Основи статистичних методів одержання та аналізу даних земельного кадастру

Види і зміст обстежень в земельному кадастрі

Способи та зміст проведення знімань в земельному кадастрі

Способи одержання відомостей Державного земельного кадастру

Склад відомостей Державного земельного кадастру про кадастрове зонування земель в межах території України

До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про кадастрове зонування земель в межах території України:

- номери кадастрових зон та кварталів;

- опис меж кадастрових зон та кварталів;

- площа кадастрових зон та кварталів;

- підстави встановлення меж кадастрових зон та кварталів.

Порядок здійснення кадастрового зонування земель в межах території України визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Для отримання земельно-кадастрових даних використовують різні методи, які залежать від призначення показників земельного кадастру. Такими методами є:

- знімання (коректування планового матеріалу);

- обстеження;

- збір та узагальнення статистичних даних.

Знімання місцевості або коректування планового матеріалу проводиться, в першу чергу, для визначення площ земель. З використанням одержаного або відкоректованого планового матеріалу і проводиться визначення площ.

Обстеження проводять для визначення якісних показників природних властивостей ґрунтів.

Збір, обробку та аналіз статистичних даних про господарське використання земельпроводять для економічної та грошової оцінки земель.

Земельно-кадастрові роботи – це не разовий захід, а постійний процес одержання і оновлення даних про стан земель.

Одержані дані обов’язково повинні піддаватися систематизації. Систематизація земельно-кадастрових відомостей потрібна для їх цілеспрямованого використання у виробничій діяльності власників землі та землекористувачів і для державного управління земельними ресурсами.

Достовірність даних земельного кадастру залежить від способів їх одержання. Ці дані відображаються на планово-картографічному матеріалі і в текстових документах.

Планово-картографічні матеріали забезпечують наочність земельно-кадастрових відомостей, попереджують можливість пропусків або дублювання площ, сприяють безперервному і об’єктивному одержанню необхідної інформації.

Планово-картографічні матеріали, одержані будь-яким методом, повинні забезпечувати необхідну точність земельно-кадастрових відомостей, яка залежить від масштабу плану. Вибір масштабу залежить від розмірів і кількості контурів, характеру використання земель та інтенсивності ведення сільського господарства. В умовах дрібної контурності найбільш доцільними є плани масштабу 1:10000 (Полісся, Лісостеп), для Степу – 1:25000 (великі масиви земельних угідь), для господарств з великою питомою вагою багаторічних плодових насаджень, а також для зрошуваних районів – 1:5000, для ведення ДЗК в населених пунктах – 1:500.

Джерелом одержання планово-картографічних матеріалів є роботи з наземного знімання (теодолітне, мензульне, тахеометричне) та дистанційного зондування (аерокосмічні методи знімання – фотографічне, спектральне, інфрачервоне, радіолокаційне та інші).

Переваги дистанційного зондування:

- можливість визначення координат будь-якої точки земної поверхні (доступність до будь-якої точки);

- можливість застосування різних способів знімання, які забезпечують вивчення практично всіх показників земної поверхні (рельєф, геологія, ґрунти, угіддя, їх стан, посіви тощо);

- охоплення великих територій;

- оперативність.

Через це результати таких знімань використовують в різних галузях народного господарства, в тому числі в землевпорядкуванні та кадастрі.

Аерофотознімання забезпечують достатню точність інформації. Цим способом знімання одержують як кількісні, так і якісні характеристики землеволодінь і землекористувань: чіткі зображення меж, види угідь, стан посівів. Складені за матеріалами аерофотознімань плани можуть містити такі деталі і ознаки місцевості, які неможливо одержати шляхом виконання наземних знімань, особливо при застосуванні кольорових знімків. При такому зніманні доступна будь-яка ділянка. Тому в кадастрі наземні знімання використовуються рідко (там, де відсутні матеріали аерофотознімань, і при обліку поточних змін у використанні земель).

За останні роки у зв’язку з розвитком космічної галузі стало можливим вивчення земної поверхні космічними методами зондування.

