Рослинний світ України 1 страница

Рослинний світ України багатий і різноманітний. Природною рослинністю зайнято 32 % П території, яка налічує близько ЗО тис. видів нижчих і вищих рослин. З них: водоростей близько 4 тис., грибів і міксоміцетів — близько 15 тис., лишайників — близько 1 тис., мохів близько 800, вищих судинних рослин — близько 5 тис.

Видатний учений К. А. Тімірязєв, вказуючи на величезне значення рослин у житті людини, закликав бути уважними до зелених рослин, які дають необхідне людині тепло, годують, одягають її. Він казав, що треба вивчати рослини і піклуватися про них. Цей палкий заклик ученого особливо актуально звучить зараз, коли на всій земній кулі гостро стоїть питання про збереження зеленого дивосвіту, формування у підростаючого покоління знань, спрямованих на покращення навколишнього середовища.

Зелені рослини оточують нас скрізь. Це доступні, цікаві для дошкільників об’єкти. Важливо, щоб у процесі ознайомлення з ними вихователь зміг викликати у дітей емоційні переживання через відчуття краси наших зелених друзів, сформував інтерес до них.

Вивчення рослинного світу нашої країни ми розпочнемо з розкриття ролі рослин у природі і житті людини.

Рослинам належить унікальна планетарна роль. Вони перетворюють сонячну енергію в енергію хімічних сполук (фотосинтез), що дозволяє їм створювати органічні речовини з неорганічних. Усі живі істоти існують на Землі завдяки тому, що зелені рослини в процесі фотосинтез)- утворюють органічні речовини, які є джерелом їхнього живлення, я також виділяють кисень, необхідний для дихання. Більш того, рослини регулюють газовий склад атмосфери.

Живі рослини синтезують органічні речовини, які є основним джерелом поповнення біомаси планети. Відмерлі рослини продовжують брати участь в обміні речовин і енергії в біоценозах завдяки бактеріям і грибам, які мінералізують органічні речовини. Ґрунт формується у безпосередньому зв’язку з рослинами, від яких залежить його родючість. Важливе значення для людини має одне з головних джерел енергії — кам’яне вугілля і торф, про які можна сказати, що вони являють собою акумульовану в рослинних рештках минулого енергію сонця.

Зелені насадження є гігантським фільтром для очищення повітря. Вони затримують пил, кіптяву та інші шкідливі домішки. Один гектар лісу очищає за рік 18 млн м³ повітря. Ліс у 10 разів більше освіжає і зволожує повітря, ніж водна поверхня. В цілому очищувальна здатність поверхні Землі на 60—80 % залежить від рослин.

Важлива роль зелених рослин у поглинанні шуму. Крони дерев, кущі пом´якшують різкий міський шум.

Рослини виділяють з атмосферу велику кількість фітонцидів — летких речовин, які згубно діють на збудників хвороб. Виявлено, що 1 га діброви щодоби виділяє до 5 кг фітонцидів, а соснові та ялинові насадження удвічі більше. За декілька хвилин вони знищують масу бактерій і цим оздоровлюють повітря, перешкоджаючи поширенню інфекційних захворювань.

Рослинний покрив відіграє величезну противоруйнівну роль у природі. Він утримує поверхневі води і поповнює запас ґрунтових вод, регулює течію річок, стримує згубну силу повені. Рослинний покрив допомагає у боротьбі з ерозією ґрунтів, суховіями і чорними бурями. Навколишнє се редовище значною мірою перебуває під контролем рослинності. Рослинність впливає на клімат.

Рослини — основна, визначальна ланка в складному ланцюгу живлення всіх організмів, у тому числі людини. Перше місце в житті людини належить хлібним (пшениця, рис, кукурудза тощо) і різним круп’яним культурам. Ними засівають майже % полів нашої планети. Важливе місце належить картоплі, яку справедливо називають другим хлібом.

Широко використовуються багаті рослинними білками зернобобові (квасоля, горох, соя тощо), цукроносії (цукрові буряки, цукрова тростина), численні олійні (соняшник, арахіс, маслина), плодові, ягідні, овочеві та інші культурні рослини.

