В умовах переходу до ринкових відносин на підприєм­ствах різних форм власності значно збільшилося число пору­шень трудових прав громадян.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є особливою правозастосувальною діяльністю спеціально уповноважених органів, яка спрямована на захист трудових прав людини.

Нагляд і контроль — це різні форми перевірочної діяль­ності уповноважених на те певних державних або громад­ських органів

Нагляд — це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням ви­конавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установа­ми й організаціями та громадянами правил, передбачених нормативними актами. Контроль є найбільш поширеним і дійовим засобом забезпе­чення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольова­ний об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції

У діючих нормативно-правових актах терміни "нагляд" і "контроль" вживаються в нерозривній єдності, чим підкрес­люється спільність цілей і задач, що стоять перед відповід­ними органами. Відмінності між органами нагляду і кон­тролю виявляються переважно в компетенції, функціях, що здійснюються ними, в методах виявлення порушень і спосо­бах реагування на них. Норми про нагляд і контроль за до­держанням законодавства про працю містяться в главі XVIII КЗпП України, а також в спеціальних нормативно-правових актах.

Суб'єктами даних правовідносин є власники або упов­новажені ними органи підприємств, установ, організацій, не­залежно від форми власності та господарювання, та спеці­ально уповноважені органи державної виконавчої влади, які наділені такими повноваженнями, як можливість давати влас­никам (уповноваженим ними органам) вказівки про усу­нення виявлених порушень, невиконання яких тягне за со­бою матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність; загальність нагляду і контролю (як було наведено нагляд і контроль поширюєть­ся на усі підприємства). Ці органи незалежні від інших дер­жавних органів та органів місцевого самоврядування. Адмініс­тративно-правові відносини завжди мають державно-влад­ний характер, оскільки один з його суб'єктів наділяється державою владними повноваженнями.

Стан підпорядкованості, в якому перебувають суб'єкти правовідносин по нагляду та контролю за додержанням за­конодавства про працю, є характерним для адміністративно-правових відносин. Правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві виникають не за згодою сторін (що характер­но для трудових правовідносин), вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони. Про адміністративно-пра­вовий характер правовідносин з нагляду і контролю за до­держанням законодавства про працю свідчить і зміст даних правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий орган може дати власникові підприємства, установи, організації (уповноваженому ним органу) від імені держави владні розпорядження, котрий повинен безумовно їх виконати, а у разі порушення законодавства про працю та охорону здоро­в'я на виробництві застосувати заходи адміністративного стягнення. Таким чином, слід зазначити, що правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я на виробництві є адміністративно-право­вими і щодо трудових правовідносин виступають як зовнішні, пов'язані з організацією процесу праці на підприємстві, в установі, організації та застосуванням праці найманих праців­ників. Виняток становлять лише правовідносини з громад­ського контролю за додержанням трудового законодавства, оскільки його суб'єктами є: власник підприємства, устано­ви, організації і трудові колективи через вибраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх вибор­них органів і представників (ст. 46 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p. // Відомості Верхов­ної Ради України. — 1992. — №49. — Ст. 668); трудові ко­лективи та профспілкові органи при здійсненні громадського контролю за додержанням законодавства про працю й охоро­ну здоров'я на виробництві не володіють владними повно­важеннями, крім випадків, встановлених трудовим законо­давством (статті 43, 45 КЗпП).

Головними причинами масових порушень законодавства України про оплату праці визнана відсутність ефективних економічних, адміністратив­них і кримінально-правових механізмів, які б примушували роботодавців до безумовного їх виконання; несумлінний відомчий і регіональний контроль за додержанням законо­давства про працю і оплату праці галузевих міністерств, відомств, органів місцевої виконавчої влади; відсутність ефек­тивних юридичних і організаційних процедур забезпечення реального і відповідного представництва інтересів держави в акціонерних товариствах, де є частка державної власності; недієвість нині такого правового інституту, як комісія з тру­дових спорів; низький рівень правових знань і безвідпові­дальність керівників організацій, посадових осіб і персоналу за додержанням трудового законодавства.

