Організаційні умови реалізації навчально-виховних проектів

Уміння організувати проектну діяльність учнів є по­казником високої кваліфікації вчителя, його здатності користуватися розвивальними технологіями навчання. Важливу роль у цьому відіграє володіння методами творчості, осягнути які допомагає евристика — наука, що вивчає продуктивне творче мислення.

Проектування в навчальній діяльності до певної міри програмоване і залежить від вікових можливостей та інтересів учасників проекту:

— молодші школярі: малий обсяг знань; невміння оцінювати свої можливості; оперування очевидним, а не сутнісним; слабка вольова підготовленість; нетрива­ла здатність працювати і слабка мотивація в завданнях із доопрацювання; готовність прийняти допомогу; обме­женість функціональної освіченості; незначна залеж­ність від консолідації групи; надання переваги ручній роботі. Спектр інтересів: репродукування об'єкта, що викликав інтерес; вияв сміливості у виборі об'єкта; спроби і навіть помилки; підмінювання видів діяльно­сті; оволодіння новими вміннями; очікування особи­стого успіху;

— підлітки: недостатній обсяг знань; занижена оцін­ка власних можливостей; невміння шукати і знаходити необхідну інформацію; різка критика постановки зав­дання; відмова від допомоги; небажання і невміння пра­цювати в групі; обережність у виборі об'єкта; помітна за­лежність від консолідації групи; надання переваги руч­ній роботі під мисленнєвим контролем. Спектр інтересів: вибір знайомого об'єкта; спроби оригінальності; бажання досягнути успіху; спрямованість на результат; цікавість;

— старші школярі: достатній обсяг знань і практич­ного досвіду; прагнення до максимальної економії часу і сил на виконання проекту; страх із приводу браку ін­формації; утруднення у виборі об'єкта; достатня вольо­ва підготовленість; можлива протидія завданню; надан­ня переваги розумовій роботі з перевіркою руками. Спектр інтересів: прагнення осягнути процес; бажання випробувати свої можливості; прагматична цінність; очікування особистого успіху; передчуття творчості; прагнення до виконання цікавих завдань.

Ефективними у формуванні інтересу до участі в про­екті є такі прийоми:

1) пояснення суті проектного методу — упровадження поняття «проект» на прикладах інженерних, дизайнерсь­ких, технічних, економічних та соціальних проектів;

2) демонстрування варіантів виконаних проектів — ознайомлення зі змістом та обсягом проекту-зразка, ви­могами до оформлення; акцентування на елементах творчості (досягнення новизни, генерування варіантів, формування банків ідей), сильних і слабких аспектах представлених проектів; повідомлення критеріїв оці­нювання виконаних проектів; розрізнення проектів за складністю (вибір об'єкта, обсяг розробок, трудомі­сткість виконання);

3) анотування переліку можливих тем проектів — демонстрація переліку тем (не менше десяти); коменту­вання можливих результатів, очікуваних проектних рі­шень (зміна форми, розмірів, кольору, вибір матеріалу, поєднання функцій виробу, зменшення кількості дета­лей, зміна технології виготовлення); проведення уявно­го експерименту під гаслом «Я зробив би так...»;

4) ознайомлення з процедурою оцінювання проек­тів — публічний захист проектів; критерії оцінювання проекту і його захисту.

На початкових стадіях упровадження проекту в на­вчально-виховну діяльність учитель допомагає учневі обрати об'єкт (не критикує вибір школяра, якщо він на ньому наполягає), налагодити співпрацю між учасника­ми (якщо проект спільний). Частина учнів може не впо­ратися зі стартовим етапом, тому деякий час вони лише спостерігатимуть за тими, хто успішно справляється. Педагог повинен їх не осуджувати або усувати від участі в проекті, а спонукати наздоганяти інших, не знижува­ти вимог до виконання завдань, у разі потреби дати ін­дивідуальну консультацію.

Отже, основні умови застосування методу проектів такі:

— наявність значущої в дослідницькому і творчому планах проблеми (завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку;

— практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

— самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяль­ність учнів;

— структурування змістової частини проекту (із за­значенням поетапних результатів);

— використання дослідницьких методів: визначен­ня проблеми та завдань, що випливають із неї, плану­вання можливого їх розв'язання, обговорення методів дослідження;

— обговорення способів представлення кінцевих ре­зультатів (захист, творчий звіт, презентація);

— висновки, постановка нових проблем дослідження. У проектній діяльності закладено глибокий освітній зміст. Гіперпосилання — відсилання до ресурсу, тема­тично чи логічно пов'язаного з проектом, — у проектно­му дослідженні може багато чого навчити. У пошуковій діяльності воно допомагає розширити знання, встано­вити нові взаємозв'язки, факти. Досвід роботи з поси­ланнями дуже важливий, тому що вчить структурувати матеріал, визначати, де можна обмежитися лише згаду­ванням про факт, а де необхідні подробиці в контексті виконуваного проекту.

Взаємозв'язок фактів і явищ допомагає старшоклас­никові відчути інтегративну природу знань, усвідомити умовність меж між дисциплінами або галузями науки та культури і водночас приводить до розуміння їхньої специфіки. Однак під час подорожі гіперпосиланнями існує небезпека відходу від цілей і змісту конкретного проекту. У такому разі потрібна допомога викладача — керівника проекту.