Сучасне суспільство важко уявити без тонізуючих рослин — чаю, кофе, какао.

Тваринництво базується на використанні дикорослих і культурних кормових рослин.

Людина навчилася з льону, бавовни одержувати льняні та бавовняні тканини, за допомогою яких вона захищає себе від несприятливих погодних умов, прикрашає себе і своє житло.

Деревна рослинність — це комора, з якої черпають сировину майже всі галузі народного господарства. Тепер з деревини виготовляють майже 10 тис. виробів і продуктів: папір, меблі, фарби, лак, будівельні матеріали, спирт тощо.

З рослин виготовляється понад 50 % лікарських препаратів, які використовуються при багатьох хворобах.

Дикорослі рослини є важливим генофондом для селекційної роботи, поліпшення якостей культурних рослин.

За останнє десятиріччя стала відомою ще одна функція рослин — індикаторна. Спостерігаючи за рослинами, людина здавна засвоювала орієнтири у просторі та часі. Деякі рослини досить точно показували час доби, інші виконували функцію барометра і гігрометра. Вони дозволяли за кілька годин, а іноді й днів, передбачати погіршення чи покращення погоди. Збираючись копати колодязь, людина відшукувала певні рослини, які підказували, як глибоко залягає вода, солона вона чи прісна.

Рослини-індикатори не втратили свого значення і тепер. Зв’язок між рослинами, ґрунтом і підґрунтовими породами настільки тісний, що за зовнішнім виглядом або хімічним складом деяких рослин можна дізнатися, які рудні копалини залягають у даному місці, який стан ґрунтів тощо. Зараз рослини-індикатори використовують у своїх дослідженнях і практичній діяльності геологи, ґрунтознавці, лісоводи, гідрогеологи, кліматологи, археологи.

Спостерігаючи за рослинами, кліматологи помітили, що вони чутливо реагують на зміни погоди. Відомо понад 400 рослин, за якими, наче за барометром, можна заздалегідь визначити погіршення погоди. Це кульбаба, березка польова, чистотіл, квасениця, конюшина, монстера тощо.

Досить часто рослини використовують замість компаса. Листові пластинки дикого салата-латука повернуті широкою стороною до сходу і заходу, а ребрами — на північ і південь. У поодинокого дерева крона завжди густіша з південного боку.

За рослинами можна визначати час. Спостерігаючи за квітками окремих рослин, можна помітити, що розкриваються вони приблизно в один і той же час. Найраніше, о 3—5 год ранку, відкриваються жовті суцвіття козельців, о 4—5 — квітки маку, шипшини, о 5—6 год — кульбаби. Закриваються квіти та суцвіття теж у певний час: о 14—15 закриваються мак, цикорій, кульбаба, до 15— 16 — нагідки, о 17—18 — латаття біле. Знаючи ці особливості рослин, можна визначати час протягом доби.

Неоціненне значення мають рослини в житті людини як джерело естетичних вражень.

Актуалізація завдань екологічного виховання дошкільників вимагає розширення знань дітей про значення рослин у природі. Особливо важливо на доступному матеріалі показати дітям значення рослин у покращенні повітря (у парку, в лісі, на луці дихається легше, повітря чисте, духмяне), ґрунту. Слід навчати дітей розуміти значення рослин для тварин (комах, птахів, ссавців). Поряд з цим треба показати роль рослин у діяльності людини: задоволенні потреб у їжі, виготовленні одягу, будівництві житла, лікуванні, можливості орієнтування у часі, просторі, зміні погоди, роль рослин у сприйнятті прекрасного і відтворення його у мистецтві, побуті.

ПРИРОДНІ РОСЛИННІ УГРУПУВАННЯ – ФІТОЦЕНОЗИ

Рослини зростають здебільшого не ізольовано, а в певних рослинних угрупованнях — фітоценозах.

