Жіноча освіта в Київській Русі

Заснування та функціонування монастирських шкіл

У 1052 (1068) році ігумен (ведучий, керівник, настоятель) Києво-Печерського монастиря Феодосієм (церковним письменником, одним із перших ігуменів Києво-Печерського монастиря) для ченців обителі був запроваджений Студитський статут (складений візантійським богословом Федором Студитом у 798 році). Статут вимагав навчання чорноризців грамоті. Приклад Феодосія наслідували ігумени інших монастирів. З цього часу, як стверджують дослідники, на Русі почали поширюватися монастирські школи. Вони були внутрішніми, оскільки обмежувалися навчанням тих, хто поповнював ряди чорноризців. Навчання грамоти тут мало індивідуальний характер і здійснювалося диференційовано (молодих чорноризців із заможних станів готували до високих церковних посад, а рядове поповнення – до церковної служби та господарської роботи в монастирях. Головне завдання монастирських шкіл – аскетичне виховання учнів. Зміст його зводився до формування в ченців покори, терпіння, відмови від радості світського життя. Від ченців вимагалося суворого дотримання постів, усебічного самообмеження, систематичного моління. Монастирські школи здебільшого припиняли свою роботу після завершення навчання грамоті новоприйнятих монахів. При Києво-Печерському монастирі поступово було створено визначний культурно-освітній центр з підготовки вищого духовенства, художників, лікарів, перекладачів, каліграфів та ін. Богословська освіта тут досягла рівня освіти, який давався у Візантійській духовно-патріаршій академії. Саме тут навчалися в майбутньому видатні діячі давньоруської культури, зокрема Нестор-літописець, князь-монах Святослав Давидович, чернець Іларіон. Тільки до 1240 року зі стін монастиря вийшло 50 єпископів (вищий духовний чин у християнській церкві). Як відомо, в Києво-Печерській лаврі проявився й набув свого розвитку феномен літописання.

Важливою подією в історії освіти було відкриття онукою Ярослава Мудрого княжною Анною Всеволодівною (з 1068 р. черниця Андріївського монастиря в Києві) в 1086 році в Києві при Андріївському монастирі першого жіночого училища. Тут навчалося 300 дівчаток читати, писати, співати та рукоділлю. В 1143 році ігуменя Єфросинія (княгиня Предслава Романова) створила монастирське училище в Полоцьку. Наведені історичні факти засвідчують, що з перших кроків становлення українського шкільництво турбувалося про навчання не лише тільки хлопчиків, але й дівчаток.