Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
План
План
Лекція 29. Авторське право та суміжні права
- Об'єкти авторського права.
- Суб'єкти авторського права.
Література:
- Харитонов Є.О., Старцев O.B. Цивільне право України : Підручник. — Вид. 2, перероб. і доп. — К. : Істина, 2007. — 816 с.
- Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.- 560 с.
- Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с.
- Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
- Цивільне право: навчальний посібник / За заг. ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка, 2004.
Авторське право – інститут цивільного права, норми якого регулюють суспільні відносини, що пов'язані з здійсненням та охороною прав інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір.
Джерелами авторського права, окрім ЦК України є ЗУ “Про авторське право і суміжні права” та низка міжнародних договорів, зокрема, Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952), Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961) та ін.
Відповідно до ст.433 ЦК Україниоб'єктами авторського права є твори, а саме:
а) літературні та художні твори, зокрема; романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин е результатом інтелектуальної діяльності;
б) комп'ютерні програми;
в) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
г) інші твори.
Об'єктами авторського права твори є без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження. Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
Законом визначений перелік творів, які в силу свого змісту,не є об'єктами авторського права. Відповідно до ст.434 ЦК України до таких творів віднесено:
1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;
3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
4) інші твори, встановленізаконом.
Щодосуб'єктів авторського права, то законодавством встановлено презумпцію авторства, відповідно до якої первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору.
Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про сеюї права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом. Відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ “Про авторське право та суміжні права” таким знаком є латинська літера “с” (від англ. copyright – авторське право) в колі - ©.
Уся сукупність суб'єктивних цивільних прав, що належать автору у зв'язку із створенням твору поділяються на особисті немайнові та майнові.
До особистих немайнових прав автора належать:
1) право на визнання його автором твору;
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора;
3) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
4) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;
5) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
6) на недоторканність твору;
7) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Крім того до особистого немайнового права слід відносити надану автору можливість здійснювати забезпечення недоторканності твору. Відповідно до ст.439 ЦК України, автор мас право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.
У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.
Щодо майнових прав на твір, то вони належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
1) право на використання твору;
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Використанням твору є його:
1) опублікування (випуск у світ);
2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
3) переклад;
4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;
6) публічне виконання;
7) продаж, передання в найм (оренду) тощо;
8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору можуть бути визнані й інші дії, встановлені законом. Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених законодавством.
Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації, Ніхто не мас права опублікувати твір без згоди автора. Крім того, за загальним правилом, автор має право на плату за використання його твору.
Проте, як виняток, твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб та безоплатно використаний будь-якою особою в наступних випадках:
1)як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;
2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;
3) в інших випадках, передбачених законом.
Проте особа, яка використовує твір, обов'язково повинна зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через 70 років, що відраховуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.
В разі, якщо твір створюється спільною творчою працею кількох авторами, то має місце співавторство. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
Лекція 30. Поняття і види суміжних прав. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав
- Поняття і види суміжних прав.
- Об’єкти та суб’єкти суміжних прав.
Література:
1. Харитонов Є.О., Старцев O.B. Цивільне право України : Підручник. — Вид. 2, перероб. і доп. — К. : Істина, 2007. — 816 с.
2. Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.- 560 с.
3. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с.
4. Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
5. Цивільне право: навчальний посібник / За заг. ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка, 2004.
Суміжні права – це права осіб на результати творчої діяльності, а саме на виконання творів, виробництво фонограм, відеограм, організацію мовлення.
Правове регулювання суміжних прав окрім ЦК України здійснюється наступними нормативно-правовими актами: ЗУ “Про авторське право і суміжні права”, ЗУ “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм”, ЗУ “Про телебачення і радіомовлення” та низка, міжнародних нормативно-правових актів, зокрема, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886), Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961) та ін.
Об'єктами суміжних прав є: виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення.
ЦК України виділяє первинних суб'єктів суміжних прав (виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організатор мовлення) та похідних суб'єктів (за відсутності доказів іншого суб'єктом суміжного права вважається особа, ім'я (найменування) якої зазначено у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи упаковці, а також під час передачі організації мовлення. Крім цього, суб'єктом суміжних прав може бути особа, яка набула таких прав відповідно до договору або закону.
Майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є:
1) право на використання об'єкта суміжних прав;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;
3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Використання суміжних прав здійснюється:
1) для виконання шляхом: а) доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; б) записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів; в) прямого чи опосередкованого відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; г) продажу та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання; д) оренди оригіналу чи примірника запису виконання; е) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею;
2) для фонограми та відеограми шляхом: а) прямого або опосередкованого відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; б) продажу та іншого відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; в) оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; г) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.
3) для передачі (програми) організації мовлення шляхом: а) здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мовлення; б) записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів; в) відтворення запису передачі (програми) організації мовлення; г) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.
Чинність майнових прав на об’єкти суміжних прав триває протягом 50 років з моменту першого запису виконання, вироблення фонограми, відеограми, першого здійснення передачі (програми) організації мовлення. Особисті немайнові права строком не обмежуються, якщо інше не встановлено законом.
Знаком охорони суміжних прав, який проставляється на їх упаковці є латинська літера P, обведена колом, що розташовується біля власника суміжних прав.
Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
ЦК України виділяє окреме право на результати творчої діяльності – право на наукове відкриття.
Під науковим відкриттямслід розуміти встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Об'єктами наукових відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу.
Умовою правової охорони наукових відкриттів є світова новизна, тобто відкриття має бути здійснене вперше і раніше про нього нікому відомо не було, наприклад, відтворення життя шляхом клонування.
Суб'єктом наукового відкриття є автор(фізична особа). Досить часто науковими відкриттями займаються колективи вчених. У даному випадку ми матимемо справу із співавторством.
Автор вправі надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву, наприклад, закони Ньютона. Охоронним документом права на наукове відкриття є диплом на наукове відкриття.
Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
Поряд із авторським правом та суміжними правами до інтелектуальної власності відноситься і право промислової власності, найпоширенішими об'єктами якого є винахід, корисна модель та промисловий зразок.
Право промислової власності – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.
Правову базу права промислової власності, окрім положень ЦК України складають: Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., ЗУ “Про власність”, ЗУ “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, ЗУ “Про охорону прав на промислові зразки” та ін.
Найпоширенішими об'єктами права промислової власності є винаходи, корисні моделі та промислові зразки, на характеристиці яких ми і зупинимось.
1. Винахід – технологічне (технічне) рішення у будь-якій галузі, яке відповідає умовам патентоспроможності. ЦК України визначає перелік умов, наявність яких є обов'язковою для визнання винаходу патентоспроможним:
- новизна (є невідомим у світі до моменту подання заявки та не є частиною рівня техніки, тобто відомості про нього не стали загальнодоступними до патентування);
- винахідницький рівень (він не є очевидним для фахівця, тобто явно не випливає з рівня техніки);
- придатність для промислового використання (його можливо використовувати у промисловості).
Об'єктом винаходу можуть бути: продукт (пристрій, речовина тощо); процес у будь-якій сфері технології. До об'єктів винаходу також відносять штами мікроорганізмів, культури рослин та тварин, а також методики пошуків. Винаходом визнається застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.
2. Корисна модель– це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, а саме: є новим і промислово придатним.
Корисна модель дуже подібна із винаходом, але їх слід відрізняти. По-перше, з умов патентоспроможності корисної моделі виключено винахідницький рівень, тобто достатньо лише новизни і промислової придатності. По-друге, об'єктом винаходу є продукти, способи і використання відомих раніше рішень за новим призначенням, а об'єктом корисної моделі – конструктивне виконання пристрою, тобто його оригінальне компонування. По-третє, якщо винахід містить сутність заявленої пропозиції, то корисна модель – викладення цієї сутності в просторі.
ЦК України до об'єктів корисної моделі відносить продукт (пристрій, речовину тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
3. Промисловий зразок– це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом.
Промисловий зразок є таким, що відповідає умовам патентоспроможності, коли він є новим та промислово придатним.
Об'єктомпромислового зразка є форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Об'єкти промислового зразка призначаються для задоволення ергономічних та естетичних потреб.
Як промислові зразки не можуть отримати правову охорону наступні об'єкти: об'єкти архітектури (окрім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо.
Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок засвідчується патентом.
Патент – техніко-юридичний документ, який засвідчує, що заявлена пропозиція дійсно є об'єктом права інтелектуальної власності, авторство її творця, національний пріоритет на інтелектуальну власність (винахід, корисну модель, промисловий зразок). Відповідно до чинного законодавства видаються такі види патентів:
- патент (видається за результатами кваліфікаційної експертизи);
- декларативний патент (видається за результатами формальної експертизи).
Патент видає – Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі – ДДІВ). Підставою для видачі патенту є проведення експертиз: формальної та кваліфікаційної (по суті).
У зв'язку з тим, що набуття права власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок засвідчується патентом, то іншою назвою права промислової власності є патентне право.
Для одержання патенту особа повинна подати відповідну заявку до Установи, яка повинна містити: заяву з проведення кваліфікаційної експертизи, опис об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі тощо), формулу, креслення (якщо вони є в описі) та реферат. На основі поданих документів виноситься рішення або про видачу патенту, або про відмову у видачі. На підставі рішення про видачу патенту здійснюється його державна реєстрація, шляхом внесення відомостей до відповідного державного реєстру. Одночасно з державною реєстрацією ДДІВ публікує у своєму інформаційному бюлетені інформацію про видачу патенту. Видача самого патенту проводиться у місячний строк після його державної реєстрації.
Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
Суб'єктамиправа інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.
