Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення

Провадження в справах про адміністративні правопорушення складається з чотирьох стадій:

— порушення справи про адміністратив­не правопорушення;

— розгляд справи про адміністративне правопору­шення і винесення по справі постанови;

— оскарження (або опротестування) постанови по справі про адміністративне правопорушення (ви­никає в тих випадках, коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, або потерпілий не згодні з винесеною відносно них постановою. Постанову по справі може опротестувати прокурор);

— виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стадія порушення справи про адміністра­тивне правопорушення полягає в складенні протоколу уповноваженою на те особою або представником громадського фор­мування. До таких належать посадові особи виконавчих органів сільських, селищних рад, органів внутрішніх справ, органів транс­порту, громадські інспектори охорони природи та ін. Перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопо­рушення, наведено в ст. 255 КпАП.

Наявність протоколу про адміністративне правопорушення свід­чить про те, що є підстави для порушення справи, причому прото­кол має бути складено уповноваженою особою з додержанням пев­ної, встановленої законом форми. В противному разі справа про ад­міністративне правопорушення не може бути розпочата.

У протоколі повинні зазначатися: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і сутність ад­міністративного правопорушення; нормативний акт, який передба­чає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відо­мості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. За наявності свідків, потерпілих протокол може бути підписано також цими особами.

У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підпи­сання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчини­ла правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мо­тиви своєї відмови від його підписання.

У деяких випадках, прямо передбачених законом, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Ці випадки вичерпно визначено в ст. 258 КпАП. Але якщо правопорушник оспорює стяг­нення, яке на нього накладається, то протокол про адміністративне правопорушення складається і у цих випадках.

Перша стадія провадження в справах про адміністративні пра­вопорушення закінчується з моменту надіслання протоколу органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адмініст­ративне правопорушення. До нього повинні додаватися й всі інші матеріали про правопорушення (пояснення свідків, протокол вилу­чення речей тощо).

Стадія розгляду справи про адміністра­тивне правопорушення і винесення по спра­ві постанови полягає в тому, що компетентний орган (поса­дова особа) проводить остаточне розслідування по справі і дає правову оцінку діям особи, яку позначено в протоколі як право­порушника.

Одержавши матеріали справи, компетентний орган (посадова особа) готує її до розгляду. При цьому він вирішує: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено про­токол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушен­ня; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних пред­ставників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, як правило, за місцем його вчинення. При розгляді спра­ви орган (посадова особа) з'ясовує: чи було вчинено адміністратив­не правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підля­гає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що по­м'якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колек­тиву, а також з'ясовує інші обставини, що мають значення для пра­вильного вирішення справи.

За загальним правилом справи про адміністративне правопору­шення розглядаються в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, про­токолу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Скорочені строки розгляду справи - одна доба, три-, п'яти- і семиденний строк, встановлені законодавством про адміністративні правопорушення для деяких видів правопорушень.

Так, відповідно до ст. 277 КпАП протягом доби розглядаються, наприклад, справи про заготівлю, переробку або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування або іншої продукції; порушення правил про валютні операції; незаконні посів та вирощування снот­ворного маку чи конопель; злісну непокору законному розпоряджен­ню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця; дрібне хуліган­ство та ін. У триденний строк розглядаються справи про виготовлен­ня і використання без належного дозволу радіопередавальних за­собів; дрібну спекуляцію; торгівлю з рук у невстановлених місцях. У п'ятиденний строк розглядаються справи про дрібне розкрадан­ня державного або колективного майна; порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіаційного забруд­нення, та ін. У семиденний строк розглядаються справи про пору­шення, пов'язані з використанням газу, експлуатацією газовикористовуючих установок без обліку витрати газу; непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу селищної, сільської ради по справі про адмі­ністративне правопорушення приймається у формі рішення. Зміст постанови та її форма врегульовані в ст. 283 КпАП. Вона повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс поста­нову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розгля­дається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відпові­дальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адмі­ністративне правопорушення адміністративними комісіями, виконав­чими органами селищних, сільських рад, районними (міськими) су­дами (суддями) одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи (якщо таке вилучення проводилося), а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні, підпи­сується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення по­садові особи, крім КпАП та інших нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про органи, представника­ми яких вони є (наприклад, Положенням про адміністративні комісії та ін.). Своє рішення вони оформлюють або шляхом винесення по­станови, або роблять запис про захід стягнення на протоколі про адміністративне правопорушення. Таке право надано, наприклад, начальникові райвідділу міліції або його заступникові.

