Типи навчальних проектів

Творчий і міжпредметний характер навчальних про­ектів зумовлює їх багатогранність. Потреба в їх осягнен­ні зумовлює необхідність створення типології.

З огляду на різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі їх слід розрізняти за такими па­раметрами:

1) обсягом контактів: серед учасників одного класу, школи, міста, регіону, країни, різних країн;

2) кількістю учасників проекту:

— індивідуальні;

— парні;

— групові (колективні);

3) характером партнерської взаємодії між учасни­ками:

— кооперативні;

— змагальні;

— конкурсні;

4) рівнем реалізації міжпредметних зв'язків:

— монопредметні;

— міжпредметні,

— надпредметні;

5) характером координації:

— проекти з відкритою, явною координацією (коор­динатор ненав'язливо спрямовує роботу учасників, ор­ганізовуючи в разі потреби окремі етапи проекту);

— проекти з прихованою координацією (координа­тор не виявляє себе в управлінні роботою над проектом, а є його повноправним учасником);

6) тривалістю проведення:

— короткотермінові (один-два уроки),

— середньотривалі (від тижня до місяця);

— довготермінові (від місяця до кількох місяців);

7) метою і характером проектної діяльності:

— інформаційні;

— ознайомлюванні;

— пригодницькі;

— мистецькі;

— науково-пошукові;

— конструкційні;

— виробничі.

Принциповим є розрізнення проектів за провідним видом діяльності, за яким виокремлюють дослідницькі, інформаційні, ігрові (рольові), телекомунікаційні, твор­чі і прикладні проекти.

1. Дослідницький проект. За структурою він нагадує наукове дослідження і передбачає такі етапи реалізації: обґрунтування актуальності обраної теми; визначення проблеми, предмета, об'єкта, цілей і завдань досліджен­ня; висунення гіпотези з подальшою її перевіркою; обго­ворення отриманих результатів. При цьому використо­вують такі методи сучасної науки, як лабораторний екс­перимент, моделювання, соціологічне опитування та ін.

2. Інформаційний проект. Він покликаний навчити здобувати та аналізувати інформацію про об'єкт, уза­гальнювати її і розтлумачувати для широкої аудиторії. Результатом такого проекту є публікація, створення ін­формаційного середовища класу або школи тощо. Він може інтегруватися в більший дослідницький проект як його частина. Учасники проекту вивчають і використо­вують різні методи одержання інформації (література, бібліотечні фонди, ЗМІ, бази даних, у т. ч. електронні, методи анкетування та інтерв'ювання), її оброблення (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, висновки) і презентації (доповідь, публікація, розміщен­ня в Інтернеті або локальній мережі, телеконференція).

У шкільній практиці проект часто перетворюється на реферат, що нівелює ідею методу. Це також стосуєть­ся недосконалих інформаційних проектів. Тому перед початком виконання завдання необхідно пояснити від­мінності між цими видами робіт. Реферат — короткий виклад змісту книги, статті тощо, а також доповідь із таким викладом, у якій узагальнено опрацьовану ін­формацію. Інформаційний проект передбачає роботу в структурі дослідницької діяльності. Він має містити: предмет інформаційного пошуку; поетапність пошуку з позначенням проміжних результатів; аналітичну роботу над зібраними фактами; попередні висновки; коригуван­ня первісного напряму (за потреби); подальший пошук інформації з уточнених напрямів; аналіз нових фактів; узагальнення (до одержання результатів, що задовольня­ють розв'язання проблеми інформаційного пошуку); вис­новок, оформлення результатів (обговорення, презента­ція, захист), зовнішню оцінку.

3. Ігровий проект. Провідний вид діяльності учнів у таких проектах — рольова гра. Наприклад, імітації со­ціальних і ділових відносин у ситуаціях, придуманих учасниками (судове засідання, реклама книжки, зні­мання серіалу, проведення ток-шоу), літературних пер­сонажів у певних історичних і соціальних умовах та ін. Результати проекту не завжди можна спрогнозувати на початку роботи, інколи їх визначають лише в кінці, од­нак потрібна рефлексія учасників і співвіднесення отриманих результатів із поставленою метою.