Рослинне угруповання — це закономірне поєднання певних видів рослин. Найхарактерніша їх риса — ярусність. Рослинні угруповання складаються з представників різних видів рослин, які потребують неоднакових умов існування. Завдяки цьому на певній площі ростуть різноманітні рослини.

Найхарактернішими рослинними угрупованнями з Україні є ліси, луки, водойми, болота, степи. Вони займають одну третину її території.

Відвідання лісу, луки, ставка, спостереження яскравих картин навколишньої природи в різні пори року залишають у дітей яскраві враження, чіткі уявлення, які зберігаються протягом усього життя. Зараз, коли гостро стоїть питання екологічного виховання, потрібно навчити дітей пристойно поводити себе у лісі, на озері, луці. Багато дорослих, яких наслідують дошкільники, вважають, що якщо вони не зірвуть ту чи іншу квітку, то її зірве хто-небудь інший і вона все одно загине. Таку позицію від батьків переймають діти. При цьому дорослі забувають, що у лісі, на луці живуть постійні мешканці — рослини і ми грабуємо їх домівку.

Враховуючи важливу роль авторитету вихователя для дошкільників, важливо, щоб кожна зустріч дітей з природою була уроком розумного і дбайливого ставлення до неї.

РОСЛИНИ ЛІСІВ

Ліс — безцінний дар природи. Значення його в природі неможливо переоцінити. Ліси впливають на клімат, пом’якшуючи його, мають величезне водорегулююче значення. Завдяки рослинності в лісі нагромаджується значна кількість вологи. Танення снігу відбувається повільно, вода не стікає, а просочується в ґрунт, створюючи запаси ґрунтових вод, які підтримують режим річок.

Ліс впливає на формування ґрунтів. Лісові насадження захищають поля від суховіїв, вітрової та водної ерозій ґрунтів. Ліси — гігантська фабрика цілющого повітря. Це легені наших міст і селищ. Лісове повітря позбавлене пилу, наповнене корисними виділеннями лісових рослин (фітонцидами), які відновлюють сили людини, дарують йому здоров’я.

Ліс — джерело естетичних вражень і натхнення людини. Художні полотна І. Шишкіна, А. Грицая, музика П. І. Чайковського М. Скорульського та ін. були створені під враженням від краси лісу.

У житті людини ліс відіграє першочергову роль як надзвичайно важливий природний ресурс. Він дає матеріали для будівництва, деревообробної та меблевої промисловості, постачає сировину для паперової, целюлозної, сірникової та хімічної промисловості. З деревини шляхом хімічної переробки одержують спирт, глюкозу, скипидар, оцтову кислоту, штучний шовк тощо.

Ліс — природна скарбниця харчових, лікарських, технічних, декоративних та інших рослин. У лісах росте значна кількість рослин, плоди яких відзначаються високими цілющими смаковими властивостями, значним вмістом вітамінів, цукрів, жирів, кислот. Це суниця, чорниця, брусниця, журавлина, малина, буяхи, ожина, черемха, ліщина тощо. В лісах зростає велика кількість різних видів грибів, серед яких багато цінних їстівних.

Потрібно вже з раннього віку закласти в дітей почуття любові, поваги до нашого зеленого друга.

В Україні ліси займають площу близько 10 млн га. У різних її зонах ліси поширені неоднаково. Для Полісся характерна значна лісистість, що становить близько 23 %, у Лісостепу — 11 %, у степовій зоні —3%. Найбільш лісисті райони України: Карпати — 39 %, Крим — 36 %,

Різноманітний склад деревних рослин у лісі. Розрізняють хвойні, листяні і мішані ліси. Хвойні ліси складаються з таких порід, як сосна, ялина, ялиця. В Україні найбільше соснових лісів. Листяні ліси складаються з дуба, граба, берези, ясена, клена, липи. Найбільш поширені ліси з дуба. У мішаних лісах ростуть як хвойні, так і листяні породи. Найкращі кліматичні й екологічні умови зростання лісів у Поліссі та Карпатах.

