Формування інформаційної культури учнів

Сучасна людина в будь-який період свого життя має змогу дистанційно опанувати нову професію, підвищи­ти кваліфікацію, розширити світогляд. За допомогою глобальних мереж люди долають перешкоди входження в єдиний освітній простір. Під час спільної роботи над навчальними проектами створюється найсильніша моти­вація для самостійної пізнавальної діяльності учнів у групах та індивідуально. Така діяльність стимулює ознайомлюватися з поглядами на проблему, шукати додаткову інформацію, оцінювати отримані результати. До вчителя звертаються не як до керівника, координато­ра, консультанта, а як до авторитетного джерела інфор­мації, експерта. Обговорення проміжних результатів, дискусії, «мозкові штурми», доповіді, реферати стають якісно іншими, оскільки містять не лише матеріал із підручників та офіційних довідників, а й думки партне­рів по проекту з різних регіонів світу, отримані ними дані, інтерпретацію фактів, явищ.

Ізолювати учнів від впливу мас-медіа неможливо, тому потрібно правильно розставити акценти на виборі інформації, формувати критичне мислення дітей, підви­щувати їхню медійну компетентність, а не захищати від згубного впливу ЗМІ. Основна ідея такого підходу — давати учням знання і навички творчого застосування засобів масової комунікації, а також виробляти здорову критичну установку користувача, який уміє протистояти маніпулюванню і нав'язуванню ілюзій. Педагоги повинні виховувати медійну культуру школярів, насамперед на­вчати продуктивно та осмислено ставитися до засобів масової комунікації. Допоможе в цьому досвід німецьких учителів у створенні медіа-педагогічного проекту:

1. Аналіз популярних серіалів.

2. Освоєння мас-медіа через перетворення їх на на­вчальний предмет (наприклад, об'єднання фізики, комп'ютера та Інтернету).

3. Оформлення домашнього завдання у форматі комп'ютерної презентації з використанням веб-дизайну та відеофрагментів, сканованих ілюстрацій і малюнків, створених за допомогою комп'ютерних програм.

4. Створення шкільного фільму (сценарії, ролі, спец­ефекти, трюки).

5. Проведення конкурсу кіно-, телесценаріїв.

Прикладом також може послугувати програма, роз­роблена в США Дороті і Джеромом Синерами (в Україні адаптований проект було апробовано у Львівській школі № 77). Вона містить тему фантазії і реальності на телебаченні, ефекти зйомок, рекламу, стереотипи, іден­тифікацію з телевізійними персонажами, насильство та агресію. Ця програма передбачає перегляд уривків із телепередач і обговорення в групі, рольові ігри, звичні ігри та коментар педагога. Ведучий (учитель, психолог) розповідає про економічну базу телевізійної індустрії, наприклад, про те, що кінцева мета телекомпаній — продати рекламний час і отримати прибуток. Інший аспект — відмінність телевізійної реальності від справ­жньої. Такі заняття заохочують дітей критично оціню­вати реальність кожного телешоу.

Подібні програми сприяють зміні активного бездум­ного споживацького ставлення до телебачення і сприя­ють аналітичному осмисленню зображеної в ньому реальності. Під час їх реалізації в навчальних закладах України можуть виникнути проблеми, пов'язані з бра­ком медіа-компетентності самих учителів. Тому медіа-педагогіка має стати одним із пріоритетних та перспек­тивних напрямів розвитку освіти.

Важливим аспектом застосування інтернет-ресурсів є створення фільтрів, що захищають молодь від непотрібної інформації в мережі. Адміністрація, викладачі повинні визначити ті дані, які необхідно заблокувати або відфільтрувати. Створення такого механізму істот­но економитиме час, полегшить роботу в мережі, гаран­туватиме безпеку учнів.

Сучасні вітчизняні педагоги створюють програми для старшокласників з медіа-культури. Актуальність цього курсу зумовлена об'єктивним існуванням і над­звичайним розвитком засобів масової комунікації. Медіа-продукція завдяки медіа-технологіям глибоко пронизує життя людини і неоднозначно впливає на фор­мування свідомості, що спричинює потребу в спеціаль­ній підготовці дітей, молоді до життя в майбутньому глобальному інформаційному суспільстві.

Лабораторія психології масової комунікації та медіа-освіти Інституту соціальної та політичної психології АПН України, спираючись на досвід таких країн, як Велика Британія, Франція, Канада та ін., запропонува­ла проект шкільної медіа-освіти для старшокласників. Програма «Медіа-культура» є загальним орієнтиром для роботи зі школярами в галузі медіа-освіти, а її реаліза­ція передбачає творчий підхід учителів і соціальних педагогів. Насамперед це стосується добору практичного матеріалу для уроків-досліджень та практичних завдань. Наприклад, обговорюючи продукцію медіа-мистецтва, потрібно враховувати обізнаність, зацікавленість учнів у перегляді та аналізі медіа-тексту.

Реалізувати системне медіа-освітнє навчання можна різними способами: у формі спецкурсу, факультативних занять; у просвітницькій роботі з батьками; шляхом інте­грації його в шкільні предмети («Валеологія», «Людина і світ», «Безпека життєдіяльності», «Естетика»).