Спектральне знімання, як і інші, ґрунтується на здатності будь-якого об’єкта відбивати електромагнітні хвилі. Спеціальні прилади фіксують і відображають на спеціальних носіях відбиті електромагнітні хвилі в деяких вузьких спектральних зонах (видимий або інфрачервоний). Маючи такий спектральний знімок, і розшифрувавши його, одержують необхідну інформацію (характеристики) об’єкта. Але перед цим попередньо необхідно встановити взаємозв’язок (залежність) між властивостями земних об’єктів (в т. ч. земельних угідь) і характеристиками їх спектрального випромінювання і відображення.

Використання: одержання інформації про характер рослинного і ґрунтового покриву, ступінь зволоженості, засоленості, забруднення водойм, рельєф дна мілководдя тощо, тобто переважно якісні характеристики об’єктів.

Радіолокаційний метод базується на використанні радіохвиль як власного випромінювання (пасивна радіолокація), так і відбитих (активна радіолокація). Такі хвилі мають здатність не лише досягати земної поверхні, а й проникати в земний покрив. Цей метод знімань можна використовувати в будь-яку пору року, в будь-яку погоду та час доби. Дуже добре розпізнає вологі об’єкти.

Застосування: топографічне картографування, визначення глибини залягання грунтових вод, водоносних шарів, товщини снігового покриву і запасів води в ньому, інвентаризація посівів та їх стан.

Для поновлення земельно-кадастрових даних проводять роботи з графічного обліку поточних змін шляхом коректування планово-картографічних матеріалів.

Коректування – це виявлення на місцевості і нанесення на планово-картографічний матеріал поточних змін у складі землекористувань, землеволодінь, угідь, які виникли від моменту знімань місцевості або останнього коректування. Коректування проводять шляхом звіряння плану з натурою і нанесення на нього виявлених змін (раз у 8-10 років). Його виконують безпосередньо наземним способом із використанням геодезичних приладів. Якщо змінилося більше 30% контурів, проводять нове знімання місцевості. При цьому, крім меж, звертають увагу на класифікацію угідь, оскільки тут також відбуваються зміни.

Кадастрові дані будуть неповними, якщо вони будуть базуватись лише на матеріалах знімань та коректування планово-картографічного матеріалу. Необхідну повноту і комплексність земельно-кадастрової інформації забезпечують завдяки поєднанню матеріалів знімань та обстежень, які взаємно доповнюють одні одних.

Обстеження поділяють на:

- агрогосподарські;

- спеціальні.

Агрогосподарські обстеження забезпечують одержання необхідних даних про якісний стан земель, використовуючи зовнішні ознаки і дані господарського використання. Завдяки такого виду обстеженням одержується інформація про тип грунту, механічний склад, глибину гумусового горизонту, розвиток ерозії, крутизну схилів, засміченість камінням, придатність для механічного обробітку, інші показники, які визначають родючість ґрунту.

Результати обстежень відображають на планово-картографічних матеріалах і заносять в спеціальні відомості агрогосподарського обстеження.

До спеціальних обстежень відносять: ґрунтові, агрохімічні, меліоративні, геоботанічні, радіологічні.

Ґрунтові обстеження здійснюються з метою одержання кількісних показників основних природних властивостей грунтів, які використовуються для бонітування і проектування. Ці показники отримують в результаті проведення польових і лабораторних аналізів. Без таких даних неможливо якісно запроектувати організацію території та систему використання угідь.

Агрохімічні обстеження характеризують ґрунт за забезпеченням основними поживними речовинами (N, P, K).

Меліоративні обстеження проводяться для характеристики земель за глибиною залягання грунтових вод і ступенем їх зволоження.

Геоботанічні – забезпечують характеристику природних кормових угідь за складом і якістю травостою. При цьому проводять класифікацію типів кормових угідь.

Радіологічні – проводять для характеристики земель за щільністю забруднення радіонуклідами (Cs-137, Sr-90, Pt) внаслідок аварії на ЧАЕС.

Статистиказаймається збором і аналізом великих масивів даних.

Суть статистичних спостережень полягає в планомірному, науково обґрунтованому і організованому зборі масових даних про явища і процеси. Вони дають вихідні матеріали для наступного аналізу явищ, а тому від їх повноти і якості залежить обґрунтованість висновків.