4. Творчий проект. Такий тип проектів не має деталь­но опрацьованої структури спільної діяльності учасників і передбачає максимально вільний, нетрадиційний під­хід до оформлення результатів. Він розвивається, підпо­рядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам його учасників. Учні заздалегідь домовляються про заплановані резуль­тати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо — і на основі сценарію створюють власний творчий проект.

5. Телекомунікаційний проект. Це спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп'ютерної телекомуніка­ції, яка має мету, узгоджені методи, способи діяльності, спрямовані на досягнення спільного результату. Його ви­конання передбачає використання інтернет-ресурсів.

Телекомунікаційні проекти дають змогу не тільки передавати учням знання, а й учити здобувати їх са­мостійно завдяки широким можливостям глобаль­них комп'ютерних мереж, вміти користуватися цими знаннями для розв'язання нових пізнавальних і прак­тичних завдань, допомагати ознайомлюватися з іншими культурами, виховувати відчуття належності до єдиної світової спільноти.

В освітній діяльності школи особливе місце посіда­ють телекомунікаційні регіональні і міжнародні проек­ти. За їх допомогою створюються природне мовне сере­довище та умови для міжкультурної комунікації, фор­мується потреба в спілкуванні.

Розв'язання проблеми, закладеної в будь-якому про­екті, завжди потребує залучення інтегрованого знання. Однак у телекомунікаційному проекті, особливо між­народному, потрібна, як правило, глибша інтеграція знань, що передбачає не тільки знання власне предмета досліджуваної проблеми, а й розуміння особливостей національної культури партнера, його світовідчування.

Міжнародні англомовні проекти доцільно запроваджу­вати до структури змісту навчання і зіставляти їх із певною темою, якщо дозволяє програма.

Мережева взаємодія перспективна для організуван­ня навчальних та соціально-педагогічних проектів не лише в системі освіти дітей, а й дорослих. Унікальним є майже 20-літній досвід, накопичений у Швеції, де ак­тивно діє система мережевого навчання «folkbil-dning.net». її технічна основа — програма «First Class*. Виконання групових проектів є однією з найпродуктив­ніших форм організування співпраці.

Телекомунікаційні проекти педагогічно доцільні в тих випадках, коли під час їх виконання передбачені:

— множинні, систематичні або тривалі спостережен­ня за певним природним, соціальним, фізичним явищем;

— порівняльне вивчення, дослідження явища, фак­ту, події, що відбулися в різних місцевостях чи в різний час для виявлення певної тенденції, ухвалення рішен­ня, розроблення пропозицій;

— порівняльне використання одного і того самого або альтернативних способів виконання завдання, си­туації з метою отримання даних про об'єктивну ефек­тивність пропонованого шляху розв'язання проблеми;

— спільне творче розроблення ідеї, яке передбачає практичну діяльність. Наприклад, виведення нового сорту рослин у різних кліматичних зонах, спостережен­ня за погод ними явищами, створення газети чи журна­лу, написання п'єси або повісті, музичного твору тощо.

Використання телекомунікацій дає змогу залучити до розроблення, консультування та наукового керів­ництва дослідницькими проектами фахівців відповід­ної галузі. Перевагою телекомунікаційного проекту є інтенсифікаційні форми та методи роботи, що охоплю­ють сукупність дослідницьких, пошукових, проблем­них методів, творчих за своєю суттю, тому ця техноло­гія сприяє творчому розвитку учнів, використанню ними певних навчально-пізнавальних прийомів, ре­зультатом чого є розв'язання визначеної проблеми і роз­виток телекомунікаційного спілкування.

6. Прикладний (практико-орієнтований) проект. Він спрямований на створення конкретного виробу, розв'я­зання суспільних або екологічних проблем. Його про­дукт наперед визначений і може бути застосований (навчальний посібник для кабінету фізики, фільм про певні історичні події в школі, книга — історія школи, родини). Важливо оцінити реальність використання проекту на практиці і його спроможність розв'язати по­ставлену проблему. Для успішної реалізації такого проекту потрібно продумати його структуру, чітко орга­нізувати координаційну роботу з корекції спільних та індивідуальних зусиль, презентацію отриманих резуль­татів і можливих способів їх упровадження в практику, а також забезпечити зовнішнє оцінювання.