Після розгляду справи орган (посадова особа) виносить згідно з ст. 284 КпАП одну з таких постанов: 1) про накладення адмініст­ративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передба­чених ст. 24¹ КпАП; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні ус­ного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду, комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації чи їх структурних підрозділах, громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу попередньо­го слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбаче­них ст. 247 КпАП.

До цих обставин належать:

— відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

— недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадця­тирічного віку;

— неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

— вчинення дії особою в стані крайньої необхід­ності або необхідної оборони;

— видання акта амністії, якщо він Усуває застосування адміністративного стягнення;

— скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

— закін­чення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП (двох місяців з дня вчи­нення правопорушення, а при тривалому правопорушенні - двох місяців з дня його виявлення);

— наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованого рішення товарись­кого суду органом (посадовою особою), який має право накладати адміністративне стягнення по даній справі, або нескасованої поста­нови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

— смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Якщо ж було винесено постанову про накладення адміністратив­ного стягнення, то вона оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. В разі, якщо вона висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Оголошенням постанови по справі про адміністративне право­порушення закінчується стадія розгляду справи про адміністратив­не правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у дея­ких випадках обов'язково доводиться до відома громадськості. Ці випадки передбачено в ст. 286 КпАП.

Наступною (третьою) стадією, яка виникає не в кожному про­вадженні в справах про адміністративні правопорушення, є стадія оскарження (або опротестування) постанови по справі про адміністративне правопору­шення. Наявність цієї стадії виступає однією з найважливіших гарантій прав правопорушника. Постанову по справі про адмініст­ративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення врегульований в ст. 288 КпАП. Постанова адміні­стративної комісії, комісії по боротьбі з пияцтвом оскаржується у виконком відповідної ради або в районний (міський) суд; рішення виконавчого органу селищної, сільської ради - у виконавчий орган районної, міської, районної в місті ради або в районний (міський) суд; постанова іншого органу (посадової особи) про накладення ад­міністративного стягнення у вигляді штрафу - у вищий орган (вищій посадовій особі) або в районний (міський) суд; постанова про накладення іншого адміністративного стягнення - у вищий орган (вищій посадовій особі), після чого скаргу може бути подано в рай­онний (міський) суд. Рішення суду в усіх наведених випадках є ос­таточним і оскарженню не підлягає.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути в десятиденний строк з дня винесення постанови оскаржено за вибором особи, щодо якої її ви­несено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

За загальним правилом скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне право­порушення, а той протягом трьох діб надсилає її разом із справою органу (посадовій особі), який правомочний її розглядати.

Подання у встановлений строк скарги і принесення прокурором протесту зупиняють виконання постанови про накладення адмініст­ративного стягнення до розгляду скарги або протесту. Виняток ста­новлять випадки, коли виноситься постанова про застосування за­ходів стягнення у вигляді попередження або адміністративного арешту, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа), який одержав скаргу чи протест на по­станову по справі про адміністративне правопорушення, перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови, тобто встановлює, чи дійсно в діях особи, яка притягається до адміністративної відпо­відальності, є склад правопорушення, чи правильно оформлено до­кументи по справі, чи не перевищив орган (посадова особа), який розглянув справу, свої повноваження тощо.

Після цього орган (посадова особа), який розглядав скаргу (або протест), може прийняти одне з таких рішень:

1) залишити поста­нову без зміни, а скаргу або протест - без задоволення;

2) скасува­ти постанову і надіслати справу на новий розгляд;

3) скасувати по­станову і закрити справу;

4) змінити захід стягнення в межах, перед­бачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним розглядати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного орга­ну (посадової особи).

Прокурор, виявивши, що рішення по скарзі або протесту на по­станову по справі про адміністративне правопорушення є незакон­ним, може опротестувати його.

Скасування постанови є одночасним закриттям справи про ад­міністративне правопорушення, тягне за собою повернення особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності, стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а та­кож скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Виконання постанови про накладення ад­міністративного стягнення - завершальна стадія провадження в справах про адмініст­ративні правопорушення, її сутність полягає в прак­тичній реалізації адміністративного стягнення, яке призначене пра­вопорушнику постановою.

У процесі виконання постанови особи, винні у вчиненні адміністра­тивного проступку, зазнають відповідних обмежень особистого, мораль­ного чи матеріального характеру. Від того, як послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки справа доведена до кінця, значною мірою залежать рівень ефективності боротьби з адміні­стративними правопорушеннями, їх попередження, результативність виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання законів.

Порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень врегульований в розділі V КпАП, Митному кодексі та інших законодавчих актах України.

