ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН В ЕЛЕКТРОННОМУ БІЗНЕСІ

Проблеми розвитку електронної комерції, які вимагають законодавчого вирішення

Використання електронного цифрового підпису

Загальні засади правових відносин в електронному бізнесі

ТЕМА 12. ПРАВОВІ АСПЕКТИ БІЗНЕСУ В INTERNET

Таблиця 11.4

Порівняльний аналіз безпеки електронних платежів з використанням різних Internet-систем

Однак на шляху розвитку Inter­net-комерції у цих країна,х існують деякі перешкоди:

– національні банківські системи поки що не готові до широкого використання карток, електронної готівки;

– користувачі ще психологічно не готові передава­ти через Internet конфіденційну інформацію.

Отже, сучасні програмні засоби захисту інформації, Що передається через мережу, дають змогу як ідентифікувати користувача (електронний підпис), так і забезпе­чити достатній рівень безпеки даних.

У юридичному аспекті електронна комерція – це укладення в електронній формі низки підприємниць­ких угод купівлі-продажу, постачання, про розподіл продукції, страхування, про перевезення вантажів або пасажирів повітряним, морським, залізничним транс­портом, банківських угод та ін.

Необхідно вдаватися до певних правових підходів і засобів, щоб оперативно й ефективно відповісти на появу нових можливостей у бізнесі. Передусім, це особлива законодавча регламентація електронної комерції, яка поєднувала б застосування традиційних, базових юри­дичних норм і правил (таких, як положення Цивільно­го або Цивільно-процесуального кодексу) і створення нових правових інститутів і процедур. Серед найваж­ливіших юридичних питань, які потребують негайного законодавчого вирішення, слід назвати:

– вимоги до форми укладення електронних угод;

– оподаткування мережевих тарифів;

– захист інформації і використання електронних підписів;

– охорона прав споживачів у мережі, інтелектуаль­ної власності тощо.

Деякі представники іноземної юридичної доктрини стверджують, що законодавство щодо мережевої еконо­міки повинно бути міжнародним і «прозорим». Глобаль­ний і розгалужений характер он-лайнової економіки не дає змоги регулювання її будь-яким урядом або держав­ним органом. Як наслідок – домінування на практиці способу саморегулювання.

Глобальний бізнес-діалог в Internet повинен бути спря­мований на створення уніфікованих правил або «кодек­сів поведінки» всіх учасників електронної економіки. Тому країни, де правова система ґрунтується на судовому пре­цеденті (рішенні суду), мають більше можливостей для саморегулювання Е-комерції порівняно з країнами, в яких застосовуються винятково нормативні правові акти. В них електронна комерція часто не в змозі подолати правові перешкоди, які виникають під дією національних законів, зміна яких вимагає спеціальної процедури.

На пострадянському просторі право і юридична прак­тика останніх років швидше сприйняли, ніж «відштовх­нули» електронний бізнес, становлення якого збіглося з процесом загальної модернізації правових систем пост­радянських країн. Однак, як правило, відносини між учас­никами електронної комерції й досі не регулюються спе­ціальними законами або іншими джерелами права. На практиці створюються і постійно модифікуються різні уго­ди про електронний обмін даними або про електронний документообіг, які певною мірою відповідають чинному законодавству. Загалом правовим нормам властива нерозвинутість і фрагментарність, які порушують електрон­ну форму бізнесу. Такі норми є юридичними бар’єрами для електронної комерції та її інтеграції до глобального електронного ринку. Позбутися таких перешкод можна через встановлення оптимального співвідношення норм адміністративного і приватного права щодо електронної комерції, введення в дію низки нових законів.