У лісі різко виявляється ярусність, що характерна для всіх рослинних угруповань у природі. Основними ярусами лісу є дерева, кущі, трав’янисті рослини, моховий килим, незелені рослини лісового ґрунту — бактерії та гриби.

Проводячи екскурсії, цільові прогулянки в ліс, вихователі, залежно від умов, знайомлять дітей з різними представниками ярусів лісу. Багато них рослин росте на ділянках дитячого садка, у найближчих парках, скверах, дворах. Що ж розглядати і як розповідати дітям про дерев. Ось розповідь про сосну звичайну:

«Сосна — дуже гарне дерево. Подивіться, як високо піднесені її ажурні гілки, через які просвічує голубе, привітне небо. Який рівний золотистий стовбур!

У ньому наче відбивається сонечко, ось тому в сосновому лісі завжди світло, святково.

Сосни дуже люблять сонце і ростуть там, де багато світла. А ось роздивіться, на якій землі росте сосна. Так, дуже часто на піску. Вона росте там тому, що у неї дуже сильне і глибоке коріння. Якби сосна не закріплювала своїм корінням піски, вітер розвіював би їх, а вода змивала б пісок у річку і замулювала б її. Отже, сосни приносять велику користь природі. Хвоя і гілочки, що опадають, утворюють ґрунт, на якому починають рости різні рослини. Сосна дає поживу для лісових мешканців — насінням з шишок люблять ласувати білки і дятли. І для людей сосна корисна. З її деревини будують будинки, кораблі. Сосна — окраса лісу».

Під час екскурсій весною добре показати дітям молоді пагони сосни, її чоловічі й жіночі шишки і порівняти тогорічні голки з молодими, розповісти дітям, що сосна — це лікарська рослина. Молодими шишками сосни люди лікуються. Влітку цікаво порівняти тогорічні і цьогорічні шишки, розповісти дітям, що шишки у сосни визрівають тільки через два роки і білкам, дятлам погано доводиться, якщо шишок мало.

Взимку, коли шишки розкриваються і починає вилітати насіння, цікаво показати дітям крилатки сосни, розповісти, Що завдяки їм насіння перелітає і сосни розмножуються.

Розглядаючи ялину європейську, треба звернути увагу дітей на стрункість, урочистість цього дерева. На невисокій ялині цікаво з дітьми підрахувати, скільки їй років, бо щорічно ялина утворює одне кільце. Навесні на ялині відростають молоді пагони. Хвоя на них м’якенька, світло-зелена. Треба дозволити дітям доторкнутися до неї, щоб відчути їх м’якість та порівняти з тогорічними за кольором, на дотик. Пояснити, що голки — це своєрідні листки, які тримаються на дереві по 5—7 років. Навесні у ялини утворюються чоловічі і жіночі шишки. Увагу Дошкільників потрібно привернути до їх своєрідності, а потім простежити за розвитком жіночих шишок. Насіння у них визріває вже у жовтні, і в другій половині зими воно починає висипатися. Взимку цікаво показати старшим дошкільникам насіння ялини, відмітити подібність його до насіння сосни — наявність крильця, за допомогою якого насіння перелітає, запитати у дітей про доцільність такого пристосування.

Ялина — витривале дерево. Воно не боїться морозів і навіть при температурі —5 °С не впадає в стан спокою, а продовжує рости. Даючи дітям інформацію про значення ялини, слід розповісти, що ялина не лише окраса наших лісів. Деревину ялини використовують як будівельний матеріал, на виготовлення паперу. З неї виготовляють найкращі скрипки, отже, це музичне дерево. Красунями-ялинами прикрашають парки, сквери, урочисті місця.

Серед листяних дерев наших лісів досить поширеним є дуб звичайний, а на заході України дуб скельний. Розглядаючи з дітьми дуб узимку, слід звернути увагу на те, яке це велике дерево, як широко розкидає міцні гілки. Дуб завжди вважається символом могутності.

