Соціально-економічні аспекти сталого розвитку

Концепція сталого розвитку суспільства поєднує в собі три групи аспектів: економічні, соціальні, екологічні.

Економічні аспекти. За своєю сутністю концепція сталого розвитку стала якісно новим підходом до проблем, які раніше або не помічалися, або не усвідомлювались як важливі, або вважались такими, що не відносяться до сфери економічної науки. Домінуюча в сучасній економіці парадигма базується на певних уявленнях про світ, які, будучи дуже корисними для ефективного розподілу ресурсів в короткотерміновому проміжку часу, є менш точними і корисними у роботі з довготривалими, ширшими і складнішими проблемами сталого розвитку.

У зв'язку з цим виділяються три ієрархічно взаємозв'язані проблеми, з рішенням яких пов'язаний сталий розвиток. Вони зводяться до підтримання сталого масштабу економіки, який би відповідав її екологічній системі життєзабезпечення; справедливого розподілу (дистрибуції) ресурсів і можливостей не лише в рамках нинішнього покоління людей, але й також між нинішніми і прийдешніми поколіннями, між людиною і іншими біологічними видами; ефективного розподілу (аллокації) ресурсів у часі, який би адекватно враховував би природний капітал.

Традиційна парадигма в значній мірі ігнорує проблему масштабу і дистрибутивну проблему як такі, що знаходяться "поза сферою" економічної науки, хоча повинна звертатися до всіх проблем, що виникають в ході управління господарством, навіть якщо останні не вміщуються в рамки математичних моделей і традиційних вказівок, уживаних при рішенні проблеми ефективного розподілу ресурсів. Крім того, з економічної точки зору концепція сталого розвитку ґрунтується на визначенні доходу, розуміння рівня якого переслідує мету вказати людям, скільки вони можуть споживати, не роблячи себе біднішими. Це цілком узгоджується з концепцією сталого розвитку, оскільки від розуміння того, що отриманий сьогодні доход фактично не є доходом, якщо такий же самий не буде отриманий завтра, до усвідомлення безперспективності не співвіднесеного з ресурсними можливостями економічного зростання, потрібно зробити один крок, який і був зроблений авторами концепції сталого розвитку. З цього витікає основне для концепції значення економічно оптимального використання природних ресурсів.

Обмеженість ресурсів вже давно усвідомлюється як фундаментальний економічний факт, проте висновок про фактичну небезкоштовність "природних благ" був зроблений саме в рамках концепції сталого розвитку. Економічний підхід являється уже важливим у концепції сталого розвитку. В той же час ця концепція дозволила по-новому глянути на саме поняття "економічна ефективність". Довготривалі економічні проекти, при здійсненні яких приймаються до уваги природні закономірності, зрештою виявляються економічно ефективними, а здійснювані без врахування довготривалих екологічних наслідків - збитковими.

Соціальні аспекти. Концепція сталого розвитку є соціально орієнтованою. Вона направлена на збереження соціальної і культурної стабільності, в тому числі на скорочення кількості руйнівних конфліктів. Без справедливого розподілу ресурсів і можливостей між усіма членами людського суспільства сталий розвиток не можливий. Досягнення достойного життя і благополуччя для всіх громадян повинно стати головною метою людської спільноти. Для сталого розвитку необхідне створення більш рівноправного суспільства на всіх без винятку рівнях людської організації. Деякий мінімальний рівень життя повинен бути гарантованим. Розвитком соціальної складової концепції сталого розвитку стала фундаментальна ідея дотримання прав майбутніх поколінь.

Екологічні аспекти.З екологічної точки зору сталий розвиток повинен забезпечувати стабільність біологічних і фізичних систем. Особливе значення має життєздатність локальних екосистем, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери в цілому. Основна увага приділяється збереженню здібностей таких систем до змін, а не збереження їх в деякому "ідеальному" статичному стані. Деградація природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і втрата біологічного різноманіття скорочують здатність екологічних систем до самовідновлення.

Концепцію сталого розвитку слід відрізняти від екстремістських еколого-економічних концепцій, зокрема різноманітних концепцій екотопії - теорії всебічного обмеження економічного розвитку. Основні її напрямки - повернення до природи, біологічне і культурне різноманіття, прості технології, відмова від науково-технічного прогресу. Вибір такого типу економічного розвитку, без сумніву, позначиться на зниженні життєвих стандартів суспільства, а тому він вважається мало реальним. В той же час сучасні західні стандарти якості життя неможливо поширити на весь світ.

Здійснюваний в гармонії з навколишнім середовищем розвиток може сприяти задоволенню цілого ряду насущних потреб людей. Існує очевидний взаємозв'язок між продуманістю дій у відношенні до навколишнього середовища і рівнем місцевого виробництва продовольства. Це говорить про принципіальну можливість практичної реалізації концепції сталого розвитку. Якщо біосфера Землі існує сотні мільйонів років, не дивлячись на всі космічні катаклізми, часом руйнівні, то чому не повинна бути можливою стабільна економічна система, заснована на тих же самих принципах, тобто "стала".