Планування інноваційних проектів.

Суть інноваційних проектів та їх зміст.

План

Тема №8. Управління інноваційним проектом.

Питання для самоконтролю.

1. Чому організація є основним суб’єктом і об’єктом інноваційної діяльності?

2. Схарактеризуйте організацію як соціально-економічну систему, сприятливу до нововведень.

3. Назвіть оціночні показники техніко-технологічного стану підприємства.

4. Які чинники впливають на інноваційну активність організації? Наведіть приклади.

5. Що таке інноваційний потенціал організації?

6. Розкрийте поняття інжинірингу і реінжинірінгу бізнесу.

7. Які основні принципи реінжинірінгу?

8. На яких видах підприємств звичайно застосовують реінжинірінг?

1. Суть інноваційних проектів та їх зміст.

2. Планування інноваційних проектів.

3. Ризики інноваційних проектів.

Поняття "інноваційний проект" може розглядатися як:

• форма цільового управління інноваційною діяльністю;

• комплект документів.

Як форма цільового управління інноваційною діяльністю інноваційний проект являє собою складну систему взаємообумовлених і взаємопов’язаних за ресурсами, термінами і виконавцями заходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей (завдань) на пріоритет­них напрямках розвитку науки і техніки. Як процес здійснення інно­вацій — це сукупність виконуваних у визначеній послідовності на­укових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і ко­мерційних заходів, що приводять до інновацій. У той же час інно­ваційний проект — це комплект технічної, організаційно-планової і розрахунково-фінансової документації, необхідної для реалізації цілей проекту.

Інноваційний проект — це система взаємопов'язаних цілей і про­грам їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних й інших заходів, відповідним чином ор­ганізованих, оформлених комплектом проектної документації і забез­печуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в кількісних показниках і приводить до інновації.

До основних елементів інноваційного проекту відносяться:

• однозначно сформульовані цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту;

• комплекс проектних заходів щодо вирішення інноваційної про­блеми і реалізації поставлених цілей;

• організація виконання проектних заходів, тобто ув'язування їх з ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту в обмежений період часу й у рамках заданої вартості і якості;

• основні показники проекту (від цільових — з проекту в цілому, до часткових — з окремих завдань, тем, етапів, заходів, виконавців), у тому числі показники, що характеризують його ефективність.

Інноваційні проекти можуть формуватися як у складі науково-технічних програм, реалізуючі завдання окремих напрямків (за­вдань, розділів) програми, так і самостійно, вирішуючи конкретну проблему на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки.

Формування інноваційних проектів для вирішення найваж­ливіших науково-технічних проблем (завдань) забезпечує:

• комплексний, системний підхід до вирішення конкретного завдан­ня (мети науково-технічного розвитку);

• кількісну конкретизацію цілей науково-технічного розвитку і строге відображення кінцевих цілей і результатів проекту в управлінні інноваціями:

• безупинне наскрізне управління процесами створення, освоєння, виробництва і споживання інновацій:

• обґрунтований вибір шляхів найбільш ефективної реалізації цілей проекту:

• збалансованість ресурсів, необхідних для реалізації інноваційно­го проекту:

• міжвідомчу координацію й ефективне управління складним комплексом робіт із проекту.

Реалізація задуму інноваційного проекту забезпечується учасни­ками проекту. У залежності від виду проекту в його реалізації мо­жуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень) ор­ганізацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті й міра відповідальності за його долю.

Замовник — майбутній власник і користувач результатів проекту. В ролі замовника може виступати як фізична особа, так і юридична.

Інвестор — фізичні чи юридичні особи, що вкладають засоби в проект. Інвестор може бути і замовником. Якщо це не та сама особа, то інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту.

Проектувальник — спеціалізовані проектні організації, що роз­робляють проектно-кошторисну документацію. Відповідальною за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названа генеральним проектувальником.

Постачальник — організації, що забезпечують матеріально-тех­нічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання).