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є вступ її в законну силу. Це означає, що по­станова набула юридичного значення і є обов'язковою для виконання. Відповідно до ст. 298 КпАП постанова про накладення адміні­стративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організа­ціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова охоплює не тільки діяльність уповноважених держав­них органів (посадових осіб), а й поведінку самого порушника. Так, особа, притягнута до адміністративної відповідальності, повинна виконувати ті чи інші обов'язки, покладені на неї постановою. Ухи­лення від добровільного виконання постанови про накладення адмі­ністративного стягнення веде до необхідності застосування віднос­но правопорушника примусових заходів впливу.

Орган, уповноважений виконати постанову, зобов'язаний своє­часно і точно здійснити у зв'язку з цим низку дій, встановлених КпАП та іншими нормативними актами, оформити необхідні доку­менти, надіслати їх за належністю.

Усі інші юридичні і фізичні особи, причетні до своєчасного і точного виконання постанови (адміністрація підприємств, установ, організацій, банківські установи, торговельні підприємства тощо), зобов'язані сприяти органам, що виконують постанову, в її реалізації. Орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адмі­ністративного стягнення, покликаний здійснювати контроль за пра­вильною і своєчасною реалізацією цього акта, вирішувати питання, пов'язані з його виконанням.

Відповідно до ст. 299 КпАП постанова про накладення адмініст­ративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КпАП та іншими актами законодавства України.

Якщо ж постанова про накладення адміністративного стягнен­ня опротестована прокурором або оскаржена особою, відносно якої її винесено, чи потерпілим, вона виконується після залишення про­тесту або скарги без задоволення. Це положення не поширюється на випадки накладення стягнень у вигляді попередження, адміністра­тивного арешту, а також коли штраф стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Виконанням постанов займаються різні державні органи. При цьому вони здійснюють подвійну за своїм характером діяльність: по зверненню постанов до виконання і по безпосередньому їх виконан­ню. І та й інша діяльність утворюють єдину стадію виконання по­станов, але є її різними етапами.

На етапі звернення постанови до виконання юрисдикційні орга­ни (ті, що вирішують питання про відповідальність винних і виносять постанови про накладення адміністративних стягнень), насамперед повинні своєчасно надіслати винесену постанову органу-виконавцю. У зміст цієї діяльності входять також здійснення контролю за своєчас­ним і точним виконанням постанов і вирішення всіх пов'язаних з цим питань (відстрочка, припинення виконання постанов та ін.).

Безпосереднє виконання постанов покладено на уповноважені на це органи (органи внутрішніх справ, судових виконавців, митні органи та ін.)

У провадженні по деяких правопорушеннях юрисдикційний орган, який виніс постанову, уповноважений сам виконати її.

Наприклад, за керування транспортними засобами в стані сп'яніння посадові особи Державної автомобільної інспекції можуть застосо­вувати до водіїв адміністративне стягнення у вигляді позбавлення прав керування транспортними засобами на певний строк. Вони ж виконують винесені постанови шляхом вилучення посвідчення на право керування транспортними засобами.

Як уже зазначалось, за загальним правилом постанова про накла­дення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. Але законодавець в ст. 301 КпАП передбачив можливість відстрочки виконання постанови, якщо негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністратив­ного арешту, виправних робіт або штрафу (за винятком стягнення штра­фу на місці вчинення адміністративного правопорушення) є неможли­вим. У цьому разі орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити виконання постанови на строк до одного місяця.

В ст. 302 КпАП вказані обставини, які виключають можливість початку або дальшого провадження в справі і слугують підставами припинення виконання постанови про адміністративне стягнення, якщо її винесено.

До них належать:

1) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

2) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність за даний просту­пок;

3) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Стаття 303 КпАП встановлює строк давності, по закінченні яко­го постанова про накладення адміністративного стягнення не підля­гає виконанню. Якщо постанова не була звернена до виконання про­тягом трьох місяців з дня винесення, то вона не підлягає виконанню. В цей строк не включається час, на який виконання постанови зупи­няється у зв'язку з відстрочкою виконання постанови за ст. 301 КпАП, а також пов'язаний з винесенням протесту або поданням скарги.

Законодавством можуть встановлюватися й інші, більш тривалі строки для виконання постанов у справах про окремі види адміні­стративних правопорушень. Відповідно до ст. 139 Митного кодексу конфіскація предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, і предметів з спеціально виготовленими тайниками, використаними для переміщення через митний кордон з приховуван­ням таких предметів, проводиться незалежно від часу їх виявлення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову.