Розвиток освітньої справи за князювання Ярослава Мудрого

Важливий крок у розвитку освіти та культури Київської Русі зробив Ярослав (християнське ім’я – Георгій; бл.978-1054; син Володимира Великого, внук Святослава; князював 1019-1054; похований у Софіївському соборі в Києві у мармуровій домовині (саркофазі з білого мрамору), що стоїть і нині там), прозваний Мудрим. Зокрема є свідчення, що за Ярослава Мудрого в стінах новозбудованої Софії Київської

(збудована за його наказом у 1037 на місці битви руських дружин з печенігами і символізувала перемогу русичів; унікальна споруда зовні (тридцять куполів) і внутрішньо (масивні стовпи підперають арки та склепіння, на стінах фрески та мозаїчні зображення святих) була відкрита школа вищого типу, майстерня-скрипторій (перекладалися та переписувалися книжки), заснована велика бібліотека (перше велике зібрання рукописних книг на Русі; згадується в літописі під 1037 р.; нараховувалось 950 примірників; зникла, безслідно.). На жаль, достеменно не відомо, яка доля спіткала це старовинне книгосховище. Невідомо й те, які саме книги зберігалися в бібліотеці церкви святої Софії. Існує кілька версій. Зокрема, що книги знаходяться в одному з нерозкритих підземель, яких у Києві чимало; що нащадки розділили їх і книжки розійшлися по Русі. Лише про одну книгу маємо інформацію, а саме: про так зване “Реймське евангеліє” (пам’ятку давньоруської писемності, пов’язану з далеким минулим славного Києва).

1048 року прибуло до Києва посольство французького короля Генріха 1, щоб просити руки юної княгині Анни Ярославни (три доньки Ярослава Мудрого стали королевами в різних країнах; Анна – дружина французького короля Генріха 1, а після його смерті управляла Францією, Єлизавета- дружина норвезького короля Геральда Сміливого, Анастасія – угорського короля Андрія, сестра Ярослава Мудрого була одружена з польським князем). У далеку країну Анна повезла багатий посаг (майно, гроші, що їх дають батьки або родичі, коли вона виходить заміж). Із собою прихопила й рукописне Євангеліє (всі доньки Ярослава любили книги, були освічені). Зберігся документ на якому французький король замість підпису поставив хрестик, а дочка київського князя вивела чіткою кирилицею: “Анна – регіна” (“Анна – королева”). Вінчалася Анна з Генріхом у соборі міста Реймса – стародавньої столиці Франції. Під час урочистої відправи Анна поклала на олтар написане кирилицею Євангеліє. І відтоді, протягом багатьої віків, французькі королі, посідаючи престол, присягали на Євангелії, що в далекому ХІ столітті привезла до Франції київська князівна (П.Утевська). Саме ця книга зберіглася до наших днів.

Книги, що виходили з-під пера ченців-писців, ставали основою для нових бібліотек, в тому числі й у Печерському монастирі. Згодом такі майстерні та зібрання книг виникли і в інших містах. За рівнем освіти цей навчальний заклад наближався до освітніх установ Візантійської імперії, котра на той час досягла свого найвищого культурного злету. У школі вивчали “сім вільних мистецтв”, піїтику (теорію поезії), філософію, іноземні мови, богослов’я та багато інших предметів. За історичними даними заклад мав певне міжнародне значення, оскільки тут виховувалися претенденти на корони європейських монархів (спадкоємний глава держави, в якій влада цілком або частково зосереджена в руках одноосібного глави), які через різні політичні ситуації були змушені залишити свої країни.