга, дизель-електрохід, зірвиголова, генерал-майор, електродвигун, місяцехід, магазин-салон, льон-довгунець, контр-наступ, кінорепортаж, телефон-автомат, танцмайданчик, експерт-бухгалтер, блок-система, радіокомітет, зореносець, сторіччя, автокран, вакуум-аппарат, штабс-капітан, екс-міністр, міськрада, новобудова, стоп-кадр, профспілка, півроку, пів-львова, пів-харкова, Пів-Москви, пів´ящика, пів´яблука, напівпровідник, поліпальто, сон-трава, гриб-паразити, перекотиполе, горицвіт.

Вправа №4. Написати оголошення про новорічний вечір.

Вправа №5. Відредагуйте подане нижче оголошення, допишіть потрібні реквізити.

Оголошення

В актовому залі відбудеться тематичний вечір “…”.

У програмі вечора:

1. Урочиста частина.

2. Святковий концерт.

Вправа №6. Оформити документ, у якому йдеться про те, що:

Студенти та викладачі запрошуютьсяна лекцію професора Бостонського університету (США) Дена Макгіла“Світ сьогодні”: перспектива співробітництва", яка відбудеться 20 листопада 1996 р. о 15-й годині в актовому залі УДПУ ім. М.П. Драгоманова.

Вправа №7. Прочитайте документ; відредагуйте текст, якщо це потрібно; допишіть відсутні відомості.

ОГОЛОШЕННЯ

В актовому залі Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка буде проведено літературний вечір, приурочений творчості В. Симоненка.

Вправа №8. Запишіть слова, знявши риску. Поясніть правопис.

Мікро/вольт, пів/документа, авто/фургон, напів/розпа, англо/філ, джерело/знавство, машино/пис, вітро/електро/станція, кіно/репортаж, магнітолог/астроном, вугле/наван тажувач, бета/промені, англо/манія, вібро/грама, діло/вод ство, ген/регулятор, геолого/розвідка, звуко/знімач, вугле/вод, пів/Києва, член/кореспондент, віце/консул грам/молекула, соціо/структура, вчитель/словесник, генерал/лейтенант, макро/економіка, агро/промисловість.

Вправа №9. Виправте помилки в написанні слів, де потрібно, й запишіть правильно.

Людинодоза, фото-журналіст, пів-аркуша, справо-чинство, телепрограма, телефон-автомат, ексміністр, люди­но-день, напів-автомат, двохсот-річчя, купівля-продаж, блок-система, віце-президент, нордвест, експерт-бухгалтер, земле­користувач, ролико-підшипник.

Вправи для самостійного виконання:

1. Подані імена та по батькові запишіть у формі звертання. Поясніть їх написання.

Віра Костянтинівна, Надія Володимирівна, Петро Панасович, Микола Петрович, Людмила Михайлівна, Віктор Сергі­йович, Сидір Якович, Григорій Хомич.

2. Типові мовні звороти, що вживаються в ого­лошеннях, запишіть українською мовою. Запам'ятайте україн­ські відповідники.

По договоренности, предоставить услуги, выгодные условия, к сведению граждан, привлечение специалистов, обеспечить подготовку, объявить прием, выпускаемая продукция, наложений платеж.

3. Напишіть повідомлення про наукову сту­дентську конференцію, яка відбудеться на базі вашого інституту.

Контрольні запитання:

1. Які іменники ІІ відміни у родовому відмінку мають закінчення –а (-я), а які -у (-ю)?

2. Які закінчення мають іменники чоловічого, жіночого та середнього родів у кличній формі?

3. В яких випадках складні іменники пишуться разом, а в яких через дефіс?

4. Які бувають оголошення за призначенням і за формою?

5. Назвіть реквізити та правила оформлення оголошення.

Практичне заняття №7.

Тема:Загальні правила оформлення ділових документів. Прикметник.