Виконавець (організація-виконавець, підрядчик, субпідрядник) — юридичні особи, що несуть відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Керівник проекту (у прийнятій на Заході термінології, проект-менеджер) — юридична особа, якій замовник делегує повноваження з керівництва роботами за проектом: планування, контроль і коорди­нація робіт учасників проекту. Конкретний склад повноважень керів­ника проекту визначається контрактом із замовником.

Команда про­екту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проект}' і створювана на період здійснення проекту з метою ефектив­ного досягнення його цілей.

Різноманіття можливих цілей і завдань науково-технічного роз­витку визначає і розмаїтість видів інноваційних проектів.

У залежності від охоплення ними етапів інноваційного процесу розрізняють:

— повний інноваційний проект, що включає всі етапи інноваційного процесу, починаючи з проведення фундаментальних досліджень до реалізації інноваційного продукту чи послуги;

—неповний інноваційний проект першого типу, що охоплює перші етапи інноваційного процесу;

— неповний інноваційний проект другого типу, що об'єднує завершальні етапи інноваційного процесу.

У залежності від часу, затрачуваного на реалізацію проекту і до­сягнення його цілей, інноваційні проекти можуть бути розділені на:

• довгострокові (більше 5 років),

• середньострокові (від 3 до 5 років),

• короткострокові (менше 3-х років).

З погляду характеру цілей проект може бути кінцевим, тобто відбивати мету вирішення інноваційної проблеми (завдання) в ціло­му чи проміжним, пов'язаним з досягненням проміжних результатів вирішення складних проблем. За видом потреб, що задовольняються, проект може бути орієнтований на існуючі потреби чи на створення нових. Класифікація інноваційних проектів за типом інновацій допу­скає розподіл їх на:

• введення нового (радикального) чи удосконаленого продукту;

• введення нового чи удосконаленого методу виробництва:

• створення нового ринку;

• освоєння нового джерела постачання сировини чи напівфабрикатів;

• реорганізація структури управління.

В основі розгляду змісту інноваційного проекту за процесом йо­го формування і реалізації, лежить концепція життєвого циклу інноваційного проекту. яка виходить з того, що інноваційний проект є процес, який відбувається протягом кінцевого проміжку часу. У такому процесі можна виділити ряд послідовних за часом етапів (фаз), що розрізняються за видами діяльності, які забез­печують його здійснення.

Інноваційний проект, розглянутий як процес, що відбувається в часі, охоплює наступні етапи.

• Формування інноваційної ідеї (задуму). Це процес зародження інноваційної ідеї і формулювання генеральної (кінцевої) мети проекту. На цьому етапі визначаються кінцеві цілі (кількісна оцінка за обсягами, термінами, розмірами прибутку) проекту і виявляються шляхи їхнього досягнення, визначаються суб'єкти й об'єкти інвестицій, їхньої форми і джерела.

• Розробка проекту. Це процес пошуку рішень з досягнення кінцевої мети проекту і формування взаємопов'язаного за часом, ресурсами і виконавцями комплексу завдань і заходів реалізації мети проекту.

На цьому етапі:

- здійснюється порівняльний аналіз різних варіантів досягнення цілей проекту і вибір найбільш життєздатного (ефективного) для реалізації;

- розробляється план реалізації інноваційного проекту;

- зважуються питання спеціальної організації для роботи над про­ектом (команди проекту);

- виробляється конкурсний добір потенційних виконавців проекту й оформляється контрактна документація.

Реалізація проекту. Це процес виконання робіт з реалізації поставлених цілей проекту. На цьому етапі здійснюється контроль виконання календарних планів і витрати ресурсів, коректування виниклих відхилень і оперативне регулювання ходу реалізації проекту.

Завершення проекту – Це процес здачі результатів проекту замовнику і закриття контрактів (договорів). Цим завершується життєвий цикл інноваційного проекту.

