Готичний період.
В XIII в. у Центральній Європі груба, схожа на чернече одягання одяг поступово переміняється зшитим платтям, крій якого пристосовується до фігури. Нові види тканин - тонке сукно - виготовлялися в Італії й Фландрії. З них шили плаття, що м'яко облягали фігуру. Вони просто кроїлися, легко драпірувалися й навіть легко змінювали цвіт на світлі.
Виготовлення одягу перейшло в чоловічі руки. Кравецьке мистецтво вдосконалюється. Кравці поєднуються в професійні цехи, які шиють одяг по замовленнях знаті.
Батьківщиною нової моди стали Італія й Франція. І це не випадково, тому що саме тут був центр середньовічної лицарської культури, ідеали якої відбилися на жіночій і чоловічій моді.
Під час хрестових походів туга за батьківщиною й спогаду про будинок надавали образам далеких жінок ті «неземні» риси, які багато в чому визначили культ Прекрасної Дами.
Відносини між чоловіком і жінкою, що зложилися під впливом цього культу, стали першим публічним визнанням за жінкою людських прав, першою значною даниною поваги. Це нове відношення до жінки поширилося по всій Європі й дуже вплинуло на положення жінки в суспільстві.
У Прекрасній Дамі повинні були з'єднуватися простота й неприступність, а у відносинах між чоловіком і жінкою - духовна близькість і ідеалізація коханої людини.
Kульт Прекрасної Дами будив у чоловіках ніжність і піднесені риси натури. Виробилася м'яка, люб'язна манера триматися; нове, поважне відношення до слабкої підлоги. Жінка, утворена, витончених, повна достоїнств, витончена, поетично настроєна, стала веліти. Лицар служив їй, роблячи подвиги в її честь. Жінці належало право останнього слова в рішенні двобоїв, вона вінчала переможця на турнірах, і лицар домагався права виступати на честь вибраної дами. З виникненням культу Прекрасної Дами змінилися й критерії чоловічих достоїнств.
Ідеалом був уже не хоробрий боєць, одягнений у грубі військові штани й шкіри, а зніженого парубків із граціозною стрункою фігурою, безбородою особою, довгим завитим волоссям, прикрашеними квітами, і одягнений подібно... жінці! Той, хто «служив» вибраній дамі, носив її улюблений цвіт. Самим модним «чоловічим» цвітом епохи був жовтий цвіт.
Чоловіки носили два одяги — одну поверх іншої: верхня, довга й широка котта, була без рукавів, із прорізами для рук, часто облямованими хутром; з них виходили довгі вузькі рукави нижнього одягу каміза. Уперше в костюмах з'являються вшивні рукави. Спочатку рукава пришивали тимчасово, на день, а ввечері відпорювали, тому що одяг був дуже вузької й зняти її інакше було неможливо. Іноді рукава прив'язували шнурками, і тільки пізніше, коли винайшли застібку, сталі вшивати постійно. Виріз у шиї часто був прикрашений орнаментом, а по рукаві йшов до ліктя ряд дрібних застібок.
Модним стала пурпуáн — коротка куртка з вузькими рукавами. Чепуруни носили пурпуан з довгими, звисаючими до підлоги декоративними рукавами. Завершував чоловічий костюм у готичному стилі плащ на шнурі, що втримував його на плечах. Для верхівкової їзди або полювання використовували плащ із каптуром. Вбрання лицаря доповнював високий фетровий капелюх різних фасонів (іноді з полями), підбита хутром і прикрашена павиним пір'ям (капелюх з павичем), і елегантні рукавички з одворотами.
Бойове спорядження воїна і лицаря доповнює картину середньовічного чоловічого костюма.
У середньовіччя боролися в основному верхи на коні - як зімкнутими масами кавалерії, так і у двобоях. Спорядження вершників або лицарів поступово, у міру розвитку збройової справи, змінювало свою форму й удосконалювалося.