Завдання проектів спрямовані на підвищення інте­лектуальної активності, стимулювання допитливості, встановлення міжпредметних зв'язків. Саме тому очі­куване виконання проектів має інтерактивний харак­тер, який передбачає матеріалізацію ідей та пропози­цій. Проте це зумовлює виникнення багатьох психоло­гічних та організаційних бар'єрів, зокрема:

— відчуття фрустрації через вихід зі звичного ди­дактичного середовища і зіткнення з потребою пра­цювати самостійно та виконувати ще не звичний вид діяльності;

— страх зробити щось неправильно і отримати низь­ку оцінку;

— схильність до конформізму (прагнення бути схо­жими на інших людей, не відрізнятися від них своїми судженнями і вчинками);

— боязнь виявитися «білою вороною», видатися не­розумним і смішним у судженнях;

— страх видатися надто екстравагантним у неприй­нятті і критиці чужих думок;

— невміння реалізовувати нові способи і форми в діяльності;

— недостатня розвиненість індивідуального творчо­го потенціалу;

— відсутність потреби впроваджувати нове;

— боязнь помсти іншої людини, позиція якої підда­ється критиці;

— особистісна тривожність, невпевненість у собі, не­гативна Я-концепція;

— ригідність (негнучкість) мислення

Подолання психологічних, організаційних бар'єрів побудоване на підготовчій роботі до проектної діяльно­сті, що передбачає виконання розвивальних і психокорекційних вправ. Важливо, щоб педагог заохочував ді­тей звертатися за допомогою до нього і товаришів.

Використання проектної методики в процесі навчан­ня сприяє застосуванню мовних навичок і вмінь на практиці. Виконання завдань виходить за межі уроку і потребує багато часу, але ці зусилля виправдовують себе. Починати інтерактивні заняття слід із застосуван­ня активних методів навчання: обговорення в колі, дис­кусія, «мозковий штурм». Це найбільш екологічні та особистісно нейтральні техніки. У такому разі відбу­вається взаємообмін думками між учнями з метою по­шуку істини, що активізує розумову та комунікативну діяльність. Згодом можна додати складніші вправи: ро­льові ігри, психодрами, вправи на взаємодію тощо. Ці техніки дають змогу продемонструвати різні види пове­дінки, підвищують рівень розвитку рефлексії і, як на­слідок, уміння співпрацювати в групі.

Важливим у переході до проектного навчання є ство­рення позитивної атмосфери на уроці з початковим ви­користанням інтерактивних технологій (тренінги), які ведуть до впровадження проектного методу: усунення передумови дискомфорту, спричиненої відмінністю со­ціальних і вікових статусів учителя та учня; формуван­ня у школярів навички вільно, але толерантно висло­влювати власні судження, не боячись осуду з боку ото­чення і членів команди; розвиток уміння працювати в команді і при цьому зберігати індивідуальність.

Учитель свідомо відсуває себе на другий план, але не залишається осторонь. Він поступово підштовхує учнів до розкриття своїх можливостей, створює ситуа­цію успіху.

Однією з найбільших складностей методу проектів є те, що ідея навчання через проектну діяльність стає зрозумі­лою не відразу. У цьому разі викладач визначає теми для самостійного опрацювання під час виконання проектів.

Учні шукають інформацію зі своєї проблеми і поступово в процесі практичної діяльності засвоюють певні теми навчальної програми. Педагог лише консультує їх.

Проектне навчання не тільки спонукає до актуаліза­ції вмотивованості діяльності відповідно до вікових і на­вчальних інтересів школярів, а й істотно змінює функції педагога. Учитель перетворюється на консультанта, по­радника, координатора, який може посприяти досвідом, сам є джерелом інформації, підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. Він повинен не лише добре володіти своїм навчальним предметом, а й бути компе­тентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнен­ня, знати учнів, їхні можливості, інтереси, бажання.

Для педагога, який прагне продуктивно навчати, його особистість є основним робочим інструментом. Це означає, що потрібно перемістити акцент із питання, що викладати, на питання, як викладати, досягти ре­зультатів, зміцнити мотивацію, залучити учнів до робо­ти. Учитель має подбати про забезпечення допомоги в здобуванні знань із боку батьків, установ, громадських дитячих і молодіжних організацій; обдумати, як діти можуть набути практичного досвіду в процесі реалізації проекту, де знайти відповідні ресурси, як організувати активну учнівську взаємодію.

Таке ставлення і співпраця передбачають особисту свободу як учнів, так і вчителя, що спонукає його розви­вати професійні навички на таких рівнях:

— педагог як особистий порадник (сприяти зростан­ню кожної особистості в групі (соціалізація), налаго­дженню міжособистісного розвитку, знати і коригувати психологічні та соціальні проблеми кожного);

— педагог як координатор (об'єднати для спільної роботи над проектом допоміжні ресурси (батьків, спе­ціалістів певної галузі, матеріальні засоби));

— педагог як партнер (допомагати учням у дося­гненні спільної мети на всіх етапах проектної діяльно­сті, створювати необхідні умови для аналізу та оціню­вання результативності діяльності школярів).

Дотримання організаційних умов проектної діяльно­сті сприятиме успішній реалізації учнівських проектів, ефективному навчанню школярів і їх розвитку як особи­стостей, виробленню навичок самостійної пошукової ро­боти, критичного аналізу, взаємодії з іншими людьми, подоланню страху перед дослідницькою діяльністю.