Управління інноваційним проектом — це процес прийняття і реалізації управлінських рішень, пов'я­заних з визначенням цілей, організаційної структури, плануванням заходів і контролем над ходом їхнього виконання, спрямованих на ре­алізацію інноваційної ідеї.

Узагальнено цикл управління можна представити двома стадіями:

• розробка інноваційного проекту;

• управління реалізацією інноваційного проекту.

На першій стадії визначається мета проекту й очікувані кінцеві ре­зультати, дається оцінка конкурентоспроможності і перспективності ре­зультатів проекту, можливого ефекту, формується склад завдань і ком­плекс заходів проекту, здійснюється планування проекту й оформлення його. Найважливішою на цій стадії є оцінка реалізованості проекту.

На другій стадії вибираються організаційні форми управління, зважуються завдання виміру, прогнозування й оцінки оперативної ситуації, що склалася, після досягнення результатів, витрат часу, ре­сурсів і фінансів, аналізу й усуненню причин відхилення від розроб­леного плану, корекція плану.

Планування забезпечує учасникам програми розуміння цілей і опис робіт, які повинні бути виконані, створює основу для розподілу робіт між учасниками проекту і призначення ресурсів.

План реалі­зації інноваційного проекту являє собою детальний, розгорнутий у часі, збалансований за ресурсами і виконавцями, взаємопов'язаний перелік науково-технічних, виробничих, організаційних й інших за­ходів, спрямованих на досягнення загальної мети чи вирішення по­ставленого завдання. Таким чином, план містить вказівки кому, яке завдання й у який час вирішувати, а також які ресурси потрібно виділити на вирішення кожного завдання. Як правило, він оформ­ляється у вигляді комплексної інноваційної програми.

При управлінні інноваційними проектами, як правило, викорис­товується наступна система планів:

1. За горизонтом планування:

- стратегічний;

- поточний;

- оперативний.

2. За змістом:

- продуктово-тематичний;

- об’ємно-календарний;

- техніко-економічний;

- бізнес-план.

3. За рівнем:

- проект у цілому;

- проект організацій-учасників;

- окремих видів робіт.

Стратегічний план визначає цільову спрямованість, етапи й основні віхи проекту, що характери­зуються термінами завершення комплексів робіт, термінами поста­чання продукції.

Поточний план уточнює терміни виконання ком­плексів робіт і потребу в ресурсах, встановлює чіткі границі між ком­плексами робіт, за виконання яких відповідають різні організації-виконавці, у розрізі року.

Оперативний план деталізує рішення, прий­няті при складанні річного плану за кварталами і місяцями, що по­легшує контроль його виконання і забезпечує своєчасне регулювання ходу проектних робіт і координацію дій учасників проекту.

У процесі продуктово-тематич­ного планування за завданнями, включеними у проект, визначаються наступні параметри:

• склад етапів робіт і терміни їхнього виконання;

• склад відповідальних виконавців і співвиконавців за етапами:

• кошторисна вартість кожного етапу. у тому числі витрати на НДДКР, капітальні вкладення, інші витрати з розбивкою за роками;

• перелік найважливіших матеріально-технічних ресурсів, не­обхідних для реалізації завдання, з розбивкою за роками;

• розрахунки економічної ефективності;

• карти технічного рівня за новими видами продукції і за новими технологічними процесами.

Ефективним методом розробки продуктово-тематичного плану є програмно-цільові методи, інструментом — ""дерево цілей" і "дерево робіт", а основною формою — розробка комплексної програми ре­алізації проекту.

Об’ємно-калеидарний план інноваційного проекту визначає три­валість і обсяги робіт, дати початку і закінчення виконання робіт, тем, завдань проблемно-тематичного плану, резерви часу і величини ре­сурсів, необхідних для виконання проекту. Календарні розрахунки мають своєю метою регламентацію злагодженого і погодженого ходу робіт з обліком доцільної їхньої послідовності і взаємозв'язку з кож­ної теми (завдання) проблемно-тематичного плану і за окремими організаціями-виконавцями, а також за проектом в цілому.