До початку хрестових походів (кінець XI в.) у Франції й Німеччині воїни-лицарі облачалися в лускаті панцири або панцири з кілець. Залізні лусочки нашивали на верхній одяг, що доходить до колін, зі шкіри або тканини таким чином, щоб вони перекривали один одного, як черепиця на покрівлі, металеві ж кільця пришивалися одне до іншого. Подібні панцири захищали також ноги, руки і голову до підборіддя. У той час популярні були два види шоломів: круглий шолом із застібкою, припасований до голови, і гострий шолом. Попереду вони забезпечувалися вертикальною смужкою з металу типу «наносника», що захищала особу.
В XII в. з'явилася кольчуга - тонкі залізні кільця стали вплітати одне в інше і склепувати так, щоб вони утворювали щільну, еластичну сітку. У кольчуги були закриті рукави й кольчужні панчохи, що доходять до ступень; зверху вона на зразок каптура закривала плечі, потилицю й голову, залишаючи відкритої лише верхню частину особи. Видозмінився й шолом: циліндричний « шолом-горщик» із двома оглядовими щілинами надягали поверх кольчужного каптура. Такий шолом прикривав всю голову, але був дуже незручний - сидів нещільно й служив недостатнім захистом у боях з піхотою й легкою кавалерією. В основному через цього його найчастіше використовували під час «двобоїв любові», тобто на лицарських турнірах, де він благополучно дожив до XIV в.
Поверх кольчуги лицар носив широкий верхній одяг без рукавів — бліоабосюрко, прикрашений квітами й гербами лицаря або його сеньйора. Такі ж знаки зображувалися на попоні лицарського бойового (турнірного) коня.
Захисне спорядження залишалося майже незмінним до XIV в.
Кольчуга стала коротше, її підсилили: спочатку кутими залізними пластинами на плечах, потім дисками на ліктях і під пахвами, потім смужками для захисту рук позаду. Крім цього, додалися залізні рукавички і взуття.
Колишній високий шолом перетворюється в плоский ковпак з оглядовою щілиною або високим забралом, що піднімається. Часом лицарські шоломи мали самі неймовірні форми й немислимі прикраси.
Головна зі змін у лицарському одяганні - це поява кутого пластинчастого доспеху з дамаської сталі, легкого й зручного.
Спочатку на груди, спину і стегна на шкіряну основу - лендер накладали рухливі металеві смужки, потім на грудях і спині їх перемінили товсті вигнуті або викувані за формою тіла пластини, які з'єднувалися з боків - панцири. Попереду стали надягати схожий на спідницю залізний фартух. Зрештою із усього цього з'явилися пластинчаста збруя, які містили все тіло в тісно прилягаючу, підігнану до кожного суглоба оболонку з рухливих пластин.
Виготовленням панцира особливо прославилися майстри Італії, головним чином Мілана, і Франції.
Однак повернемося в епоху готики, у її ранній час, і поговоримо про взуття.
Примітною особливістю взуття XII в. були довгі носки туфель зі шкіри або оксамиту без каблуків - пігашейабо пуленів. Їхню появу зв'язують із ім'ям графа Анжуйского, що бажав сховати виродливу форму стопи.
Цією модою лицарі підкреслювали непричетність до праці й своє військове ремесло, але розбагатілі бюргери теж подовжили слідом за знаттю своє взуття, так що в результаті цього змагання до середини XIV в. носки у взуття витягнулися настільки, що іноді стали досягати в довжину 50-70 сантиметрів! У подовжений носок таких туфель набивали клоччя, а іноді, щоб він не заважав ходити, підв'язували його до стопи в підйому або під коліном. Мода на довгоносе взуття швидко охопила всі європейські країни. А чепуруни прикріплювали на кінчик носка дзвіночок або брязкальце. Цвіт взуття ретельно підбирали до ошатного одягу. Знати прикрашала взуття вишивками й дорогоцінними каменями. Прості городяни носили м'які чоботи з дуже короткими халявами — ботт.
У міру того як складався культ Прекрасної Дами, слабшав вплив церковного вчення про гріховність плоті.