Винахідники винаходів та корисних моделей та автори промислових зразків є первинними суб'єктами права інтелектуальної власності на окреслені об'єкти, оскільки вони є їх безпосередніми творцями. Ними можуть бути будь-які фізичні особи: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки є фізичні та юридичні особи, які набули відповідних прав на підставі договору (трудового, ліцензійного) чи закону (спадкоємці винахідників чи авторів).
Майнові праваінтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлене договором або законом. До них належать: право на використання винаходу, корисної моделі; промислового зразка; виключне право дозволяти використання окреслених вище об'єктів (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; інші права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності відповідно до закону.
ЦК України визначає строк чинності виключних прав інтелектуальної власності наступними чином:
- на винахід – 20 років від дати подання заявки на винахід, залишаючи право винахідників продовжити вказаний строк відповідно до закону;
- на корисну модель – 10 років від дати подання заявки;
- на промисловий зразок – 15 років від дати подання заявки.
Особа, які володіє виключними правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок може припинити їх достроково. У цьому випадку, вказані об'єкти можуть вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою.
Особа, може відновити чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, раціоналізаторську пропозицію, за відповідною заявою.
Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок можуть бути визнані недійсними у порядку та на підставах, передбачених законом.
Вони визнаються недійсними лише у судовому порядку за наявності наступних підстав:
- невідповідність запатентованого винаходу, корисної моделі, промислового зразка умовам патентоспроможності, що визначені законом;
- наявність у формулі винаходу, корисної моделі, промислового зразка у сукупності суттєвих ознак, яких не було подано у заявці;
- порушення вимог до закордонного патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків.
ДДІВ публікує відомості про визнання недійсними об'єктів інтелектуальної власності у своєму офіційному бюлетені.
Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
Новим об'єктом інтелектуальної власності, на який поширюється правова охорона є компонування інтегральної мікросхеми (далі - КІМС).
Під компонуванням інтегральної мікросхеми як особливим об'єктом правової охорони слід розуміти зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.
ЦК України (ст.471) визначає вимогу для придатності КІМС для набуття права інтелектуальної власності на нього – оригінальність. Вимоги до оригінальності базуються на Вашингтонському договорі про інтелектуальну власність по відношенню до інтегральних мікросхем 1989 р., відповідно до якого оригінальним є будь-яке компонування, створене в результаті творчої діяльності автора, до того часу, доки не буде доведено зворотне.
Набуття права інтелектуальної власності на КІМС засвідчується свідоцтвом, яка діє протягом 10 років від дати подання заявки до ДДІВ.
Обсяг правової охорони КІМС визначається його зображенням на матеріальному носієві.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на КІМС є автор та інші особи, які набули відповідних прав за договором чи законом.
До майнових прав на КІМС належать: право на використання компонування інтегральної мікросхеми; виключне право дозволяти використання КІМС; виключне право перешкоджати неправомірному використанню КІМС, у тому числі забороняти використання та інші права. Вказані майнові права є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації за умови підтримання чинності, протягом 10 років, що обчислюються від дати подання заявки.
Особливістю правової охорони КІМС є збереження права попереднього користувача, який до дати подання заявки або заявлення пріоритету добросовісно використовував КІМС або здійснив значну і серйозну підготовку до такого використання на безоплатне використання КІМС.
Раціоналізація є невід'ємною складовою виробництва, яка спрямована на його вдосконалення, здебільшого шляхом економії, що сприяє досягненню економічного ефекту. Тому, будучи об'єктом інтелектуальної власності, раціоналізаторська пропозиція потребує правової охорони.
Раціоналізаторська пропозиція – визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ст.481 ЦК України). Процедура оформлення прав інтелектуальної власності на раціоналізаторські пропозиції регламентується Тимчасовим положенням про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій.
Об'єктом раціоналізаторської пропозиції є: матеріальний об'єкт (певна річ) та процес (технологічний, технічний).
Для визнання раціоналізаторської пропозиції об'єктом інтелектуальної власності необхідно, щоб вона відповідала наступним вимогам: вона має стосуватись профілю підприємства, якому подана, бути новою та корисною.
Обсягправової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом та кресленням.
Суб'єктомправа інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозиціює її автор та юридична особа, якій раціоналізаторська пропозиція подана.
Виділяючи права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію їх можливо поділити на:
1) права автора, який окрім особистих немайнових, володіє правами на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій пропозиція подана;
2) права юридичної особи на використання раціоналізаторської пропозиції у будь-якому обсязі.
На основі поданої автором заяви на раціоналізаторську пропозицію за формою (P-1), затвердженою Міністерством статистики України, підприємством приймається відповідне рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та видається свідоцтво встановленої форми (протягом місяця з дня прийняття відповідного рішення), яке підписується керівником підприємства і затверджується печаткою. Факт використання раціоналізаторської пропозиції підтверджується спеціальними актом за формою, яку затверджує Міністерство статистики України.