Методика організування роботи в групах

Результативна робота в групі передбачає не лише зібрання учнів і роздавання їм карток з написаною про­позицією. Учитель повинен докладно переглянути програму навчання і пристосувати її до моделі динаміч­ної науки.

Люди володіють різними стилями навчання і спосо­бами здобуття знань, здібностями і вміннями. Одні краще вчаться, слухаючи лекції, інші — читаючи кни­ги; дехто потребує заохочення, а хтось не може зрозу­міти теми уроку, якщо безпосередньо не виконає впра­ви. З огляду на це групи потрібно формувати так, щоб учні одержували доручення з багатьма завданнями, що давало б їм змогу показати здібності: написати вірш, намалювати картину, скласти схему чи вигото­вити модель, що пов'язано з обговорюваною темою. Ця техніка вимагає застосування отриманих знань у но­вих ситуаціях.

В учнів потрібно розвивати критичне мислення, за­охочувати їх висловлювати власні думки, брати участь у дискусіях, вчити аналізувати ситуації, порівнювати свої думки з думками інших членів групи, оцінювати прийняте рішення та обґрунтовувати власний вибір. Для цьо­го доцільно ставити школярам запитання не репродук­тивного характеру (на відтворення засвоєних знань), а такі, що спонукатимуть їх творчо мислити. Коли розпочинається цей процес, учитель повинен слухати, що го­ворять учні, і пам'ятати про самонавчання.

Робота в навчальних групах побудована на принципі розподілу функцій (обов'язків), який здійснює педагог або лідер зі згоди чи за пропозицією учасників групи. Таке організування забезпечує активність кожного учня. Для цього основне завдання поділяють на частини за кількістю учасників групи і призначають виконав­ців. Кожен повинен розв'язати свою частину і пояснити спосіб її виконання іншим, а після закінчення на спе­ціальних картках оцінити роботу всієї групи і кожного її учасника зокрема.

Технологія групової роботи передбачає такі етапи: планування, групування і розподіл завдань, роботу в гру­пах, підбиття підсумків, контроль індивідуальної роботи.

Планування.Важливо чітко окреслити, яких знань, умінь і досвіду мають набути учні в результаті роботи в групах, навіщо вони їм, чи реально цього досягти.

Плануючи роботу в групах, потрібно зважати на такі чинники:

а) час. Варто записати результати пробних вправ у групах і час, який витратили на це. Найкраще почати з пояснення завдань усьому класу, перейти до роботи в групах і підбити підсумки за участю всіх учнів;

б) місце. Робота в групах потребує зміни інтер'єру кабінету: слід узяти до уваги види завдань, які вико­нуватимуть групи, роздавання матеріалів, а також те, що учні можуть ходити по класній кімнаті, члени гру­пи мусять бачити один одного, чути і мати доступ до навчальних посібників (карт, екрана, моделей тощо);

в) матеріали. Завдання буде цікавішим, якщо вима­гатиме використання різних посібників. Потрібно пере­вірити їх наявність і доступність;

г) письмові інструкції. Від них залежить, чи зрозу­міє група завдання і спосіб його виконання. Інструкції мають бути чіткими і детальними, написаними мовою, зрозумілою кожному учневі, щоб група могла їх вико­нати без допомоги вчителя, містити конкретні вимоги щодо результату роботи. їх можна надрукувати на карт­ках із завданнями або окремо в багатьох екземплярах.

Перед використанням інструкції обов'язково потрібно перевірити її на практиці (виконати самому або попро­сити про це іншого вчителя);

д) уміння працювати в групі. Що складніше завдан­ня, то більше спільної роботи виконуватимуть учні. Імо­вірно, доведеться витратити чимало часу, щоб навчити школярів основам співпраці в групі. У середній школі половину семестру можна присвятити навчанню спів­праці, а другу половину — розв'язанню завдань. Тоді учні зможуть результативно виконувати їх, свідомо працюючи в групах.

Групування і розподіл завдань.Формує групи вчи­тель. Учні можуть вибирати групу лише на підставі своїх інтересів, у разі реалізації групами різних завдань. Оптимальний розмір групи як функціональної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлений конкретним змістом предметної діяльності та соціальними чинниками. У середньому групи склада­ються з трьох—вісьми осіб.