Заняття проводять у лекційній формі з використан­ням ілюстративного матеріалу, обов'язковим обгово­ренням, обміном думками щодо набутих знань. Курс охоплює кілька блоків:

І. Заняття, спрямовані на формування вміння аргу­ментовано оцінювати інформаційний матеріал в умовах дослідницької діяльності учнів, переосмислювати його зміст. Вони передбачають послідовне виконання таких етапів:

1) сприймання запропонованого медіа-тексту (статті з газети, обкладинки журналу, рекламного повідомлення, рекламного ролика, відеосюжету з новин, телепрогра­ми, документального або художнього фільму тощо), його осмислення, інтерпретація;

2) аналіз змісту і форми медіа-тексту, який здійсню­ють, спираючись на здобуті раніше знання (визначення цілей перегляду, виявлення виду технології впливу цього медіа-продукту, його адресата і мети); синтез як узагаль­нення висновків аналізу та підданя їх коректному скепти­цизму, зіставлення їх із протилежними думками;

3) оцінювання інформаційного матеріалу медіа-тек­сту за різними шкалами: «подобається/не подобаєть­ся», «позитивний; більше позитивний, ніж негативний; нейтральний; більше негативний, ніж позитивний; негативний» та ін.;

4) вибір власної обґрунтованої позиції: визначення особистісного ставлення певного медіа-тексту.

Останній етап є не лише результатом попередніх, а й головним чинником реалізації аксіологічної складової медіа-освітньої програми в подальшій діяльності.

Спрямування учнів на активізацію критичного мислення щодо медіа-текстів має допомогти їм не потра­пляти під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні або негативні аспекти медіа-реальності, ви­являти цінне і помилкове, формувати свій незалежний погляд. Такі заняття мають не стільки сформувати вмін­ня користуватися медіа-простором, скільки виробити активне, свідоме, раціональне ставлення до медіа-продукції та її споживання.

На заняттях першого блоку використовують такі види діяльності: письмові роботи (рецензії, спростуван­ня) та обговорення деяких із них; аналіз зображення (рекламного, агітаційного); аналіз відеосюжетів, філь­мів; диспути для формування вмінь сперечатися, обґрунтовувати свою думку, доводити істину; анкету­вання на тему медіа-культури або її аспектів та обгово­рення його результатів; аргументоване оцінювання за побудованою схемою доказів на підтримку відповідного погляду, виокремлення аргументації «за» та «проти»; обговорення як підбиття підсумків дослідження.

Заняття проводять у формі виконання дослідниць­ких завдань із використанням матеріалів ЗМІ (вербаль­них, візуальних, змішаних) та їх активним опрацюван­ням індивідуально і в групах.

II. Заняття з набуття практичних умінь виокремлен­ня і продуктивного використання медіа-інформації. З цією метою реалізовують такі основні напрями роботи:

1. Набуття вмінь цілеспрямованого пошуку, засво­єння, перероблення та практичного використання ме­діа-інформації. Кожна з цих стадій діяльності зумовле­на виконанням комплексу спеціальних вправ і завдань із певної теми чи навчального предмета для вироблення вмінь продуктивної роботи зі ЗМІ.

2. Опанування засобів психологічного захисту в про­цесі виконання спеціальних вправ, основаних на мимо­вільному і довільному сприйманні медіа-інформації з метою відбору цілеспрямованого впливу чи повернення його в потрібному напрямі.

3. Засвоєння знань щодо профілактики негативного впливу медіа-інформації (медіа-гігієна). Ця частина програми містить спеціальні знання і вправи для фор­мування вмінь запобігати психофізіологічним наванта­женням і виробляти «імунітет» проти згубного впливу медіа. Напрям реалізується шляхом проведення міні-лекцій, спрямованих на ознайомлення з гігієнічними нормами користування засобами масової комунікації (ЗМК) — мобільним телефоном, телебаченням, Інтерне-том, вправами на вольову регуляцію поведінки (доскона­ліше планування часу, фільтрація загальних медіа-інформативних потоків), «захисними» вправами («Анти­реклама», «Аналіз зображення», «Стоп-образ» таін.).

III. Заняття креативного спрямування. Робота адап­тована до візуалізованої методики «Карус» (В. Моляко). Вона полягає в аналізі медіа-тексту з різних поглядів і творенні власних медіа-продуктів — від невеличкого есе, статті, святкової листівки, рекламного зображення до шкільних медіа-проектів із навчальної та виховної діяльності. У процесі такої роботи в учнів розвивається образно-смислове уявлення, розуміння сутності прин­ципів масової медіа-культури, її впливу на психологію сприймання, свідомість споживача; формується кри­тичне ставлення до власних можливостей. Телекомуні­кації (електронна пошта, телеконференції, у т. ч. аудіо-та відеоконференції) дають змогу учням і студентам самостійно формувати свій погляд на те, що відбуваєть­ся у світі; усвідомлювати явища і досліджувати їх у різ­них ракурсах; зрозуміти, що деякі проблеми можна розв'язати тільки спільними зусиллями. Це елементи глобального мислення і шлях до пізнання спільності людського буття та еволюції розвитку.