У зв'язку з цим зростає значення нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства.

Аналіз законодавства і практики його застосування доз­воляє виявити наступні види нагляду і контролю: держав­ний (включаючи прокурорський, судовий) і громадський.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодав­ства здійснюється в двох сферах регулювання суспільно-тру­дових відносин: сфері встановлення умов праці й сфері засто­сування встановлених умов праці. Підвищення в цей час ролі колективно-договірного й індивідуально-договірного регулю­вання трудових відносин посилює значення нагляду і кон­тролю за додержанням законодавства про працю при вста­новленні умов праці.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договорів про пра­цю, які погіршують становище працівників порівняно із за­конодавством України про працю, є недійсними. Разом з тим згідно із ст. 9-1 підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть вста­новлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові й соціально-побутові пільги для працівників.

Іншою сферою наглядово-контрольної діяльності є засто­сування встановлених умов праці. Мова йде про відповідність правозастосувальних документів (наказів про прийняття, переведення, звільнення працівника та ін.) законодавству і локальним нормативно-правовим актам.

При здійсненні наглядових і контрольних функцій за додержанням трудового законодавства відповідними орга­нами використовуються різні види нагляду і контролю:

попереджувальний, попередній, поточний і подальший.

Попереджувальний нагляд і контроль здійснюється при встановленні локальних умов праці для того, щоб локальні норми не суперечили законодавству про працю. Такий на­гляд і контроль також здійснюється для попередження по­рушень правил охорони праці на будівництві, в експлуатації виробничих споруд, при введенні в експлуатацію нових об'єктів.

Попередній нагляд і контроль сприяє запобіганню пору­шенням законодавства про працю, має місце переважно при застосуванні умов праці, здійснюваних власником спільно, за узгодженням або з урахуванням думки профспілкових орга­нів або інших уповноважених на представництво трудовими колективами органів.

Поточний нагляд і контроль спрямований на запобігання порушенням законодавства про працю, виявлення допуще­них порушень і вживання необхідних заходів.

Подальший нагляд і контроль здійснюється при розгля­ді трудових спорів і виявленні вже допущених порушень з метою поновлення порушених прав працівників. Подальший нагляд і контроль здійснюють органи прокуратури, суд.

2. Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю в Україні є Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України. Даний орган здійснює свою діяльність на основі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю»

Відповідно до цієї постанови Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому.

Основним завданням Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.

Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

2) співпрацює з організаціями працівників і роботодавців з метою впровадження законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

3) забезпечує інформування населення щодо стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

4) подає методичну допомогу роботодавцям, проводить роз'яснювальну та консультаційну роботу з питань, що належать до його компетенції;

5) бере участь у розробленні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до його компетенції;

6) за дорученням Мінпраці здійснює міжнародні зв'язки;

7) виступає в установленому порядку за дорученням Мінпраці замовником науково-дослідних робіт;

8) здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів у системі підпорядкованих органів;

9) організовує видання необхідної нормативної, методичної та іншої документації;

10) забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у Держнаглядпраці та підпорядкованих органах;

11) виконує інші функції.

Держнаглядпраці має право:

1) утворювати експертні і робочі групи, залучати спеціалістів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, представників об'єднань громадян (за погодженням з їх керівниками), а також громадських інспекторів праці для проведення перевірок і розгляду питань, що належать до його компетенції, та громадян (на їх вимогу) у разі проведення перевірки за їх зверненням;

2) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

3) проводити в установленому порядку наради, конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції;

4) видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

Посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право:

1) безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред'явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування адміністративні і виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

2) ознайомлюватися з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, необхідних для виконання їх повноважень. Вимагати від роботодавців або працівників необхідні пояснення. Для проведення перевірки роботодавцем надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками, створюються з цією метою інші належні умови;

3) давати посадовим особам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший, зазначений у приписі строк;

4) складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про такі правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством;

5) вносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів.

Нагляд і контроль даний орган здійснює шляхом перевірок і притягає винних у порушенні законодавства про працю до адміністративної відповідальності.

