Методика організування роботи в групах
Результативна робота в групі передбачає не лише зібрання учнів і роздавання їм карток з написаною пропозицією. Учитель повинен докладно переглянути програму навчання і пристосувати її до моделі динамічної науки.
Люди володіють різними стилями навчання і способами здобуття знань, здібностями і вміннями. Одні краще вчаться, слухаючи лекції, інші — читаючи книги; дехто потребує заохочення, а хтось не може зрозуміти теми уроку, якщо безпосередньо не виконає вправи. З огляду на це групи потрібно формувати так, щоб учні одержували доручення з багатьма завданнями, що давало б їм змогу показати здібності: написати вірш, намалювати картину, скласти схему чи виготовити модель, що пов'язано з обговорюваною темою. Ця техніка вимагає застосування отриманих знань у нових ситуаціях.
В учнів потрібно розвивати критичне мислення, заохочувати їх висловлювати власні думки, брати участь у дискусіях, вчити аналізувати ситуації, порівнювати свої думки з думками інших членів групи, оцінювати прийняте рішення та обґрунтовувати власний вибір. Для цього доцільно ставити школярам запитання не репродуктивного характеру (на відтворення засвоєних знань), а такі, що спонукатимуть їх творчо мислити. Коли розпочинається цей процес, учитель повинен слухати, що говорять учні, і пам'ятати про самонавчання.
Робота в навчальних групах побудована на принципі розподілу функцій (обов'язків), який здійснює педагог або лідер зі згоди чи за пропозицією учасників групи. Таке організування забезпечує активність кожного учня. Для цього основне завдання поділяють на частини за кількістю учасників групи і призначають виконавців. Кожен повинен розв'язати свою частину і пояснити спосіб її виконання іншим, а після закінчення на спеціальних картках оцінити роботу всієї групи і кожного її учасника зокрема.
Технологія групової роботи передбачає такі етапи: планування, групування і розподіл завдань, роботу в групах, підбиття підсумків, контроль індивідуальної роботи.
Планування.Важливо чітко окреслити, яких знань, умінь і досвіду мають набути учні в результаті роботи в групах, навіщо вони їм, чи реально цього досягти.
Плануючи роботу в групах, потрібно зважати на такі чинники:
а) час. Варто записати результати пробних вправ у групах і час, який витратили на це. Найкраще почати з пояснення завдань усьому класу, перейти до роботи в групах і підбити підсумки за участю всіх учнів;
б) місце. Робота в групах потребує зміни інтер'єру кабінету: слід узяти до уваги види завдань, які виконуватимуть групи, роздавання матеріалів, а також те, що учні можуть ходити по класній кімнаті, члени групи мусять бачити один одного, чути і мати доступ до навчальних посібників (карт, екрана, моделей тощо);
в) матеріали. Завдання буде цікавішим, якщо вимагатиме використання різних посібників. Потрібно перевірити їх наявність і доступність;
г) письмові інструкції. Від них залежить, чи зрозуміє група завдання і спосіб його виконання. Інструкції мають бути чіткими і детальними, написаними мовою, зрозумілою кожному учневі, щоб група могла їх виконати без допомоги вчителя, містити конкретні вимоги щодо результату роботи. їх можна надрукувати на картках із завданнями або окремо в багатьох екземплярах.
Перед використанням інструкції обов'язково потрібно перевірити її на практиці (виконати самому або попросити про це іншого вчителя);
д) уміння працювати в групі. Що складніше завдання, то більше спільної роботи виконуватимуть учні. Імовірно, доведеться витратити чимало часу, щоб навчити школярів основам співпраці в групі. У середній школі половину семестру можна присвятити навчанню співпраці, а другу половину — розв'язанню завдань. Тоді учні зможуть результативно виконувати їх, свідомо працюючи в групах.
Групування і розподіл завдань.Формує групи вчитель. Учні можуть вибирати групу лише на підставі своїх інтересів, у разі реалізації групами різних завдань. Оптимальний розмір групи як функціональної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлений конкретним змістом предметної діяльності та соціальними чинниками. У середньому групи складаються з трьох—вісьми осіб.
