Лекція 3: Вертикальні структури геосистеми: міжелементарні відношення та процеси (процесна ландшафтна екологія).

Питання для самостійного опрацювання.

1. Що відноситься до топічної ландшафтної екології?

2. Концепція множинності вертикальних структур в ландшафтній екології.

3. Дати характеристику ландшафтно-геофізичних параметрів.

7. Внутриландшафтна диференціація. Морфологічні одиниці ландшафта.

8. Генетико-еволюційні відношення.

9. Потік і трансформація енергії. Потоки вологи.

10. Міграція та обмін речовин. Продукційні процеси.

Екзогенні геологічні процеси (механічне та хімічне вивітрювання, ерозійна та акумулятивна діяльність підземних вод та ін.) формують різноманітні мезо- та мікроформи рельєфу та елементарних ділянок, які відрізняються взаємним розташуванням (частина склону, підніжжя тощо), відносною висотою, експозицією, крутизною та формою склонів. В одному й тому ж ландшафті відбувається перерозподіл сонячної енергії, вологи, мінеральних речовин за розташуванням, в результаті взаємодії біоценозу з абіотичними компонентами конкретного розташування формується елементарний географічний комплекс – фація, яка розглядається як однородна геосистема та неподільна фізико-географічна одиниця території.

Розмір цієї одиниці території (фації) залежить від різних факторів, наприклад ступінь укліну склона, кількість снігу й відповідно ступінь зволоженості та інші фактори. Так на південних склонах всі фази розвитку рослин починаються раніше ніж на північних й швидше проходять. Крім цього фактором внутріландшафтної диференціації може бути риюча діяльність тварин, які сприяють формуванню мозаічного грунтово-рослинного покриву.

Отже за морфологічною будовою ландшафт може поділятися на різну кількість ступенів: фація – підурочище – урочище – місцевість, або тільки фація та урочища, тобто ландшафти дуже різноманітні за ступенем складності внутріландшафтної диференціації.

Фація – найпростішою елементарною одиницею ПТК. Вона характеризується однаковою літологією порід, що її складають, однорідним рельєфом, однаковою кількістю тепла та вологи, однаковим мікрокліматом, а відповідно й формуванням однієї різновидності грунту та фітоценозу.

Основною ознакою фації є гомогенність екологічних умов. Якщо тип фітоценозу зруйнований людиною то орієнтуються на виявлення однаковості грунту.

Розмір фації зазвичай невеликий. Межі між фаціями можуть бути як чіткими так й дифузними. Чіткі межі спостерігають при різких змінах складу порід або зволоженості грунту. Дифузні межі – у вигляді перехідних смуг.

Група фацій, які тісно пов’язані генетично й динамічно у зв’язку з їх загального розташування на одному з елементів форми мезорельєму об’єднують у підурочище.

Приклад запису характеристики підурочища:

- Підурочище байрачного склону південної експозиції, складеного лесовими суглинками з распаханими темно-сірими лісовими грунтами.

- Підурочище вировненої суглинистої пойми з пойменими дерновими грунтами під різнотравно-овсяницевими луками.

- Підурочище склона балки дерновими та дерново-глеєвими грунтами на слабоміцному делювії, що підстилається юрськими глинами, під бобово-щучковим та осоковим травостаном.

Урочище – це основним об’єкт польового вивчення та ландшафтного картографування. Це термін яким називають ділянку з характерними ознаками, наприклад байрак, балка, окремий холм.

Урочище – це природно-териториальний комплекс, на якому спостерігається однакова направленість руху вод та твердого матеріалу й однорідність літологічних разностей грунтоутворюючих порід (глини, суглинків, піску та ін.), з однотипним мікрокліматом, вологістю, грунтових відмінностей та рослинності.

Фації, що входять до складу урочищ характеризуються:

- літологічною єдністю,

- фітоценозами однієї формації або родини,

- загальною направленістю міграції води, твердого матеріалу та хімічних елементів,

- загальною тенденцією до проявлення того або іншого шкідливого стихійного процесу.

Урочища поділяють на прості та складні. Прості - в яких кожен елемент мезорельєфу зайнятий однією фацією, складні - в яких елемент рельєфу зайнятий кількома фаціями (наприклад на одному із склонів балки кілька фацій). Зустрічаються випадки, коли одна балка складається з трьох самостійних урочищ, це обумовлено різноманіттям літології порід, це характерно для великих балок або байраків.

Наприклад:

- урочище сухої балки в покровних суглинках, що підстилаються флювіогляціальними пісками,

- урочище сирої балки з оползневими склонами, що утворено юрською глиною,

- урочище сухої балки, що викриває кам’яновугільні вапняки та має ярусні склони.

Місцевість – це найбільша морфологічна одиниця ландшафту, яка складається з групи взаємопов’язаних урочищ, які виникли з різних причин:

1. Незначні зміни геологічного фундаменту ландшафта.

2. Місцеві зміни діяльності рік під час весняних розливів та ін.

Таким чином, географічною місцевістю називають найбільшу морфологічну частину ландшафту, що характеризується особливим варіантом поєднання основних урочищ даного ландшафта.

Ландшафт – це ділянка земної кори у межах якої зберігається відносна однородність геолого-геоморфологічни умов, є основною територіальною одиницею природної географії. Звичайно він займає значну територію, його формування відбувається протягом тривалого часу, провідна роль у цьому процесі належить літологічній основі.