Форми статистичних спостережень:

1) звітність;

2) перепис.

Звітність – така форма спостереження, при якій необхідні матеріали одержуються від організацій, підприємств, установ у вигляді встановлених законом документів, які готуються і подаються систематично в статистичні органи.

Форми і строки звітності встановлює Держкомстат України (місячна, квартальна, піврічна, річна).

В системі ДЗК розповсюджена річна звітність (станом на 1.01, не пізніше 15.01).

Державні землевпорядні органи щорічно складають звіти про наявність земельних угідь, зрошуваних і осушених земель, розподіл їх за видами, власниками землі і землекористувачами, в межах населених пунктів.

Один раз в 5 років складаються звіти про наявність земель, їх розподіл за категоріями, угіддями, землевласниками і землекористувачами, включаючи відомості про якісний стан і оцінку земель.

Форми земельної звітності: 6-зем – всі землі; 6а-зем – зрошувані землі; 6б-зем – осушені землі.

Деякі показники не підлягають звітності, тому необхідно проводити спеціальні статистичні спостереження, до яких належить перепис.

Перепис – це така форма спостереження, при якій статистичні органи збирають матеріали шляхом спеціально організованих на визначену дату обстежень (подібно перепису населення). При цьому враховується фактичний стан використання земель.

В Україні періодично проводять перепис зрошуваних і осушених земель, плодово-ягідних насаджень у вигляді інвентаризації земель (раз в 10 років). Інвентаризація земель проводилась на початку земельної реформи.

Перепис дає додаткові відомості, яких немає у звітності, розширює дані, перевіряє достовірність звітності.

Основні способи статистичних спостережень:

- безпосереднє спостереження;

- документальний спосіб;

- опитування.

Безпосереднє спостереження – одержання необхідної інформації і заповнення земельно-кадастрової документації працівниками земельно-кадастрової служби на основі безпосереднього огляду об’єкта, при безпосередньому зніманні та коректуванні планово-картографічного матеріалу, обмірі посівних площ тощо.

Документальний спосіб передбачає вивчення різного роду документів (звітів про стан землеволодінь і землекористувань, зрошуваних і осушуваних земель, затрат праці, урожайність) та планово-картографічних матеріалів.

Опитування означає реєстрацію фактів, що ґрунтуються на свідченнях опитуваних (при відсутності документів). Цим способом користуються при визначенні врожайності сільськогосподарських культур при відсутності книги історії полів (відновлення документації), для складання схеми попередників.

Аналіз статистичних даних – найбільш складний і відповідальний етап статистичних досліджень.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб виявити і пояснити закономірності, які проявляються у протіканні суспільних явищ і на цій основі сформулювати правильні теоретичні і практичні висновки.

Використовуються такі статистичні методи аналізу даних земельного кадастру:

1) метод паралельних рядів (порівняння) – для визначення зв’язку між різними ознаками. Суть: порівняння даних, розташованих в таблицях;

2) балансовий метод – для встановлення зв’язку між явищами і його характеристиками шляхом розміщення взаємозв’язаних показників у таблиці, контроль підсумків окремих частин, які повинні бути рівними;

3) метод аналітичних групувань – аналіз взаємозв’язків між різними ознаками;

4) метод кореляційного аналізу – найбільш досконалий метод багатофакторного аналізу складних явищ, коли одна величина (ознака) залежить від великої кількості інших величин (ознак). Такі залежності дуже складні.

Наприклад, розмір валового доходу, урожайність залежить від розміру землекористувань, кількості добрив, площі посіву, спеціалізації, енергонасиченості, затрат праці, системи обробітку якості земель, кліматичних умов.

Існує прямий і обернений кореляційний зв’язок. Прямий – коли із збільшенням однієї ознаки, зростає значення іншої, яка від неї залежить (із збільшенням площі збільшується валовий збір при інших рівних умовах). Обернений (зворотній) – із збільшенням однієї ознаки, значення іншої, яка від неї залежить, зменшується (із збільшенням продуктивності праці зменшується собівартість одиниці продукції).