Чистий прибуток (збиток)
Фінансові результати від звичайної діяльності
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування
Фінансові результати від операційної діяльності
Валовий прибуток
Рис. 11.1.1. Формування валового прибутку підприємства
Рис. 11.1.2. Формування фінансових результатів
від операційної діяльності
Рис. 11.1.3. Формування фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування
Рис. 11.1.4. Формування фінансових результатів від звичайної діяльності
Рис. 11.1.5. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства
Крім визначених показників фінансових результатів за звітністю, інформаційні ресурси обліку на кожному підприємстві дозволяють аналізувати дані про результати: фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій (рис. 11.1.6 – 11.1.8).
Рис. 11.1.6. Формування результатів діяльності
від фінансових операцій
Рис. 11.1.7. Формування результатів від іншої звичайної діяльності
Рис. 11.1.8. Формування результатів від надзвичайних подій
Для порівняння фінансових результатів і рентабельності вітчизняних і зарубіжних показників наведемо алгоритми їх розрахунку.
1. ЕВІТ (Earnings Before Interest and Taxes) – операційний прибуток до вирахування витрат (процентів) із залучення фінансових ресурсів і податків:
ЕВІТ = ЧП + ПЗ + П,
де ЧП – чистий прибуток;
ПЗ – витрати (проценти) із залучення коштів;
П – податки.
2. EBITDA (Earnings Before Interest, Taxes, Depreciation, and Amortization) – прибуток до вирахування витрат із залучення фінансових ресурсів (проценти), податків і амортизації (А):
EBITDA = ЧП + ПЗ + П + А = ЕВІТ + А.
3. EBIAT (Earnings Before Interest After Tax) – прибуток до вирахування витрат із залучення фінансових ресурсів:
EBIAT = ЧП + ПЗ.
4. NOPAT (Net Operating Profit After Tax) – чистий прибуток:
NOPAT = ЧП.
5. ROA (Return On Assets) – відношення прибутку EBIAT до середньорічної вартості активів (СА):
ROA = 
.
6. RONA (Return On Net Assets) – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості чистих активів (СЧА), як суми середньорічної вартості власного капіталу і середньорічної суми залучених кредитів банку (СКБ):
RONA = 
.
7. ROE (Return On Equity) – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості статутного капіталу (ССК):
ROE = 
.
8. ROS (Return On Sales; Net Profit Margin) – відношення прибутку (валового, чистого, ЕВІТ) до чистого доходу (ЧД):
9. EVA (Economic Value Added) – створена вартість підприємства за рік, як різниця вартості підприємства на кінець (ВПК) і на початок (ВПП) року або, відповідно, різниця між власним капіталом (ВКК і ВКП), скоригована на коефіцієнт ринкової вартості підприємства, виходячи з його інвестиційної привабливості (КІП):
EVA = ВПК – ВПП = (ВКК – ВКП) х КІП
Таким чином, зарубіжний інвестор в процесі фінансового аналізу прибутковості підприємства вивчає і оцінює його діяльність за показниками:
· чистий прибуток;
· чистий прибуток з нарахованими процентами при залученні кредитів;
· чистий прибуток з податками;
· чистий прибуток з амортизацією;
· чистий прибуток з амортизацією, податками та нарахованими процентами при залученні кредитів;
· вартість підприємства та її приріст в динаміці;
· відношення прибутку до активів, власного капіталу, статутного капіталу і чистого доходу.
Ефективність функціонування підприємства залежить не лише від обсягу створеного прибутку, а й від напрямів його розподілу. Для підвищення ефективності господарської діяльності дуже важливо, щоб при розподілі було досягнуто оптимальності в задоволенні інтересів держави, підприємства, найманих працівників і власників.
Держава зацікавлена одержати якомога більше прибутку до бюджету з метою задоволення потреб всіх громадян. Спеціалісти виконавчих органів управління підприємства прагнуть спрямувати більшу суму прибутку на приріст активів з метою забезпечення сталого розвитку господарюючої системи. Персонал підприємства зацікавлений у збільшенні оплати праці, що зменшує чистий прибуток і відповідно обсяги інвестиційно-інноваційної діяльності. Власники повинні забезпечити свої потреби щодо одержання дивідендів і розвитку підприємства.
Проте якщо держава буде формувати податкові надходження до бюджету через збільшення податкового навантаження, то це не буде стимулювати розвиток інвестиційно-інноваційної діяльності і, відповідно, відбудеться зменшення податків. Те саме може статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату дивідендів. У цьому разі не буде здійснюватися інвестиційно-інноваційна діяльність, і в перспективі скоротиться виробнича потужність підприємства, зменшиться ефективність господарювання та погіршиться фінансовий стан. Водночас, зменшення дивідендних виплат призводить до зниження інвестиційної привабливості господарюючої системи. Тому на кожному підприємстві має бути знайдено найбільш оптимальний варіант розподілу прибутку (рис. 11.1.9).
Рис. 11.1.9. Загальна схема розподілу чистого прибутку підприємства
Чистий прибуток використовують відповідно до установчих документів підприємства і прийнятих рішень власників. За його рахунок інвестують виробничий розвиток, виплачують дивіденди власникам, створюють резерви, покривають збитки. Розподіляючи чистий прибуток, необхідно домагатися оптимізації пропорцій між його капіталізованою і спожитою сумами з метою забезпечення:
а) необхідного обсягу інвестицій для розвитку підприємства, формування власного капіталу та зростання балансової і ринкової вартості внесків власників;
б) необхідної величини прибутковості на інвестований капітал власникам підприємства.
Дивідендну політику визначають методи формування фонду дивідендів (рис. 11.1.10) і форма їх виплати (рис. 11.1.11).
Рис. 11.1.10. Методи визначення фонду дивідендів
на підприємстві
Рис. 11.1.11. Основні форми виплати дивідендів
Джерелами виплати дивідендів можуть бути чистий прибуток звітного періоду, нерозподілений прибуток минулих років і резервний капітал, якщо підприємство одержить недостатню суму прибутку.