У початковій школі найбільш раціонально організо­вувати навчальні групи із чотирьох-п'яти учнів, у серед­ніх і старших класах — п'яти і більше. Мала чисельність сприяє зручному і швидкому розміщенню дітей, актив­ній діяльності кожного члена групи, чіткому розподілу обов'язків. Старші учні, у яких є досвід групової взаємо­дії, можуть створювати і більші групи. Склад групи має бути гетерогенним (неоднорідним) за навчальними і психологічними можливостями, статтю учасників. Його слід формувати, зважаючи на особистісні переваги ді­тей, психологічну єдність, бажання, перспективи успіш­ної спільної діяльності. У складі групи обов'язково має бути хоча б один сильний учень — лідер, а також кон­сультант, який найкраще знається на тому виді діяльно­сті, який здійснюватиме група. Консультанта, за това­риською згодою, призначає вчитель; у старшокласників його може визначати учнівський колектив.

Важливо перевірити, які типи особистостей наявні в одній групі. Лідери класу не завжди є керівниками груп. Суть групового навчання може бути нівельована, якщо утримується постійний поділ класу. Ця система не приз­начена ані для того, щоб нагороджувати сильних учнів, ані для того, щоб підтягувати слабших. Групове навчан­ня — метод, який усім дає змогу бути активними.

Учасники групи мають певні обов'язки: слухати колег; сумлінно виконувати свою функцію; просити про допомогу за потреби і надавати її. Крім того, кож­ному призначають певну роль (організатора, допові­дача, секретаря, чергового, експерта тощо). Потрібно обговорювати, у чому вона полягає і наскільки важли­ва роль кожного члена групи. Під час визначення ро­лей учитель повинен звернути увагу на сильні і слабкі сторони учня. У різних завдання слід змінювати ролі.

Завдання вчитель записує на дошці або роздає гру­пам на картках разом з інструкціями. Варто докладно обговорити кожне з них; якщо завдання концептуаль­не — перелічити всі необхідні для його виконання вміння.

Необхідно уточнити, що має зробити кожна група, за що відповідає кожний учень, як належить представи­ти продукт чи результат і як школярів оцінюватимуть.

Робота в групах.Працю потрібно організувати дос­конало. Якщо робота хаотична, учні не займатимуть­ся визначеним завданням. Перед початком уроку вар­то підготувати матеріали, розставити парти так, щоб групам було зручно працювати. Перш ніж поділяти учнів на групи, слід стисло обговорити тему заняття.

Після групування вчитель визначає завдання, роз­даючи матеріали або пишучи інструкцію на дошці, дає час на ознайомлення із ним і переконується, що всі його зрозуміли.

Групи працюють над завданням упродовж визначе­ного часу. При цьому педагог повинен:

— забезпечити достатньо місця для виконання зав­дання;

— дбати, щоб учні мали доступ до всіх матеріалів, потрібних для роботи;

— встановити загальні правила для класу і дозволи­ти кожній групі опрацювати основи дій;

— стежити, щоб усіх дітей учасники груп сприйма­ли однаково і справедливо;

— постійно контролювати групи, щоб вони не відхо­дили від теми;

— дати час на порівняння результатів.

Учитель може допомагати групам, але йому слід пам'ятати, що учні вчаться нового способу роботи (про­цесу), а також конкретного змісту. Час від часу варто просити їх розповідати, що вже виконано, спрямовувати, ставлячи відкриті запитання («Що?», «Як?») і ви­сувати нові ідеї.

Суть запитань учителя змінюватиметься з набуттям учнями досвіду: коли школярі ще тільки опановують методику роботи в групах, запитання мають більше стосуватися самого процесу, а з часом — концентрува­тися на знаннях.

Ефективним прийомом розвитку критичного ми­слення є заохочення учнів до поточного аналізу своєї ро­боти, оцінювання методів (чому цей метод добрий або поганий).

Слід закликати дітей міркувати вголос, слухати ін­ших, робити висновки з набутих знань; потрібно заохо­чувати їх до дискусії фразами: «А що коли...», «Які є інші способи...», «Дехто вважає, що...», «Можемо вжи­ти...» та ін.

У процесі виконання завдань педагогові варто ко­ментувати роботу груп, подавати їм конкретну інформа­цію, що стосується їхніх досягнень.