У початковій школі найбільш раціонально організовувати навчальні групи із чотирьох-п'яти учнів, у середніх і старших класах — п'яти і більше. Мала чисельність сприяє зручному і швидкому розміщенню дітей, активній діяльності кожного члена групи, чіткому розподілу обов'язків. Старші учні, у яких є досвід групової взаємодії, можуть створювати і більші групи. Склад групи має бути гетерогенним (неоднорідним) за навчальними і психологічними можливостями, статтю учасників. Його слід формувати, зважаючи на особистісні переваги дітей, психологічну єдність, бажання, перспективи успішної спільної діяльності. У складі групи обов'язково має бути хоча б один сильний учень — лідер, а також консультант, який найкраще знається на тому виді діяльності, який здійснюватиме група. Консультанта, за товариською згодою, призначає вчитель; у старшокласників його може визначати учнівський колектив.
Важливо перевірити, які типи особистостей наявні в одній групі. Лідери класу не завжди є керівниками груп. Суть групового навчання може бути нівельована, якщо утримується постійний поділ класу. Ця система не призначена ані для того, щоб нагороджувати сильних учнів, ані для того, щоб підтягувати слабших. Групове навчання — метод, який усім дає змогу бути активними.
Учасники групи мають певні обов'язки: слухати колег; сумлінно виконувати свою функцію; просити про допомогу за потреби і надавати її. Крім того, кожному призначають певну роль (організатора, доповідача, секретаря, чергового, експерта тощо). Потрібно обговорювати, у чому вона полягає і наскільки важлива роль кожного члена групи. Під час визначення ролей учитель повинен звернути увагу на сильні і слабкі сторони учня. У різних завдання слід змінювати ролі.
Завдання вчитель записує на дошці або роздає групам на картках разом з інструкціями. Варто докладно обговорити кожне з них; якщо завдання концептуальне — перелічити всі необхідні для його виконання вміння.
Необхідно уточнити, що має зробити кожна група, за що відповідає кожний учень, як належить представити продукт чи результат і як школярів оцінюватимуть.
Робота в групах.Працю потрібно організувати досконало. Якщо робота хаотична, учні не займатимуться визначеним завданням. Перед початком уроку варто підготувати матеріали, розставити парти так, щоб групам було зручно працювати. Перш ніж поділяти учнів на групи, слід стисло обговорити тему заняття.
Після групування вчитель визначає завдання, роздаючи матеріали або пишучи інструкцію на дошці, дає час на ознайомлення із ним і переконується, що всі його зрозуміли.
Групи працюють над завданням упродовж визначеного часу. При цьому педагог повинен:
— забезпечити достатньо місця для виконання завдання;
— дбати, щоб учні мали доступ до всіх матеріалів, потрібних для роботи;
— встановити загальні правила для класу і дозволити кожній групі опрацювати основи дій;
— стежити, щоб усіх дітей учасники груп сприймали однаково і справедливо;
— постійно контролювати групи, щоб вони не відходили від теми;
— дати час на порівняння результатів.
Учитель може допомагати групам, але йому слід пам'ятати, що учні вчаться нового способу роботи (процесу), а також конкретного змісту. Час від часу варто просити їх розповідати, що вже виконано, спрямовувати, ставлячи відкриті запитання («Що?», «Як?») і висувати нові ідеї.
Суть запитань учителя змінюватиметься з набуттям учнями досвіду: коли школярі ще тільки опановують методику роботи в групах, запитання мають більше стосуватися самого процесу, а з часом — концентруватися на знаннях.
Ефективним прийомом розвитку критичного мислення є заохочення учнів до поточного аналізу своєї роботи, оцінювання методів (чому цей метод добрий або поганий).
Слід закликати дітей міркувати вголос, слухати інших, робити висновки з набутих знань; потрібно заохочувати їх до дискусії фразами: «А що коли...», «Які є інші способи...», «Дехто вважає, що...», «Можемо вжити...» та ін.
У процесі виконання завдань педагогові варто коментувати роботу груп, подавати їм конкретну інформацію, що стосується їхніх досягнень.