Відповідно до «Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів»затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження нормативно-правових актів щодо виконання функцій посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів» посадові особи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальних державних інспекцій праці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) контролюють додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Перевірки, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці та ТДІП, можна підрозділити на: планові та позапланові; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненнями громадян.

Перевірки додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування проводяться тільки за зверненнями громадян та за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП.

З метою забезпечення раціональної та ефективної організації державного контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю робота посадових осіб Держнаглядпраці та ТДІП здійснюється за принципом планування.

Державний інспектор праці ТДІП працює за місячним графіком перевірок підприємств, який є обов'язковою складовою частиною плану роботи. Для складання такого графіка необхідно створити базу даних про підприємства в місті (районі), а саме:

- перелік підприємств, установ, організацій усіх форм власності (повна назва, юридична адреса, форма власності, прізвище, ім'я та по батькові керівника, чисельність працюючих);

- перелік фізичних осіб, які використовують найману працю;

- перелік робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Графіки перевірок підприємств затверджуються начальниками ТДІП - головними державними інспекторами праці Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Інспектор праці розпочинає здійснення перевірки з повідомлення керівництва об'єкта перевірки про проведення перевірки додержання законодавства про працю чи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Інспектор повинен відрекомендуватись (показати посвідчення), у разі потреби розповісти про свої обов'язки і повноваження, ознайомити з питаннями, які будуть розглядатися під час проведення перевірки; обумовити, які документи необхідно надати для перевірки.

Інспектору праці для виконання його службових обов'язків за місцем проведення перевірки посадовою особою надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками, створюються умови для здійснення наданих повноважень.

Перевірка об'єкта складається з таких етапів:

1) Робота з документами, наданими для перевірки:

- ознайомлення із статутом підприємства для встановлення легітимності підприємства і повноважень його керівника. Для підтвердження повноважень керівника необхідно подивитись контракт, наказ про його призначення;

- вивчення документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (колективний договір; правила внутрішнього трудового розпорядку; трудові книжки; накази по кадрах, особові картки, особові справи; штатний розпис; документи, що засвідчують своєчасність виплати заробітної плати, проведення індексації та компенсації; дотримання гарантій та пільг щодо окремих категорій працівників: жінок, неповнолітніх, працівників, які поєднують роботу з навчанням, тощо).

2) Оформлення акта, в якому фіксуються виявлені порушення, та отримання підтвердних документів і необхідних пояснень від роботодавця або працівника.

3) Проведення за наслідками перевірки роз'яснювальної роботи про необхідність додержання законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування з керівним складом об'єкта перевірки та представниками трудового колективу. При цьому слід наголосити на дисциплінарній, матеріальній, адміністративній та кримінальній відповідальності керівника за порушення законодавства про працю.

За результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки (додаток Б), а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис(додаток В) щодо їх усунення.

Акт - документ, складений посадовою особою Держнаглядпраці чи ТДІП, що підтверджує будь-які встановлені факти порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Припис - документ органів Держнаглядпраці про усунення виявлених порушень, що можуть призвести до шкідливих наслідків.

Один примірник актата припису під розпис надається керівнику підприємства, установи, організації (у т. ч. керівникам робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування) чи фізичній особі, яка використовує найману працю, або особі, що виконує його обов'язки в день їх винесення.

У разі неможливості особистого вручення акта та припису керівнику (про це робиться відмітка в акті та приписі із зазначенням причини) вони надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Приписипідлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням особи, що його видала, про вжиті заходи в установлений нею термін.