Групи потрібно контролювати, але не керувати ними. Учні відповідають самі за себе і повинні працюва­ти самотужки, навіть якщо помиляються.

Однак коли групи виходять з-під контролю, слід призупинити роботу та обговорити ситуацію, указати, яка поведінка створює проблеми, які учні не виконують своїх ролей, і пояснити, що всі відповідальні за пра­вильний розв'язок завдань. Якщо школярі порушують загальні правила поведінки в класі, групи мають обго­ворити це і встановити причину.

Кожній групі для налагодження дисципліни ефек­тивно призначити на 5 хв. спостерігача. Після цього учасники групи обговорюють, які зміни вони помітили, а клас аналізує їхню поведінку.

Якщо в групі виникає конфлікт, не слід його засу­джувати. Потрібно попросити учнів проаналізувати си­туацію і знайти вихід, потім зробити висновки.

Після закінчення відведеного на виконання завдань часу доповідачі від груп оголошують результати роботи, які обговорює клас.

Підбиття підсумків.Це стосується отриманих відо­мостей і здобутих вмінь, а також представлення резуль­татів роботи в групах. Зауваження потрібно записувати на оцінювальних картках, а наприкінці обговорити з учнями, які нові знання, досвід вони здобули.

Контроль індивідуальної роботи.Перевіряють ро­боту кожного учня шляхом аналізу оцінювальних кар­ток, які діти заповнюють після закінчення роботи в групах.

Оцінювальна картка має містити такі запитання: Функціонування у групі

— Чи розв'язала група те, що повинна була розв'я­зати?

— Чи були, на вашу думку, в групі труднощі?

— Чи подолали їх?

— Як вважаєте, чи виконали ви своє завдання?

— Вам було важко? Чому?

— Чи були ви корисні у групі? У чому конкретно:

а) вибудовуванні плану роботи;

б) пошуку інформації;

в) пропонуванні варіантів подолання труднощів. Індивідуальна робота

— Чи працювали ви самостійно за дорученням групи?

— Як визначите те, що вивчили?

Самооцінювання

Використовуючи «12» як найвищу оцінку і «1» як найнижчу, з'ясуйте, наскільки ви успішні в таких діях:

1. Дотримування правил співпраці та дія за узгодже­ним планом.

2. Участь у плануванні занять у групах. Допомога ін­шим з метою досягнення групою цілей.

3. Робота в групі, розуміння своєї відповідальності, виконання завдань (збирання інформації, аналіз да­них тощо), допомога у залагодженні непорозумінь та униканні їх, у дотриманні теми і виконанні запланова­ного.

4. Комунікація. Висловлювання доречних тверджень. Аргументування та підтвердження думок фактами. Уживання відповідних термінів під час висловлення думки або поглядів. Правильне висловлювання.

5. Структурування інформації і досягнення виснов­ків. Пошук інформації (фактів), доведення відомос­тей до інших, обмін поглядами. З'ясування тверджень (повідомлення ідей, вживання прикладів). Підсумову­вання (збирання ідей, пропонування висновків). Як ви оцінюєте свій внесок у роботу групи?

Картки можуть містити запитання, що передбача­ють більше однієї відповіді. Це стимулюватиме учнів представити власні погляди і проаналізувати, чого вони навчилися. Кожен має знати, що він відповідальний за конкретну частину завдання.

Отже, незважаючи на різноманітні вияви групової роботи, вона не є універсальною формою організації навчального процесу загалом і проблемного навчання зокрема. Групове навчання має багато переваг, але його не можна універсалізувати. Однобічне переоцінювання може призвести до стереотипності і монотонності на­вчання з погляду його організації.

Психолого-педагогічні дослідження та практичний досвід свідчать, що групова навчальна діяльність сприяє активізації та результативності навчання учнів, форму­ванню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити та обстоювати свій погляд, а також прислуховуватись до думки товаришів, дає могутній стимул розвитку особистості. Перевага цієї технології ще й у тому, що вона забезпечує взаємне збагачення уч­нів, організування спільних дій, що активізує на­вчально-пізнавальний процес; спілкування, без якого неможливі взаєморозуміння; рефлексію, що визначає ставлення учнів до власних дій.