Техніко-економічний (чи ресурсний) план являє собою план ре­сурсного забезпечення інноваційного проекту (матеріально-техніч­ного, інтелектуального, інформаційного, грошового) і визначає склад і потребу в ресурсах, терміни постачань і потенційних постачаль­ників і підрядчиків. Особливим видом ресурсів є кошти (фінанси). Планування витрат повинне здійснюватися таким чином, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього часу здійснення проекту. Для цього складається бюджет проекту.

Бюджет інноваційного проекту — це план, виражений у кількісних показниках, що відображає витрати, необхідні для досяг­нення поставленої мети. Загальний бюджет показує витрати засобів на проект рік за роком протягом усього періоду часу його здійснення. При цьому бюджет першого року з поквартальною і помісячною роз­бивкою визначається достатньо точно, а бюджети майбутніх років можуть змінюватися зі зміною цін.

Правильно складений бюджет проекту спря­мований на вирішення двох основних завдань:

• забезпечення такої динаміки інвестицій, що дозволила б виконати
проект відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;

• зниження обсягу витрат і ризику проекту за рахунок відповідної
структури інвестицій і максимальних податкових пільг;

Вихідною інформацією для планування витрат на проект є: кош­торисна документація за проектом і календарний план проекту.

Розрізняють чотири способи фінансування проекту:

• акціонерне фінансування. Являє собою внески коштів, устаткування, технології;

• фінансування з державних джерел. Здійснюється безпосередньо за рахунок інвестиційних програм через пряме субсидування;

• лізингове фінансування. Має на увазі передачу учасникам проек­ту прав власності на проект чи його частину інвестору:

• боргове фінансування. Здійснюється за рахунок кредитів банків і
боргових зобов'язань юридичних чи фізичних осіб.

Бізнес-план інноваційного проекту дозволяє оцінити й обґрунтувати можливість реалізації проекту в умовах конкуренції. При скла­данні бізнес-плану необхідно відповісти на такі питання, як: "Читак уже гарна сама ідея? На кого розрахований новий продукт чи послу­га? Чи знайде цей продукт чи послуга свого покупця? З ким прийдеться конкурувати?"'. Бізнес-план являє собою короткий програм­ний документ, що дає уявлення про цілі, методи здійснення й очіку­вані результати інноваційного проекту.

Розробка інноваційного проекту завершується підготовкою про­ектної документації. Єдиний склад проектної документації поки не встановлений і в кожнім конкретному випадку її склад визначається у вихідному завданні. Інноваційний проект будь-якого рівня повинен включати наступні розділи:

• зміст проблеми й обґрунтування необхідності її вирішення в рамках проекту;

• основні цілі і завдання, терміни й етапи реалізації проекту;

• система заходів програми проекту;

• склад НТР — головного (і за розділами чи етапами) проекту;

• ресурсне забезпечення проекту за рахунок засобів державного бюджету і позабюджетних джерел, бюджетів суб'єктів держави і т.д.;

• оцінка ефективності, соціально-економічних і екологічних наслідків від реалізації проекту;

• механізм реалізації проекту;

• організація управління проектом і контроль над ходом його реалізації.

Кожний з перерахованих розділів представляється табличним чи графічним матеріалом. До проекту повинні бути додані пояснюваль­на записка і бізнес-план із соціально-економічними і техніко-економічними обґрунтуваннями.

Звичайно, внаслідок непередбачених змін зовнішнього оточення тривалість виконання проекту і фактична його вартість відрізняються від запланованих величин. Внесення змін є звичайним явищем у будь-якої програми.

Всі основні елементи проекту повинні контролюватися менеджером. Він повинен визначити процедуру й установити послідовність збору даних через визначені інтервали часу, робити аналіз отриманих даних і прогнозувати вплив поточного стану справ на виконання обсягів робіт, що залишилися.