Вимоги до актів державного управління

Правовий акт управління — це правовий документ державно-владного характеру, який приймається уповноваженим органом державного управління або його посадовою особою в односто-роньому порядку з метою здійснення управлінських функцій і завдань.

Або: правовий акт управління — це офіційно оформлений результат волевиявлення органів виконавчої влади чи інших суб'єктів державного управління, здійснюваний в односторонньому порядку з дотриманням встановленої процедури і спрямований на виникнення певних юридичних наслідків.

Юридичне значення правових актів управління полягає в наступному.

1. Юридичні акти можуть бути правовою підставою для прийняття інших актів управління (наприклад, наказ Міністерства освіти і науки України є підставою для видання наказу ректором університету з відповідного питання);

2. Нормативні правові акти управління встановлюють, змінюють і припиняють норми права; забезпечують однаковість регулювання суспільних відносин для необмеженого кола суб'єктів; визначають порядок притягнення до адміністративної відповідальності тощо;

3. Індивідуальні правові акти управління виступають юридичними фактами виникнення, змінення і припинення суспільних відносин суб'єктів державного управління (наприклад, видання розпорядження про прийняття на державну службу є підставою виникнення нового статусу особи — статусу державного службовця);

Індивідуальні правові акти можуть виступати юридичними документами або доказами в юридичному процесі (наприклад, розпорядження про звільнення державного службовця з посади є підставою для виникнення судової справи про поновлення на роботі тощо).

Правові акти управління виступають правовими засобами проведення адміністративної реформи, здійснення кадрової політики, юридичного захисту прав і свобод громадян тощо.

Вимоги, що висуваються до актів управління, можна поділити на

— вимоги загального характеру;

— спеціально-юридичні;

— організаційно-технічні.

Серед загальних вимог чільне місце посідає застосування системного підходу до вироблення (конструювання) приписів юридичних актів управління. При цьому сфера управління має розглядатися як система (об‘єкт управління, його суб‘єкти, відповідні зв‘язки, їхня структура, режим відповідальності тощо).

Вихідним принципом системного підходу є погляд на будь-який об‘єкт управління як на систему, що складається з кількох елементів (підсистем). При такому підході ставиться завдання з‘ясувати та врахувати для обґрунтування акту управління ті зв‘язки і відносини, які склалися між цими елементами. Цей принцип дозволяє на основі рішень конкретних підпроблем перейти до вироблення загального рішення всієї проблеми (програми) через синтезування окремого у єдину мету, а також відповідних завдань для їх досягнення.

До загальних вимог, що висуваються до актів управління, треба віднести їх об‘єктивну необхідність, актуальність та стабільність.

Акти мають бути виправданими, об‘єктивно необхідними на даний історичний момент. Очищення законодавства від застарілих норм, законодавчих та нормативних актів - процес природний, бо правові регулятори мають створювати умови для безперешкодного розвитку продуктивних сил країни, становлення виробничих відносин нового типу, їх захисту.

У практиці державного управління необхідно зберегти співвідношення між так званою “живою” управлінською працею (нові норми, стосунки, структури, статуси, що народжуються), та нормами, заборонами, зв‘язками, традиціями, звичаями, трудовими навичками, які склалися раніше й стали часткою об‘єктивної, навколишньої реальності подібно до робочої сили, основних засобів виробництва тощо. Зміна суб‘єктів управлінських відносин не завжди і не обов‘язково означає потребу у зміні актів, що ними видавалися, а також у підтверджені їхньої обов‘язковості, легітимності.

З іншого боку, не можна без потреби змінювати, виправляти, скасовувати акти управління. Нестача юридичних регуляторів та заборон може бути такою ж небезпечною, як і їх надмірність.

Акти управління мають також відповідати вимозі інформаційної місткості: має забезпечуватися повнота, оперативність, вірогідність і актуальність інформації, що включається до акту управління.

Спеціальні юридичні вимоги щодо актів управління витікають із приписів Конституції, законодавства України, міжнародних актів та угод. Це, по-перше, підзаконність актів управління. Вона виявляє себе втому, що юридична сила акту управління передається йому законом або нормативним актом органів виконавчої влади вищого рівня.

Тому управлінський акт має точно і повністю відповідати меті, приписам, вимогам законодавчого акта, на виконання якого його видано. Інший аспект підзаконності - це видання актів управління у межах компетенції державного. Порушення меж правового регулювання, яке визначене органу законодавчим актом, робить акти цього органу (службової особи) незаконними, а отже, недійсними.

Акти управління з питань, що зачіпають інтереси місцевого населення, мають прийматися після обговорення їх проектів населенням.

Організаційно-технічні вимоги полягають у дотриманні правил оформлення актів управління. Дотримання форми актів - одна з перших умов їхньої правомірності та дієвості. Правова форма акту управління - це спосіб зовнішнього вираження приписів органів управління. Це також спосіб викладення правового матеріалу в письмових актах (усередині їх). Видання актів з порушенням правової форми завдає значної шкоди режиму законності, оскільки самодіяльні акти не передаються до наглядових органів та органів державної статистики, а це ускладнює нагляд та звітність. Організаційно-технічні вимоги включають також дотримання реквізитів у складі актів, відсутність яких позбавляє акти юридичної сили. Це - найменування акту, вказівки на виконавців, авторів акту, дані про голосування, дотримання правил скликання, кворуму, результати голосування по проектах актів колегіальних органів, дата прийняття, строки виконання, лінгвістичні вимоги, естетичні критерії, підписи, печатки, інші знаки автентичності акту.

Акти державного управління повинні відповідати законам і підзаконним актам вищих органів державного управління. Незаконний акт управління автоматично визнається недійсним.

Будь-який акт державного управління повинен бути прийнятий компетентним органом і в межах його повноважень. Чітке визначення компетенції кожного органу державного управлінні на видання акта управління, тобто забезпечення правильного уявлення про коло питань, які підлягають веденню даного органу, є обов'язковою умовою правильного здійснення функцій і завдань кожним органом державного управління.

Акти державного управління повинні видаватися в певному порядку з дотриманням процесуальних правил. Наприклад, одні акти видаються колегіальним органом, інші — єдиноначальним; одні публікуються у місцевій пресі, інші — просто доводяться до відома виконавців тощо.

Однією з важливих вимог, які ставляться до актів державного управління, є дотримання певної форми акта.

До актів державного управління у ряді випадків можуть бути поставлені й інші додаткові вимоги. Так, деякі з них можуть бути видані лише за наявності спеціального дозволу вищого органу; деякі можуть бути прийняті лише в межах певного терміну; деякі вимагають наступного затвердження вищого органу. Письмові акти державного управління повинні бути викладені грамотною, чіткою, загальнодоступною мовою, конкретно формулювати вміщені в них вимоги.