Учнівські проекти в старших класах можуть бути пов'язані і з виробництвом (трудове навчання, обслуго­вуюча праця). Правильно їх спланувати і реалізувати допоможуть такі навідні запитання:

— Які потреби ви плануєте задовольнити, запрова­дивши у предметний світ новий продукт (виріб)? Чи не є він «інформаційним галасом», засміченням предмет­ного простору?

— Що вже існує в цій галузі? Що пропонує ринок? Як еволюціонував і змінювався ваш виріб? Яка конку­ренція? Чи наявна динаміка ринкової ціни?

— Хто є потенційним споживачем вашого виробу (вік, стать, соціальний стан, спосіб життя, рівень куль­тури тощо)?

— За рахунок чого ви прагнете досягти успіху? Які маєте ідеї та пропозиції (інший матеріал, зміна кон­струкції та кількості деталей, перехід на іншу техноло­гію, кольорове вирішення, упаковка, експлуатаційна діяльність тощо)?

— Чи пробували ви змінити: зовнішній вигляд майбут­нього виробу, матеріал, розміри, форму, колір, кількість деталей, складання виробу, послідовність оброблення?

— Які ресурси і можливості ви маєте? Які ідеї та пропозиції можуть видатися найвдалішими? Які додат­кові ресурси потрібні? Ваші вимоги до наукових дослі­джень і розробок.

— Який рівень кооперації ви передбачаєте під час освоєння нового виробу?

— Як і чому ви обрали саме ці матеріали, інструмен­ти, прилади для виробництва? Які маєте пропозиції щодо його вдосконалення?

— Яких основних витрат потребує випуск нового ви­робу?

— Як представлятимете свій новий виріб на ринку (реклама)? Як плануєте організувати його збут і продаж?

— Чи придбали б ви новий виріб?

— Кому хотіли б його подарувати? Чи хотіли б ви, щоб споживачі знали автора?

— Що сподобалося в роботі над проектом? Що хоті­ли б поліпшити, якби починали роботу спочатку? Чи є недоліки в проекті, які бажали б виправити?

На практиці здебільшого реалізовують змішані про­екти, які поєднують ознаки кількох типів проектів. Пе­реважно вони практично орієнтовані. Такі проекти не лише дають змогу здобути нові знання, уміння, а й сприяють збагаченню соціального досвіду.

Найпоширеніші спільні проекти. Діти з різних країн, соціальних верств, різного віку, культурного розвитку і релігійної орієнтації об'єднуються в бажанні творити, разом написати розповідь, повість, сценарій відеофільму, статтю в газету, альманах тощо. Іноді прихованими координаторами учнівських проектів стають фахівці з різних галузей — професійні письменники, історики, юристи тощо, завдання яких полягає в тому, щоб у про­цесі роботи навчити школярів азам майстерності. Напри­клад, прихованим координатором економічного проекту для учнів старших класів був британський бізнесмен, який під виглядом ділового партнера намагався підказа­ти найефективніші рішення конкретних фінансових, торгових, інших питань.

Результати багатьох спільних економічних, природ­ничих телекомунікаційних проектів використовують наукові центри, соціальні служби.

Метод проектів активно поширюється в системах осві­ти різних країн. Це сприяє розвиткові життєво важливих умінь: самостійно здобувати знання, використовувати їх для розв'язування нових пізнавальних і практичних зав­дань, співпрацювати з іншими людьми, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника, ін.); ко­ристуватися дослідницькими методами, тобто збирати необхідну інформацію, факти, аналізувати їх з різних по­зицій, висувати гіпотези, робити висновки.

Виконання навчальних проектів передбачає розши­рення контактів людей, ознайомлення з різними куль­турами, розвиток інтелекту, творче мислення, комуні­кативні навички та особистісні якості дітей. У результа­ті випускник школи стає більш пристосованим до життя, яке динамічно змінюється.