В описовій частині акта та припису вказуються: номер відповідно до журнального обліку реєстрації актів та приписів; дата (останній день проведення перевірки); назва населеного пункту, де розміщені підприємство, установа, організація чи виробничі приміщення суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які використовують найману працю; прізвище, ім'я та по батькові (повністю) державного інспектора праці; посада, прізвище та ініціали представника іншого державного органу або профспілкової організації, якщо такий бере участь у проведенні перевірки; посада, прізвище, ім'я та по батькові керівника або призначеної ним посадової особи, якій доручено представляти інтереси підприємства під час проведення перевірки; вид перевірки (відповідно до зазначених у типовій формі рекомендацій); назва підприємства (зазначається відповідно до його статуту). Крім цього, в акті зазначаються: форма власності підприємства, вид економічної діяльності, вид підприємства, підпорядкованість, юридична адреса, банківські реквізити, юридична особа (реквізити підприємства зазначаються на підставі довідки про включення до державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, виданої органом статистики). В акті почергово описується кожне виявлене порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У розділі акта"за результатами перевірки запропоновано" подаються пропозиції посадовій особі щодо організаційних заходів, здійснення яких сприятиме додержанню законності (у зазначеному розділі не наводяться вимоги припису).

Акт оформляється останнім днем проведення перевірки. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті перевірки, до них додаються заперечення, які повинні бути підтверджені документально.

У приписі вказуються порушення відповідно до висновків акта, і в резолютивній частині окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення. У разі, якщо термін усунення порушень перевищує календарний місяць, установлюються вимоги подання щомісячного письмового повідомлення на визначену дату до повного усунення зазначеного порушення.

Приписоформляється днем підписання акта.

Контроль за виконанням припису є обов'язковим у діяльності інспектора праці. По закінченні терміну, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, виникає право на проведення інспектором праці повторної контрольної перевірки виконання припису.

В акті за наслідками контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису. При встановленні не усунутих порушень обов'язково вноситься повторний припис.

За результатами перевірки виконання припису інспектор праці аналізує виявлені правопорушення з наступним обов'язковим реагуванням - направленням матеріалів до правоохоронних органів, складанням протоколів про адміністративні правопорушення, винесенням постанови про накладення штрафу, унесенням власнику подання про притягнення роботодавця до дисциплінарної відповідальності.

3. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в Україні є Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд). Це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-правовим актом, що регулює діяльність Держгірпромнагляду є Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду»

Відповідно до цієї постанови основними завданнями Держгірпромнагляду є:

1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері промислової безпеки та охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, охорони надр;

2) здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки та охорони праці, а також контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування;

3) організація та здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань:

охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю;

геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини;

промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами, безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення.

Державний нагляд здійснюється шляхом проведення перевірок підприємств (об'єктів), організацій, установ структурними підрозділами Держгірпромнагляд України.

Посадова особа, яка здійснює державний нагляд за охороною праці, під час перевірки повинна мати при собі посвідчення, а при перевірці режимних об'єктів - додатково допуск, оформлений у встановленому порядку, згідно з законодавством.

Під час проведення перевірки посадова особа Держгірпрмнагляд України повинна дотримуватись правил етикету, забезпечити збереження службової та комерційної таємниці суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється.

Інформація, доступ до якої обмежений, використовується у порядку, встановленому законодавством.

Перед початком перевірки посадова особа Держгірпрмнагляд України повинна ознайомитись з технічною та технологічною документацією підприємства (об'єкта), матеріалами перевірок з питань безпеки праці, проведених спеціалістами та керівниками структурних підрозділів, у тому числі службами охорони праці і технічного нагляду підприємства (об'єкта). Крім того, посадова особа повинна ознайомитися зі станом виконання заходів щодо створення безпечних умов праці, що були розроблені та затверджені за результатами попередніх перевірок підприємства (об'єкта) та з урахуванням висновків комісій з розслідування нещасних випадків і аварій.

Усі види перевірок проводяться у присутності роботодавця або уповноваженої ним особи.

У разі створення перешкод проведенню перевірки посадова особа Держгірпромнагляд України звертається до правоохоронного органу.

Результати кожної перевірки оформлюються актом перевірки, а у разі виявлення під час перевірок підприємств (об'єктів) порушень з питань охорони праці, охорони надр посадова особа Держгірпромнагляд України складає припис, до якого:

- вноситься запис про характер та зміст порушень безпеки праці, промислової безпеки (охорони надр), про невиконання законів та інших нормативних актів (вказуються позначення нормативного акта, його пункти, статті і т. ін.), а також вимоги до роботодавця щодо усунення цих порушень;

- вноситься запис про заборону, зупинку, припинення, обмеження роботи та експлуатації окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, а також про порушення умов виданих дозволів.

