Професійний травматизм

Кожна професія має свої як позитивні так і негативні сторони. Ще Григорій Сковорода казав, що для того, щоб бути щасливо, людина має займатися “сродною працею”, тобто тією, від якої б вона отримала задоволення, але у нашому світі не існує позитиву без негативу.

За визначенням професора С. Буракова “Професійними називаються хвороби,

виникнення яких пов’язана з трудовою діяльністю і впливом на організм конкретних

несприятливих умов праці, так званих шкідливих виробничих чинників”.

Професійне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності, реалізації, розвитку творчого потенціалу. Воно позначається на здоров’ї його учнів і на результатах всієї навчально-виховної роботи. Нездоровий педагог не може забезпечити вихованцеві необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Неблагополуччя психологічного здоров’я, доформації особистості педагога, прояви синдрому згорання впливають на здоров’я дітей. Тому проблема збереження і зміцнення здоров’я вчителя повинна бути однією з пріоритетних.

Професія педагога вимагає значного інтелектуального напруження з метою найкращого викладання освітнього матеріалу, яке у свою чергу, може спричинити стресову ситуацію. У освітньому закладі багато чинників можуть викликати стрес вчителя – це неповага вихованців, гомін і неслухняність, зірвані заняття, відсутність дисципліни і т.і. Якщо ж до цього додати рівень оплати праці вчителя, можливі домашні потреби та й незадовільний рівень життя в країні, то існує велика вірогідність отримати стрес, основою причиною виникнення якого в сучасних умовах життя є синдром розумово-емоційного напруження.

Короткочасні емоції переважно не є шкідливими, лише тривалі приводять до нервового напруження. У професії вчителя стресорів вистачає. При постійному виникненні стресових ситуацій формується синдром розумово-емоційного (нервового) перенапруження, який може перейти в хворобу.

Серед основних хвороб, які пов’язують із стресом є атеросклероз, гіпертонія та різноманітні захворювання шлунково-кишкового тракту. Для того аби уникнути негативних наслідків стресу, слід розвивати стресостійкість, усвідомити можливі ситуації виникнення стресу та їхнє усунення.

Щоб поставити стресам надійний заслін, педагог має перевести свою енергію іншу форму діяльності, зайнятися тим, що дасть можливість зняти емоційну напругу, адже основою стресостійкої життєвої стратегії педагога є пошукова активність.

Підвищити стресостійкість можливо за допомогою аутотренінгу, медитації, сміхотерапії, кольоротерапії, аромотерапії, фізкультури, катарсису (спілкування з близькими, домашніми тваринами, захоплення мистецтвом). Це основні шляхи до психічного, фізичного та духовного здоров’я особистості.

Варикозне розширення вен– це хронічне захворювання, при якому успадковуються

слабість венозних сіток і порушена робота венозних клапанів. Частіше від цього страждають жінки. Чинниками, які спричиняють виникнення цієї недуги є вроджена слабість сполучної тканини, вагітність, ожиріння, робота, пов’язана з довгим перебуванням на ногах. Клінічно на початку захворювання відмічається розширення підшкірної вени на стегні чи гомілці. У подальшому з’являється відчуття втоми та важкість у ногах, судоми в м’язах, особливо ввечері, а інколи вночі. Під вечір виникають набряки в ногах, особливо після довгого перебування у вертикальному положенні. Під ранок, як правило, зникають.

Якщо вчасно не розпочати лікування, то з плином часу поряд з прогресуванням варикозу виникають трофічні порушення і затвердіння тканини, зміна кольору шкіри, а в подальшому трофічні виразки, які важко піддаються медикаментозному лікуванню.

Одним з ускладнень варикозу є тромбофлебіт, коли на внутрішній стінці вени

утворюється тромб і запалення. Ця патологія небезпечна тим, що тромб може відірватися, з потоком крові потрапили в легеневу артерію і спричинити смерть людини. Саме тому варикозне розширення вен є небезпечним захворюванням, яке необхідно лікувати. Серед великої кількості методик лікування цієї хвороби, запропонованих пацієнтам, вирізняють декілька головних – це операційне втручання, склеротерапія, гірудотерапія, або п’явколікування.

Останнє досягнення діагностики – ультразвуковий сканер. У Франції ультразвукове дуплексне ангіосканування введене до державного стандарту обстеження пацієнтів і варикозною хворобою.

Психогенні захворювання голосувиявляються порушенням вербальної комунікації внаслідок емоціональних конфліктів. Психогенна афонія проявляється повною втратою голосу при збереженні шепітливої мови. Більшість пацієнтів при цьому можуть гучно кашляти або сміятися, що може в відомій степені свідчити про функціональну природну хворобу.

Афонія властиво виникає у жінок після стресів. В її основі лежить порушення коркової регуляції голосоутворення. Афонія ( грец. – голос) – втрата голосу. В силу органічних уражень центральної нервової системи або функціональних порушень в гортані (голосових зв’язках, гортанних м’язах) хворий втрачає звучність голосу, хоч зберігається шепотіння.

Характерно неповне змикання голосових зв’язок при слабому їх напруженні. Афонія може бути наслідком хворобливих процесів голосових зв’язок, професійного стомлення голосу, у здорових людей – при раптових і сильних хвилюваннях.

Афонія може виникати як симптом істеричних психозів і неврозів. Також спостерігається, при перенапруженні голосових зв’язок у лекторів, учителів, акторів, при раптових і сильних хвилюваннях.

Фарингітпроявляється сухістю й болем у горлі та кашлем. Фарингіт – це запалення задньої стінки горла. Фарингіт, як і решта захворювань, буває гострим і хронічним.

Таке запалення горла спричинює хворобливі процеси в носі і його придаткових пазухах, виділення стікають по задній стінці горла, ніби приклеюються, і внаслідок постійного подразнення спричиняють хронічне запалення слизової оболонки. Закладеність носа, аденоїди, викривлення носової перегородки і зумовлене цим ротове дихання також украй несприятливо впливають на слизову оболонку горла.

Інколи хронічний фарингіт може ускладнитися хворобами серця і нирок, гострою диспепсією (порушення перетравлювання їжі в кишківнику), виразкою шлунка чи дванадцятипалої кишки , коли спостерігаються так звані рефлекси – нічні зворотні закиди їжі, тощо. Також фарингіт може виникнути на тлі приймання великої кількості ліків.

Ларингіт– це запалення слизової оболонки гортані. Він може бути дифузним, коли в процес запалення залучена вся гортань, або обмеженим - процес охоплює тільки частину гортані, наприклад, задню частину голосових складок або підскладковий простір. У разі дифузного ларингіту уражається також трахея.

Переборюючи недугу, хворі часто починають розмовляти голосніше, перенапружуючи голосовий апарат і це ще більше ушкоджує голосові складки.

Професійне вигоряння - це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу і веде до виснаження емоційно-енергетичних і творчих ресурсів працюючої людини

Синдром професійного вигорання - найнебезпечніша професійна хвороба тих, хто працює з людьми: вчителів, соціальних працівників, психологів, лікарів, журналістів, бізнесменів та політиків - всіх, чия діяльність неможлива без спілкування.

За визначенням М. Є. Водоп'янова, емоційне вигорання - це довготривала стресова реакція, яка виникає внаслідок тривалих професійних стресів середньої ефективності. Її можна розглядати в аспекті особистісної деформації, яка відбувається під впливом професійних стресів.