Дистанційне навчання

Ефективність навчального процесу залежить від цілі­сності його структури. Будь-який цикл навчання містить цільовий (мета, завдання), змістовий (напрями), проце­суальний (форми і методи) та контрольно-оцінювальний компоненти. Ці складові мають забезпечувати актуаліза­цію опорних знань і мотивацію навчання; формування нових понять і способів дій; застосування засвоєних знань у системі різнорівневих завдань, що завершуються діаг­ностичним контролем і корекцією знань, умінь і навичок особистості. Процес пізнання відбувається за різними схе­мами залежно від виду навчання: «ознайомлення — засвоєння — повторення — застосування» (пояснюваль­но-ілюстративне навчання); «ознайомлення — засвоєн­ня — контроль» (програмоване навчання); «формування понять — узагальнення і висновки — практичне засто­сування узагальнень» (проблемно-розвивальне навчання) та ін. Ці види передбачають безпосередню взаємодію учня з учителем, їх живе фізичне спілкування. Поширення мережі Інтернет зробило цю умову не обов'язковою. Нині учень (студент) може контактувати зі своїм педагогом, одержувати від нього завдання і поради та надсилати результати для контролю, перебуваючи в будь-якому куточку світу, завдяки дистанційному навчанню.

Дистанційне (лат. distantio — віддаль, відстань) навчання — інте­рактивна взаємодія між викладачем, учнем та інтерактивним джерелом інформаційного ресурсу, що має всі властиві навчаль­ному процесу компоненти (цілі, зміст, методи, засоби навчання).

Порівняно з іншими видами навчання дистанційній освіті притаманні певні особливості:

— можливість інтерактивної взаємодії між викла­дачем і учнем у діалоговому режимі;

— робота з навчальними матеріалами в електронній версії;

— оперативний доступ до баз знань, розміщених у мережі Інтернет;

— здійснення контролю знань у дистанційному режи­мі із застосуванням різноманітних методів;

— необхідність проходження віртуального лабора­торного практикуму;

— мережевий доступ школяра до реального лабора­торного устаткування;

— створення «віртуальних груп» (оперативна взає­модія і співпраця тих, хто навчається).

У проектуванні дистанційного курсу можна керува­тись принципом навчання на високому рівні складності (Л. Занков), припускаючи цілком самостійне розв'язан­ня старшокласником навчальних завдань. Пряме упра­вління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів здійснюється переважно он-лайн чи у формі телеконфе­ренцій із використанням електронної пошти, листуван­ня з групою чи кожним слухачем зокрема. В обох випад­ках реалізується зворотний зв'язок, тобто діалог між викладачем та слухачем, який навчається.

У слухачів здебільшого виникають загальні запи­тання, тому викладач може створити спеціальну базу найбільш загальних питань і відповідей на них, забез­печивши відкритий доступ до неї і тим самим значно зекономивши час.

Оскільки реалізація курсу дистанційного навчання здійснюється переважно відтерміновано і часто без осо­бистої участі в ній розробників, у прямому управлінні навчально-пізнавальною діяльністю слухачів повинен брати участь викладач-консультант чи тьютор.

Тьютор (англ. tutor — репетитор, наставник) — посередник між учнем та вчителем-предметником, який допомагає визначити індивідуальні потреби на освітні послуги.

Він забезпечує розроблення індивідуальних освітніх програм і супроводжує процес індивідуальної освіти. До обов'язків тьютора належать координація процедурних вимог, встановлення особливого зв'язку з учнями і сту­дентами, підготовка навчального матеріалу, отримання підсумкових екзаменаційних матеріалів та аналіз труд­нощів, організування мотивації, підтримка у самопова­зі, зв'язок із колегами по навчанню, роз'яснення вивче­ного матеріалу, допомога у переосмисленні знань.

На відміну від учителя і викладача, які управляють процесом навчання, тьютор супроводжує, підтримує цей процес. Викладач відповідає за передання знань, а тьютор бере участь у формуванні індивідуальної відпо­відальності за них. Учитель і викладач у своїй діяльно­сті спираються на методики навчання, тьютор — на рефлекси досвіду самоосвіти.

Основними завданнями тьютора є: навчити слухачів орієнтуватися в інформації, сформувати потяг до самостійного пошуку відповідей на питання, розв'язання поставленої проблеми і вирішення конкретних пізна­вальних ситуацій.

Отже, дистанційне навчання дає змогу студентам підвищувати інтелектуальний і творчий потенціал, регу­лярно спілкуючись із наставником; обирати престижні навчальні заклади у своїй країні чи за кордоном; само­стійно приймати рішення і збагачувати життєвий досвід.