Під час весняних екскурсій увагу дітей потрібно привернути до того, що дуб найпізніше прокидається від зимового сну, ніби боїться приморозків. Слід помилуватися з дітьми цвітінням дуба — його чоловічі квітки, наче нанизані намистинки, звисають з гілок, і дуб у цей час казково гарний, наче у прозорому зеленуватому серпанку. Жіночі квіти дуба розглянути з дітьми важко — вони маленькі, містяться на кінцях гілок і помітні лише маленькі червонуваті приймочки.

Влітку діт.ям треба показати дуб у всій його красі, могутності; розглянути гарні, з округлими вирізами листки, маленькі жолуді; розповісти дітям, що дуб оселяється на багатих ґрунтах, що це світлолюбне дерево.

Восени, у вересні — жовтні, плоди у дуба достигають і падають на землю. Саме в цей час і цікаво провести цільову. прогулянку, щоб дати потримати в руках важкі світло-коричневі блискучі жолуді, назбирати чашоподібних мисочок для різних наробок. Розглядаючи дуб, слід обов’язково розповісти дітям про значення дерева для природи. В його широкій кроні знаходять притулок багато пташок. Жолуді дуба — улюблена їжа білок, диких кабанів і сойок. З квітів дуба бджоли збирають пилок. Дуб — окраса природи. Слід розповісти дітям і про те, що дуб має велике значення для людини. Деревина його мідна і гарна, а тому з неї роблять паркет і меблі, будують кораблі. Молодою корою дуба лікують людей, тварин, з жолудів роблять каву. Художники з гарних листків дуба створюють орнаменти.

Досить поширеним у наших лісах є граб звичайний. Він домішується до інших порід листяних лісів або утворює чисті насадження — грабняки. Знайомлячи дітей з цим деревом, необхідно звернути увагу на те, що це високе дерево з густою кроною. Розглядаючи листки граба, треба відмітити, що вони овальні, зубчасті, наче гофровані. Квітує граб у березні — квітні. Квітки його невиразні. Плоди — горішки, що мають обгортку. З її допомогою вітер розносить плоди на великі відстані. Граб ціниться за міцну деревину, з якої виготовляють паркет, музичні інструменти. З молодих дерен у парках і скверах формують живоплоти, альтанки.

Немає більш поетичного дерева в наших лісах, ніж береза. Вже з молодшої групп дії и знають назву цього дерева, яке легко розрізняють завдяки білій гладенькій корі з чорними тріщинками. Найчастіше в Україні зустрічається береза бородавчаста, або повисла, з пониклими гілками і наявністю бородавок на пагонах і береза пухнаста, яка відрізняється більш кучерявою кроною з спрямованими догори гілками.

У холодну пору року добре розглянути з дітьми будову берези, показати сережки з насінням, розглянути насіння на долоні. Запитати у дітей, на що схожі її дрібнесенькі насінини. Вони схожі на крихітних пташок, що мають крильця. Чому для насіння берези потрібні крильця? Розповісти дітям, що легеньке крихітне насіння берези легко літає восени і взимку, бо йому не заважає листя на деревах. Перелетіти воно може далеко і навіть інколи опиняється на дахах старих будинків, де проростає і починає рости деревце. Цікаво простежити взимку, які пташки прилітають до берези. З лісових зимуючих птахів її насінням живляться чижі, чечітки, синиці.

Навесні на фоні блакитно-прозорого неба ажурна крона беріз з пониклими гілками і сережками здається оповитою зеленуватим серпанком. Особливо добре помітні тоді видовжені пониклі чоловічі сережки, розташовані на кінцях гілок. Жіночі сережки спрямовані вгору. Молоде листя беріз клейкувате, це допомагає переносити холод.

Влітку увагу дітей слід привернути до пишної крони берези, роздивитися ромбічне листя з гострими зубчиками, сережки, в яких визріває насіння.

Часто ще до настання осені на березах починає з’являтися жовте листя, а восени вся вона вдягається у золотисте вбрання. Ясним осіннім днем берези особливо золотяться на сонці і своєю прощальною красою нагадують про кінець чарівної пори року — золотої осені.