Для готичної жіночої моди характерно припасоване плаття, що обрисовує фігуру. Все це стало можливим багато в чому завдяки виточками і бічним швам. Згодом плаття стало прилягати так щільно, що ледь можна було рухатися. Жилетка, ще в XIII в. закрита, спочатку оголює шию, а потім і погруддя, згодом більше й глибше. Ліф, що перемінив жилетку, з вузькою шнурівкою збоку або позаду ввів моду на підняту й стислу («підібрану») з боків груди. спідниця, Що Підкреслювала стегна, придбала шлейф. Поверх прилягаючого плаття знатні дами надягали ще верхній одяг з вузькими, довгими рукавами до землі або без них, з більшим декольте. Користувалися жінки і плащами, схожими на чоловічі, узимку підбитими хутром.
Жінки накривали голову тонкими покривалами, дуже різноманітними та залежно від цвіту і положення на голові мало певне значення. Звичайно це був барбет — широкий вінець із полотняною пов'язкою, що охоплює голову й підборіддя, або горж — зшита із тканини труба, розширена по кінцях, з розрізом позаду. Але самим вишуканим жіночим головним убором у всіх країнах Європи вважалися тонкі прозорі вуалі, виробництвом яких славився Реймс (Франція).
І замужні жінки і чоловіки носили завиті волосся, що падали на плечі пишними локонами. Завивка вироблялася за допомогою гарячих щипців або розігрітих спеціальних паличок. Дівчини заплітали волосся в довгі коси й укладали над вухами у вигляді бублика (баранячий ріг).
Спілкування зі Сходом у результаті хрестових походів привело до широкого поширення косметики, вживанню різних запашних есенцій і фарбуванню волосся в усі кольори, крім рудого. Руді волосся сприймалися як прокляття, і людей з рудим волоссям вважали породженням диявола.
Вершини своєї популярності готична мода досягла в XV в. при дворі бургундських герцогів. Саме герцогство Бургундія стало законодавцем моди в Європі, насамперед в області придворного костюма. Бургундській моді наслідує вся Європа.
Це був період справжнього «панування ножиців» - переходу до крою одягу точно по фігурі. Витончений смак і нечувана пишнота знайшли своє вираження в одязі знаті у вигляді багатства прикрас і орнаменту. Бургундська мода - це достаток фарб і ексцентричність деталей. Наприклад, краю одягу виконувалися у вигляді зубців, особливо цим відрізняється чоловічий костюм: жакет - припасована коротка куртка з ватяною підкладкою на грудях, спині й плечах; стоячий комір опушений хутром; сорочка, що визирає з-під куртки; нижня білизна; штани в обтягування, що детально обрисовують характерні риси чоловічої фігури; кілька поясів; підв'язки; фантастична шовкова головна пов'язка типу тюрбана або сукняний або фетровий ковпак у вигляді усіченого конуса, з полями й без їх; туфлі з довгими вузькими носами і т.д.
Контрольні запитання:
1. Охарактеризуйте загальну історичну характеристику епохи Середньовіччя.
2. Який естетичний ідеал краси періоду Візантійської імперії?
3. Який естетичний ідеал краси періоду Романського Середньовіччя?
4. Який естетичний ідеал краси періоду Готичного Середньовіччя?
5. Які тканини використовувалися в одязі людей епохи Середньовіччя?
6. Які особливості зовнішнього вигляду одягу кожного з періодів Середньовіччя?
Лекція №6
Тема:«Костюм епохи Відродження»
План:
1.Загальна характеристика епохи
2.Гуманізм – нове подання про всебічно розвинену людину. Естетичний ідеал краси.
3.Ткані, колір, орнамент
Мета: - ознайомлення з історією розвитку костюму епохи Ренесансу;
- відображення в костюмі культури й побуту людей епохи Ренесансу.
Ключові слова: ренесанс, королівська влада, наука, відкриття, подорожі, гуманізм, духовна і фізична краса, мануфактури, шовкове ткацтво, оксамит, парча, мереживо.
Кількість годин: 2
Література:
1. Пармон Ф.М. Композиция костюма.- М.: Легпромбытиздат, 1985.
2. Каминская Н.М. История костюма. - М.: Легпромбытиздат, 1985.
3. Рачинская Е.И., Сидоренко В.И. Моделирование и художественное оформление одежды/Серия «Учебники, учебные поосбия». – Ростов н/Д. Издательство «Феникс», 2002.
4. Блейз А. История в костюмах. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Экслибрис, 2002.