За шкоду, завдану роботодавцю не при виконанні трудових обов'язків

Матеріальна відповідальність працівника

У нетверезому стані

Працівників за шкоду, завдану роботодавцю

Матеріальна відповідальність

Власне факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням працівником трудових обов'язків

Працівник, який перебував у нетверезому стані, несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну пряму дійсну шкоду (в тому числі за зіпсування з необережності сировини та мате­ріалів при виготовленні продукції, а також будь-якого Іншого майна чи продукції) В цьому випадку не має значення ані кваліфікація, спеціальність чи посада працівника, ані форма вини Необхідною умовою притягнення до відповідальності за п 4 ст 134 КЗпП є підтвердження нетверезого стану праців­ника Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р № 14 (п 10) звернено увагу на те, що нетвере­зий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так І Іншими видами доказів (актами та Іншими документами, поясненнями сторін І третіх осіб, показаннями свідків)

Якщо з вини працівника, який перебував у нетверезому стані, роботодавець своєчасно не виконав господарські зо­бов'язання І у зв'язку з цим зазнав збитків, працівник зо­бов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду у повному обсязі за правилами Цивільного кодексу України

Стаття 134 КЗпП на відміну від п 7 ст 40 КЗпП не передбачає повної матеріальної відповідальності працівника у разі заподіян-

ня шкоди в стані наркотичного чи токсичного сп'яніння Обсяг відповідальності за такою підставою мав би обмежуватись середньомісячним заробітком працівника

Вказана підстава зумовлює суперечність спеціальної та загаль­ної норм Так, ст 130 КЗпП визначає, що підставою при­тягнення працівника до матеріальної відповідальності є шкода, завдана невиконанням чи неналежним виконанням ним трудових обов'язків

Пункт 7 ст 134 КЗпП передбачає притягнення працівника до матеріальної відповідальності за нормами трудового права І тоді, коли шкода завдана не при виконанні трудових обов'язків

Положення КЗпП "не при виконанні трудових обов'язків" слід розуміти як самовільне виконання роботи працівником в особистих цілях та всупереч Інтересам роботодавця Потрібно зазначити, що час заподіяння шкоди з вказаної підстави зна­чення немає Вона може бути завдана як під час робочого часу, так І у вільний від роботи час (наприклад, під час перерви для відпочинку І харчування або ж по закінченні робочого часу) Типовим прикладом заподіяння означеної шкоди у робочий час є використання майна роботодавця (устаткування, прила­дів, автомашин та Іншого майна) у власних цілях

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при визна­ченні розміру шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів тощо), належних роботодавцю, з якими працівники перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що шкода, яка заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню Із застосуван­ням норм цивільного законодавства В цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, в тому числі І неодержані роботодавцем прибутки від використання зазначених технічних засобів

Таке роз'яснення Пленуму Верховного Суду України супере­чить законодавству та погіршує правове становище працівників Закон чітко визначив застосування трудового законодавства, зокрема ст 130 КЗпП А тому посилання на норми цивільного законодавства є невиправданим