Береза — світлолюбна порода, не вибаглива до ґрунту, тому її разом з сосною використовують для заліснення піщаних ґрунтів. Розповідаючи дітям про значення берези, обов’язково наголошують, що вона є окрасою нашої природа. Берези підгодовують узимку пташок, весною бджоли збирають з квітучих беріз пилок, а з листків клей. Для людини береза важлива як лікарська рослина — лікуються її бруньками, листям, соком. Деревина берези дуже гарна і міцна, її використовують для виготовлення паркету, меблів.

Справжньою окрасою наших лісів є клен горолистий. Це високе, струнке дерево з колоноподібним стовбуром.

Навесні, у квітні, увагу дітей слід привернути до краси цвітіння клена. Він весь вбирається у жовто-зелені букетики квіток. Нахиливши гілку, слід дати можливість розглянути гарні квітки, полічити, що в кожній квітці 5 пелюсток, вони приємно пахнуть, нагадати, що бджоли збирають з квіток пилок і нектар.

Розглядаючи клен улітку, основну увагу слід привернути до краси його крони і листків. Розповісти дітям, що листки великі, з загостреними лопатями, наче вирізаними для краси майстринею. Слід дати потримати листок у руці, відчути, що він м’який, ніжний. Кора у клена дуже гарного сірого відтінку, покрита дрібними тріщинками. Такої гарної кори в інших дерев немає. Доцільно привернути увагу до плодів клена і розповісти, що це крилатки, що утворилися після цвітіння. За допомогою крилаток плоди клена перелітають і розповсюджуються.

Восени клени надзвичайно яскраво забарвлюються у жовті та жовтогарячі кольори і тому не можуть не привернути уваги вихователів і дітей своєю красою.

Зустрічається в лісах України і клен-явір. Він відрізняється від гостролистого великими цупкими лопатевими листками, зверху темно-зеленими, зі споду сірувато-білими. Дуже цікавий для спостережень і клен татарський, або чорноклен. Цвіте він пізніше, в травні — червні, має білі пахучі квітки, до яких прилітають бджоли. Листки клена татарського не схожі на кленові — вони видовжені, цілісні. Влітку можна показати дітям, як клен прикрасився яскраво-червоними крилатками, які гарно виглядають серед зеленого листя.

Клени — тіньовитривалі, у лісі вони часто ростуть під іншими деревами. Розповідаючи дітям про значення кленів, треба наголосити, що вони є окрасою природи, медоносами. З деревини клена виготовляють меблі і музичні інструменти, соком клена лікуються.

Нікого ке залишить байдужим липа влітку, коли розливається чудовий аромат липового цвіту. Проте спостереження за липою цікаві не лише влітку. Взимку увагу дітей треба привернути до густої, розлогої крони липи, округлих маленьких бруньок, роздивитися горішки липи з довгастим приквітковим листком, який тримається при плодах. Запитати у дітей, як вони думають, чим корисний для горішка липи цей листок, і підвести їх до розуміння того, що горішки липи розповсюджуються таким шляхом саме взимку, коли гілки вільні від листків.

Навесні в період розкриття листків липа виглядає дуже привітно, ніжно. Проте особливо чарівна вона в червні — липні, коли серед густого зеленого листя розкриваються її жовтувато-білі рясні квітки. В них багато тичинок, і тому вони здаються пухнастими. Розглядаючи цвіт липи, нюхаючи медово-солодкий аромат її квіток, увагу дітей слід привернути до численних бджіл, які збирають на липі пилок і нектар, розповісти, що з квіток липи бджоли збирають багато нектару і виробляють липовий мед. Він світло-жовтий, пахучий.

Восени потрібно привернути увагу дітей до гарного жовтого вбрання липи, а коли опаде листя — до пишного золотавого килима, який розстелився під нею. Треба розповісти дітям, що завдяки цьому килиму всім рослинам, комахам, які залишаються зимувати, не буде холодно навіть у жорстокий мороз, а навесні з-під теплої ковдри першими з’являться весняні рослини, бо земля там не промерзла. Велика кількість листків, що перегниває, створює поживний ґрунт і для самої липи, і для тих рослин, які під нею живуть.