Заборона - припинення роботи окремого виробництва, цеху, дільниці, робочого місця; експлуатації будівлі, споруди, приміщення; випуску машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці; застосування нових небезпечних речовин.

Зупинка - припинення дії (руху) машини, механізму, устаткування, транспортного та іншого засобу праці.

Припинення - заборона на певний час виконання окремих робіт.

Обмеження роботи- зменшення технологічного навантаження окремого виробництва, цеху, дільниці, машини, механізму, устаткування, транспортного та іншого засобу праці;

- зазначається вимога до роботодавця про складання заходів щодо

- усунення виявлених порушень вимог законів та інших

- нормативно-правових актів з охорони праці (охорони надр) та

- письмове інформування щодо виконання цих заходів.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпе­ки в населених пунктах і на об'єктах, незалежно від форм власності, здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлювано­му Кабінетом Міністрів України. Державний пожежний на­гляд здійснюють управління державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України згідно з Положен­ням про державну пожежну охорону, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 p. №508. Органи державного пожежного нагляду здійснюють кон­троль за дотриманням вимог законодавства з питань пожеж­ної безпеки керівниками органів державної виконавчої вла­ди, керівниками та іншими посадовими особами підпри­ємств, громадянами, а також виконують деякі інші покладені на них завдання.

Державні інспектори з пожежного нагляду мають пра­во: 1) проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і пере­вірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, но­вобудов та інших підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояс­нення, матеріали та інформацію; 2) давати (надсилати) ке­рівникам центральних органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам та іншим по­садовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (при­писи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правил пожежної безпеки, що ство­рює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захис­ту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності припиняти чи забороняти роботу підпри­ємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалю­вальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, дію виданих дозволів на право проведення робіт; 3) здійсню­вати контроль за виконанням протипожежних вимог, перед­бачених стандартами, нормами і правилами при проекту­ванні (вибірково), будівництві, реконструкції, розширенні або технічному переоснащенні, капітальному ремонті підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення пору­шень забороняти до їх усунення випуск і застосування про­ектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт;

4) притягати до адміністративної відповідальності посадо­вих осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, поста­нов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначен­ням; 5) застосовувати штрафні санкції до підприємств, уста­нов та організацій за порушення встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду

// Згідно із Законом України " Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення"

державний санітарне епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ і закладів державної сані-тарно-епідеміологічної служби по контролю за додержанням юридичними і фізичними особами санітарного законодав­ства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунен­ня шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та із застосування заходів правового характеру до порушників.

Міністерство охорони здоров'я України є спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв і вимог, направлених на забезпечення санітарного та епідеміо­логічного благополуччя населення.

Систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони Украї­ни, Міністерства внутрішніх справ України, Державного ко­мітету в справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. На ці заклади і підрозділи покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологіч­ного нагляду на підлеглих їм територіях, об'єктах, в части­нах і підрозділах.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний лікар України — перший за­ступник міністра охорони здоров'я України.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюєть­ся відповідно до Положення про державний санітарно-епі­деміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 p. №1109 (Юридичний вісник України. — 1999. — 12—18 серпня), уста­новами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у формі попереджувального та поточного нагляду за виконанням центральними та місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами санітар­ного законодавства. Основною формою здійснення державно­го санітарно-епідеміологічного нагляду є перевірка додер­жання санітарного законодавства. Такі перевірки проводяться за планами установ та закладів державної санітарно-епідеміо­логічної служби, а також позапланове залежно від санітар­ної, епідемічної ситуації за повідомленнями підприємств, уста­нов і організацій та за заявами громадян.

Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, об­ластей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, районів у містах та їх заступники, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту та їх заступники, а та­кож головні державні санітарні лікарі об'єктів, що мають особливий режим роботи, у межах відповідних адміністра­тивно-територіальних одиниць та на об'єктах нагляду мають право видавати постанови, приписи, а також вносити пропози­ції (подання): власникам підприємств про відсторонення від будь-яких видів діяльності, робіт, навчання, відвідування до­шкільних закладів осіб, які хворі на інфекційні хвороби або є носіями збудників інфекційних захворювань чи були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ; про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів дер­жавних, громадських органів та їх посадових осіб у від­повідність з вимогами санітарного законодавства; про обме­ження діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміо­логічного нагляду в разі виявлення порушень ним санітар­ного законодавства, що безпосередньо не впливають негативно на здоров'я людей, але можуть зумовлювати негативний вплив на нього; видавати постанови: про тимчасову заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епіде­міологічного нагляду в разі виявлення порушень ним санітар­ного законодавства, що можуть негативно вплинути на здо­ров'я людей, але ці порушення можна усунути здійсненням відповідних заходів; про заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміологічного нагляду у разі виявлення порушень санітарного законодавства, що нега­тивно впливають на здоров'я людей і не можуть бути усуну­ті здійсненням відповідних заходів, а також мають інші права.

За порушення санітарного законодавства або невиконан­ня постанов, розпоряджень, висновків органів санітарно-епі­деміологічної служби на осіб, винних у вчиненні правопору­шень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.

4. Серед органів державного нагляду особливе місце по­сідають органи прокуратури України, повноваження яких визначено Законом України "Про прокуратуру".

Необхідно відмітити, що в ст. 121 Конституції України серед функцій прокуратури не вказується функція загаль­ного нагляду. Функцію нагляду за дотриманням і застосу­ванням законів прокуратура виконує до введення в дію но­вих законів, що регулюватимуть діяльність державних органів з контролю за дотриманням законів.

Згідно із Законом України "Про прокуратуру" вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і гос­подарського управління та контролю, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їхніми виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політични­ми партіями, громадськими організаціями, масовими руха­ми, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадо­вими особами і громадянами здійснюється Генеральним про­курором України і підпорядкованими йому прокурорами.

У здійсненні функції нагляду, в тому числі за правиль­ним виконанням законодавства про працю й охорону праці, прокурор має право:

1) безперешкодно, за посвідченням, що підтверджує зай­ману посаду, входити у приміщення державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм влас­ності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запровадже­но; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі, за письмовою вимогою, й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або кон­фіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в про­куратуру для перевірки зазначених документів та матеріа­лів, видачі необхідних довідок, у тому числі про операції і рахунки юридичних осіб та інших організацій, для вирішен­ня питань, пов'язаних з перевіркою;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, ін­струкції, накази та інші акти і документи, одержувати інфор­мацію про стан законності й заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів прове­дення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підкон­трольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

// 4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів, органи про­куратури не підміняють органи відомчого управління і кон­тролю і не втручаються в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

При виявленні порушень закону прокурор або його за­ступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабі­нету Міністрів України, уряду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень;

3) порушувати в установленому законом порядку кримі­нальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень за­кону та умов, що їм сприяли;

6) звертатися до суду або арбітражного суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у 10-денний строк після його надходжен­ня. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідом­ляється прокурору. Письмовий припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. У разі подан­ня прокурора з вимогами усунення порушень закону, при­чин цих порушень і умов, що їм сприяють не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів для усу­нення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, а про наслідки повідомлено прокурору. Постанова про пору­шення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повно­важною посадовою особою або відповідним органом у 10-ден­ний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

Місцеві державні адміністрації та місцеві ради у межах відповідної території забезпечують державну політику щодо охорони праці, здійснюють контроль за додержанням зако­нодавства (Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" )

Важливу роль у забезпеченні законності в трудових відно­синах відіграють органи судової влади. Суди загальної юрис­дикції (від Верховного Суду України до районних судів) вирішують питання про законність правозастосувальних актів власника або уповноваженого ним органу (наказів про пере­ведення на іншу роботу, про звільнення і т. ін.), розглядають індивідуальні трудові спори, вживають заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що призводять до порушень законодавства про працю.

//