Групи потрібно контролювати, але не керувати ними. Учні відповідають самі за себе і повинні працювати самотужки, навіть якщо помиляються.
Однак коли групи виходять з-під контролю, слід призупинити роботу та обговорити ситуацію, указати, яка поведінка створює проблеми, які учні не виконують своїх ролей, і пояснити, що всі відповідальні за правильний розв'язок завдань. Якщо школярі порушують загальні правила поведінки в класі, групи мають обговорити це і встановити причину.
Кожній групі для налагодження дисципліни ефективно призначити на 5 хв. спостерігача. Після цього учасники групи обговорюють, які зміни вони помітили, а клас аналізує їхню поведінку.
Якщо в групі виникає конфлікт, не слід його засуджувати. Потрібно попросити учнів проаналізувати ситуацію і знайти вихід, потім зробити висновки.
Після закінчення відведеного на виконання завдань часу доповідачі від груп оголошують результати роботи, які обговорює клас.
Підбиття підсумків.Це стосується отриманих відомостей і здобутих вмінь, а також представлення результатів роботи в групах. Зауваження потрібно записувати на оцінювальних картках, а наприкінці обговорити з учнями, які нові знання, досвід вони здобули.
Контроль індивідуальної роботи.Перевіряють роботу кожного учня шляхом аналізу оцінювальних карток, які діти заповнюють після закінчення роботи в групах.
Оцінювальна картка має містити такі запитання: Функціонування у групі
— Чи розв'язала група те, що повинна була розв'язати?
— Чи були, на вашу думку, в групі труднощі?
— Чи подолали їх?
— Як вважаєте, чи виконали ви своє завдання?
— Вам було важко? Чому?
— Чи були ви корисні у групі? У чому конкретно:
а) вибудовуванні плану роботи;
б) пошуку інформації;
в) пропонуванні варіантів подолання труднощів. Індивідуальна робота
— Чи працювали ви самостійно за дорученням групи?
— Як визначите те, що вивчили?
Самооцінювання
Використовуючи «12» як найвищу оцінку і «1» як найнижчу, з'ясуйте, наскільки ви успішні в таких діях:
1. Дотримування правил співпраці та дія за узгодженим планом.
2. Участь у плануванні занять у групах. Допомога іншим з метою досягнення групою цілей.
3. Робота в групі, розуміння своєї відповідальності, виконання завдань (збирання інформації, аналіз даних тощо), допомога у залагодженні непорозумінь та униканні їх, у дотриманні теми і виконанні запланованого.
4. Комунікація. Висловлювання доречних тверджень. Аргументування та підтвердження думок фактами. Уживання відповідних термінів під час висловлення думки або поглядів. Правильне висловлювання.
5. Структурування інформації і досягнення висновків. Пошук інформації (фактів), доведення відомостей до інших, обмін поглядами. З'ясування тверджень (повідомлення ідей, вживання прикладів). Підсумовування (збирання ідей, пропонування висновків). Як ви оцінюєте свій внесок у роботу групи?
Картки можуть містити запитання, що передбачають більше однієї відповіді. Це стимулюватиме учнів представити власні погляди і проаналізувати, чого вони навчилися. Кожен має знати, що він відповідальний за конкретну частину завдання.
Отже, незважаючи на різноманітні вияви групової роботи, вона не є універсальною формою організації навчального процесу загалом і проблемного навчання зокрема. Групове навчання має багато переваг, але його не можна універсалізувати. Однобічне переоцінювання може призвести до стереотипності і монотонності навчання з погляду його організації.
Психолого-педагогічні дослідження та практичний досвід свідчать, що групова навчальна діяльність сприяє активізації та результативності навчання учнів, формуванню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити та обстоювати свій погляд, а також прислуховуватись до думки товаришів, дає могутній стимул розвитку особистості. Перевага цієї технології ще й у тому, що вона забезпечує взаємне збагачення учнів, організування спільних дій, що активізує навчально-пізнавальний процес; спілкування, без якого неможливі взаєморозуміння; рефлексію, що визначає ставлення учнів до власних дій.