Липа — тіньовитривале дерево. Вона найчастіше росте під іншими деревами. Доживає до 1000 років. В Україні зустрічаються різні види її: серцелиста, європейська, широколиста.

Подаючи дітям інформацію про значення липи, слід розповісти, що вона не лише окраса нашої природи і медонос. Це і лікарська рослина. Квітки липи збирають, сушать і заварюють як чай для лікування людей. З м’якої деревини виготовляють різні різб’ярські вироби. Люди люблять липу і ласкаво її називають липонькою.

Досить звичайним у листяних лісах є. ясен звичайний. Розглядаючи його з дітьми влітку, слід звернути їхню увагу на те, що це гарне, струнке дерево з ажурною, високо піднятою кроною, зі стовбуром з ясно-сірою гладенькою корою.

У ясена складний листок, на якому розміщено по 3—5 парних листків. Уже влітку можна добре розглянути сплюснуті, загострені крилатки ясена, які достигають восени і тримаються на дереві всю зиму. Проводячи екскурсії з дітьми взимку, слід розглянути численні крилатки, придивитися до бруньок, які у ясена великі, вугільно-чорні. Слід розповісти дітям, що ясен прикрашає наші ліси, парки. Плодами ясена взимку люблять ласувати снігурі. Деревина ясена дуже гарна, світла і нею оздоблюють меблі, музичні інструменти, салони пароплавів. Використовують ясен як лікарську рослину.

На лісових галявинах, по берегах річок, біля джерел часто зустрічається вільха. В Україні є вільха клейка (має клейкі бруньки і пагони) і вільха сіра (листки запущені, яйцеподібно-круглі). Це вологолюбна рослина. Почати спостереження за вільхою можна пізньої осені або взимку, коли голе гілля добре просвічується і є змога показати дітям, що вільха вже з літа приготувалася квітнути: скрізь на гілках звисають коротенькі сережки. Ранньою весною вона першою прокидається від зимового спокою. У весняні погожі дні з дітьми цікаво спостерігати, як швидко збільшуються сережки у вільхи і вся вона стає нарядною, червонуватою. Сережки вільхи — її чоловічі квітки — розповсюджують пилок.

Серед літа треба показати дітям, що на кінцях гілок серед темно-зеленого листя виростають шишечки. В них визріває дрібне крилате насіння. Розповідаючи дошкільникам про значення вільхи, слід підкреслити, що вільха оселяється біля річок, струмків і зміцнює їх береги. Це дерево першим починає цвісти, прикрашає весною нашу природу. Рано навесні бджоли збирають з вільхи багато пилку і клею, яким укриті молоді листочки і пагони. Шишечками вільхи лікують людей і тварин.

У листяних і змішаних лісах на прогулянках з дітьми можна зустріти вербу, і чи не найцікавішою для спостережень є верба козяча. Непримітна в інші пори року, навесні в період цвітіння, яке продовжується не більше тижня, вона наче осяває ліс своїм м’яким золотистим світлом. Саме в цей час, у квітні, треба показати дітям, що верба козяча одягається наче жовтим пухом. Ніжні пухнасті сережки верби мають приємний солодкуватий аромат і приваблюють перших комах. Постоявши біля верби кілька хвилин, можна побачити диких і свійських бджіл, джмелів. Разом з дітьми зробити висновок, що козяча верба — чудовий медонос.

У верби чоловічі і жіночі квітки ростуть на різних деревах. У пору цвітіння поруч з чоловічими деревами, які добре помітні здалеку, жіночі екземпляри зовсім не помітні. Проте комахи знаходять їх зеленуваті квітки, що липкі від солодкого нектару, без особливих труднощів. Насіння у верби визріває в травні і разом з білими ніжними пушинками дрібненьке насіння перелітає в повітрі і осідає на землю.

