Тема 10. еКОНОМІЧНА ДИНАМІКА

Питання для самоконтролю

Рис. 9.4. Інфляційний розрив

Рис. 9.3. Рецесійний розрив

 

На цьому графіку ВВП2 — це потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати на рівні Е2

Але фактично економіка знаходиться в умовах неповної зайнятості. Сукупні витрати (Е1) в дійсності менші від потенційних (Е1 < Е2), а фактичний рівноважний ВВП значно менший, ніж потенційний (ВВП1 < ВВП2).

Це означає, що в економіці спостерігається дефіцит сукупних витрат, тобто обсяг витрат є недостатнім для того, щоб повністю використовувати наявні потужності, що характеризує економіку в стані неповної зайнятості. Недостатність сукупних витрат, їхня неспроможність за­безпечити досягнення потенційного ВВП, який відповідає умовам повної зайнятості, називається рецесійним розри­вом. Іншими словами,рецесійний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково збільшитися, щоб забезпечити досягнення потенційного ВВП.

Розрив називається рецесійним тому, що він зумовлює в економіці рецесію, тобто скорочення виробництва порівняно з її потенціалом.

На графіку (рис. 9.3) рецесійний розрив — це відстань по вертикалі між лінією фактичних сукупних витрат (Е1) і лінією потенційно необхідних сукупних витрат (Е2).

В умовах рецесійного розриву економіка потенційно втрачає, недовиробляє певну величину ВВП (це різниця між ВВП2 і ВВП1). Обсяг цих втрат визначається як добу­ток рецесійного розриву (необхідного початкового приросту сукупних витрат) на мультиплікатор витрат ΔВВПр=ΔЕ * me.

І навпаки, якщо рівень ВВП за умов повної зайнятості є відомим, то величина рецесійного розриву (необхідного початкового приросту сукупних витрат (+ ΔЕ) визнача­ється за формулою (в умовах стабільних цін):

+ ΔЕ = (9.4)

де ВВПп - ВВПф — реальний приріст ВВП, необхідний для досяг­нення ВВП потенційного; me – мультиплікатор витрат.

Протилежні результати мають місце в тому випадку, коли фактичні сукупні витрати перевищують ту їхню величину, яка відповідає умовам повної зайнятості. Звернемося до рис. 9.4.

 

 

На графіку (рис. 9.4) потенційний ВВП забезпе­чується при сукупних витратах на рівні Е2 . Але фактично економіка витрачає більше — Е1 . Отже, має місце надлишок сукупних витрат: Е1 > Е2. Тому фактичний ВВП номінально перевищує потенційний: ВВП1 > ВВП2. Таке явище називається інфляційним роз­ривом.

На графіку 5.4 величина інфляційного розриву дорів­нює відстані по вертикалі між лініями Е1 і Е2. Іншими словами, інфляційний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково зменши­тися, щоб усунути інфляційний надлишок за умов повної зайнятості.

Розрив називається інфляційним тому, що він викли­кає в економіці інфляційний надлишок ВВП. Величину інфляційного розриву (- ΔЕ) — необхідного початко­вого зменшення сукупних витрат — можна визначити за формулою (без урахування цінового фактора):

- ΔЕ = (9.5)

де ВВПп - ВВПф — інфляційне зменшення ВВП за умов повної зайнятості,

Інфляційний розрив виникає у зв'язку з тим, що зрос­тання сукупних витрат (сукупного попиту) не супроводжується адекватним зростанням виробництва (сукупної пропозиції). В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості, підприємства не можуть швидко відповісти на збільшення сукупного попиту відповідним збільшенням фізичних обсягів виробництва. Для цього потрібен певний час. Єдиним природним наслідком у цьому випадку є зростання цін, тобто інфляція. Тому усунення інфля­ційного розриву викличе лише зменшення номінального ВВП без зміни реального ВВП.

1. Про що свідчить відхилення ВВП від рівноважного рівня і що спонукає підприємства змінювати обсяг виробництва до рівноважного значення?

2. Продемонструйте на графічній моделі «кейнсіанський хрест» залежність між приростом автономних витрат, приростом запланованих сукупних витрат і приростом доходу.

3. Спираючись на графік, поясність причину виникнення рецесійного розриву і розкрийте його кількісну визначеність за стабільних цін та в умовах інфляції.

4. Використовуючи графік, поясність причину виникнення інфляційного розриву і розкрийте його кількісну визначеність в умовах повної і надмірної зайнятості.

1. Циклічність як форма розвитку економіки.

2. Економічне зростання. Фактори економічного зростання.

3. Модель економічного зростання Домара-Харрода.

4. Модель економічного зростання Солоу.