Буддизм про свого засновника
Я вважаю, мабуть, немає потреби в вузівському курсі релігієзнавства досліджувати: хто саме заснував релігію буддизму ? яка у нього достовірна біографія ?... Головним в цьому плані є переказ того, як самі буддисти з’ясовують походження своєї релігії, що вони самі кажуть про свого засновника.
В буддистській літературі є п’ять варіантів опису життя та діяльності засновника буддизму - Будди, які включені до складу святого письма буддизму. Проте між повідомленнями вказаних святих книг існують такі розбіжності і протиріччя, які виключають можливість написати на основі їх цільну непротирічливу біографію Будди. А тому розповідь про засновника буддизму належить передати лише в загальних рисах, лише в тому аспекті, який сприймається усіма буддистами.
До свого народження Буддою, засновник буддизму пройшов через цілу низку перероджень. Він 12 разів перебував шудрою (членом найнижчої касти), 10 разів пастухом, 2 рази погоничем слонів, теслею, каменярем, танцюристом, не рахуючи його перевтілень в різного виду богів і навіть тварин, мурах тощо.
Народження ж самого Будди відбувалося так. На жінку Майю з роду Гаутами, з племені Сокіїв, уві сні в утробу через бік увійшов білий слон, від чого вона завагітніла. Незадовго до родів Майя пішла з свого князівства, по дорозі зупинилася в містечку Лумбіні (зараз на …).
(знову ж таки – через бік, “непорочно”) сина, якого назвала Сідхартою. (Про І. Христа) Зразу після народження, син зробив декілька кроків і кинув клич, який почули боги і зразу принесли йому дарунки. Коли Майя з сином повернулася додому до Сідхартхи Гаутами прийшов мудрець Асіста, взяв його на руки, побачив на ньому ознаки величності, заплакав і засміявся. “Я сміюся від радощів”, - сказав він, - бо побачив спасителя, що явився на землю; а заплакав тому, що мені не випадає доля дожити до того часу, коли він здійснить свою місію! ” Почувши таке, сина Майї назвали “Сідхартха” - що означає - той, що виконає своє призначення,
Батько Сідхартхи (спадкоємця, правонаступника) (вірніше - чоловік Майї) цар Шуддходан, не хотів, щоб син став спасителем і вирішив його ізолювати від світу. Він оточив його багатством, дав освіту, оженив на красуні, тішив його радощами. Одного разу Сідхартха Гаутама вийшов на прогулянку, під час якої зустрів хвору людину, згорбленого старця, похоронну процесію та мудреця, в роздумі. Побачивши все це Сідхартха задумався і, покинувши все, відправився в безлюдні місця на самотність. Там Сідхартху спокушає злий дух, бог смерті Мара. Майбутній спаситель відкидає всі спокуси i нарешті, сидячи в роздумах в оленячому парку під деревом Бодхі (недалеко від міста Бенареса) він одержав просвітлення, від чого преобразився і навколо його голови появилося сяйво. З цього часу він прибрав ім’я Будда, що означає просвітлений, преображенний. Зразу ж після цього він виголосив свою проповідь (буддисти кажуть “привів в рух колесо дхарми”) перед двома оленями та п’ятьма своїми першими учнями. Просвітлення дало Будді розуміння найвищої істини. Почувши цю істину, увесь світ здригнувся. Самі боги перелякалися і запричитали: “Виявляється, що ми - о, боги ! - лише вважали себе вічними, а ми на справді минемо; вважали себе постійними - непостійні; надійні – стали всемогутні → ниці;
Душа і сутність релігії → спасіння власними зусиллями → Про листя у лісі.
Після цього Будда пішов по країні проповідувати своє вчення. За ним натовпами ходили люди. У нього було десятки постійних учнів, серед яких він обрав собі 12 найбільш близьких, яким і передав зміст свого вчення. В святому письмі багато місця займаютьрозповіді про чудеса, проповіді, повчання і притчі Будди.
У вісімдесят років Будда відчув наближення своєї смерті. Прибувши в Кушінагар, він ліг на землю, прийнявши “позу лева”. Звертаючись до тисяч монахів та мирян, які зійшлися, щоб “уловити” останній погляд свого спасителя, Будда сказав: “Тепер, о монахи, мені нічого більше сказати вам, окрім того, щовсе існуюче приречене на розруху. Всіма силами прагніть до спасіння!”
Після смерті Будди його учні поширювали вчення свого учителя і в ІV - І столітті до нашої ери буддизм зайняв панівне становите в Індії, був навіть оголошений державною релігією. З III століття до нашої ери буддизм поширюється в різних країнах Східної та Південно-Східної Азії. В наш час віруючими буддистами вважають себе півмільярда населення земної кулі.