Крім верби козячої в Україні біля берегів річок, ставків зустрічається верба біла (верболіз), верба ламка, верба пурпурова, верба прутовидна тощо. Ростуть ці види як розлогі дерева або кущі. Це світлолюбні рослини, які полюбляють зволожені місця, хоча часто зустрічаються і на пісках.

Під час ознайомлення дітей з вербою потрібно закласти у них поважливе ставлення до неї, розповісти дітям про її велику службу в природі — вона закріплює береги річок, ставків. Коріння у неї дуже довге і міцне і тому їй не страшні ні хвилі, ні повені. Всі види верби — медоноси, але найкращий медонос — верба козяча. З лози верби плетуть кошики, меблі, а корою лікуються.

На галявинах і узліссях можна зустріти горобину звичайну. Будь-якої пори року це дерево дарує людям радість. У квітні, коли тільки починають бубнявити бруньки, цікаво показати дітям, які вони великі і пухнасті, простежити, як розгортаються з них листки.

У травні горобина вже одягнена гарними ажурними пірчастими листками і вся прикрашена щитковидними суцвіттями білих духмяних квіток. Розглядаючи в цей час горобину, слід нахилити гілку, дати понюхати квітки, відмітити сильний пряний аромат, який чути навіть здаля. Придивитися, які комахи прилітають до квітів. Роздивляючись складний листок горобини, відзначити, що він дуже гарний і складаються з 5 довгастих, загострених листочків, порізаних їй ніби зубчиками.

Наприкінці літа починають червоніти плоди горобини, надаючи їй святковості, барвне гості. Важливо, щоб вихователь привернув увагу дітей до краси дерева, наче вбраного намистом.

Восени, коли листя горобини розцвічується жовтогарячими фарбами, вся вона наче палає. А коли сніг укриє землю білою скатертиною, прикрасить білосніжними шапками оранжево-червоні китиці і на них заграють промінці Сонця, горобина стає казково гарною, ніби над нею почаклувала Снігуронька.

Розповідаючи дітям про значення горобини, слід відзначити, що вона є окрасою нашої природи, бджоли збирають з квіток горобини пилок і нектар. Плодами горобини люблять ласувати снігурі, омелюхи, дрозди. Люди лікуються плодами горобини і вживають їх у їжу.

Другий ярус лісу представлений різноманітними кущами. Ознайомлення з ними дає не менш цікавий матеріал під час спостережень на екскурсіях.

Досить поширеною у лісах є ліщина звичайна. Спостереження за нею краще почати в кінці березня — у квітні, бо серед кущів ліщина зацвітає першою. На темно-сірих гілках погойдуються золотаві сережки з багатьма дрібними квітками. Це чоловічі квітки. Від легенького подиху вітру піднімаються хмарки жовтого пилку. Він потрапляє па ледь помітні червонуваті приймочки жіночих квіток. Пройде небагато часу і сережки ліщини відцвітуть. Улітку на гілках з´являться невеликі горішки. Вони виглядають з-під зелених листочків, як пташенята з гнізда. Восени горішки дозрівають. Вони дуже смачні і корисні. Ними живляться лісові птахи і звірі. Потрібно попередити дітей про дбайливе ставлення до ліщини, особливо під час збору горіхів.

А ось розповідь про глід криваво-червоний, калину звичайну:

«Глід росте кущем або деревцем на лісових галявинах і узліссях. Взимку або ранньою весною його темно-коричневі колючі гілки не привертають увагу. У травні він вкривається білими запашними квітками. Приємний запах розноситься далеко лісом, наповнюючи повітря чудовими пахощами. Придивіться в цей час до квіток, і ви побачите на них багато бджіл, джмелів. Вони збирають на квітках глоду солодкий нектар і пилок. Влітку серед вирізьблених листків глоду починають дозрівати плоди. Особливо красивим глід буває на початку осені, коли стиглі червоні плоди, наче намистинки, виглядають із зеленого листя. Глід прикрашає ліс і приносить велику користь людям, бо його плодами і квітами лікуються. З плодів глоду можна варити кисіль.