Гетьманування П. Конашевича-Сагайдачного (1616-1622 рр.)
Опришки
З першої пол. XVI ст. в Західній Україні Галичина, Закарпаття, Буковина) шириться рух опришків- народних месників вперше згадуються у 1529 р.).
Козацько-селянські повстання кін. XVI ст.
У кінці XVI ст. надзвичайно широкого розмаху набуло два козацько-селянських повстання: повстання 1591-1593рр. під проводом гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського (охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь) та повстання 1594-1596 рр.під проводом сотника надвірних козаків князя К.Острозького-Северина Наливайка(охопило майже всі українські землі). Повстання Наливайка поставило під загрозу існування польської влади в Україні.
Северин Наливайко виношував проект створення незалежного від Речі Посполитої українського князівства. У своєму листі до Сигізмунда ПІ він висунув власний проект улаштування козацтва, що передбачав передачу йому земель між Південним Бугом і Дністром,південніше Брацлава, де під його началом мало перебувати 2 тис. чоловік. При цьому під єдиною козацькою юрисдикцією опинялася територія від Дніпра до Дністра. Цьому плану не судилося реалізуватися: його автор після жорстоких тортур був четвертований. Масштаб повстання викликав серйозне занепокоєння правлячих кіл Речі Посполитої.
Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами держави і прийняв рішення "винищити їх до останку".
Але рішення залишилося на папері - здійснити його вже було Польщі не під силу. До того ж, на поч. XVII ст. Польща ув'язнула в майже безперервних війнах з Москвою та Туреччиною і потребувала допомоги козаків.
Багато зусиль для мирного розвитку стосунків з Польщею доклав Петро Конашевич-Сагайдачний.
Родом П.Конашевич-Сагайдачний із дрібної української шляхти с.Кульчиць під Самбором на Львівщині. Навчався в Острозі, у 1616 р. прибув на Запорізьку Січ. На чолі з ним козаки здійснили галька успішних походів проти татар і турків (1607, 1608.1614,1615,1616 рр.). Особливу славу здобув походом на Кафу (Феодосію) у 1616 р., захопивши її і визволивши з неволі полонених.
Історики оцінюють П.Конашевича-Сагайдачного як найвизначнішого гетьмана до Б.Хмельницького.
Намагаючись зміцнити становище України та козаків, Сагайдачний проводив компромісну політикущодо Речі Посполитої.
Він здійснив реформу козацького війська,вперше перетворивши його на регулярне військо з жорсткою дисципліною. Козацьке військо піднялося до рівня кращих європейських армій.
Найбільшою заслугою Сагайдачного було те, що він навернув козаків до підтримки української культури та православної церкви, об'єднав військову силу козаків з політичне слабкою церковною та культурною верхівкою України. Так, у 1620 р. Сагайдачний разом з усім козацьким військом вступив до Київського братства, відраховуючи на його діяльність значні кошти. Цього ж року гетьман запросив до Києва єрусалимського патріарха, який відродив в Україні православну церкву (уряд офіційно визнав її у 1632 р.).
Союз козаків з духовенством був на користь національним інтересам, сприяв оформленню ідейної програми козацтва.
У 1620 р. розпочалася війна між Туреччиною та Річчю Посполитою. Річ Посполита опинилася на межі втрати державної незалежності. У битві під Хотином у 1621 р. військо Сагайдачного врятувало Польщу від політичної катастрофи. Але сам гетьман був важко поранений і помер у Києві в 1622 р.
Козацько-селянські повстання 30-х рр. XVII ст.
Після смерті Сагайдачного козаки відмовилися від політики компромісів з Польщею. Посилення тиску з боку польського уряду (заборона нереєстрового козацтва, будівництво для контролю над козаками фортеці Кодак на Дніпрі та ін.) викликало нову хвилю козацько-селянських повстань.
Найбільш відомі з них - повстання 1630р. під проводом гетьмана Тараса Федоровича, повстання 1635р. під проводом гетьмана Івана Сулими і повстання 1637-38рр. під проводом гетьманів Павла Павлюка і Якова Острянина.
Придушивши повстання, Польща вжила жорстокі заходи проти козаків. У 1638 р. польський сейм схвалив "Ординацію Запорозького реєстрового війська", спрямовану на ліквідацію привілеїв козацтва:
· нереєстрові козаки оголошувалися підданими;
· втеча до козаків каралася смертю;
· скасовувалося самоуправління у реєстрових козаків (їх кількість становила 6 тис.) : замість виборного гетьмана король призначав комісара;
· проти українців здійснювалася політика жорстокого терору.
Та спокій тривав в Україні лише десять років - у 1648 р. спалахнула грандіозна Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.