Розвиток електроенергетики в Україні. Сучасний стан та перспективи розвитку сільських електричних мереж.
Загальні відомості про виробництво, передачу, розподіл та споживання електричної енергії
Перші електростанції в Україні (Київ, Костянтинівка, Катеринослав, Львів) були введені в експлуатацію в 1890 році. В 1913 р. потужність електростанцій України становила 304,3 тис кВт і було вироблено за рік 543 млн. кВт×год електричної енергії.
У Радянській Росії в 1920 р. було вироблено близько 0,5 млрд. кВт годин електроенергії. У тому ж 1920 р. був розроблений план електрифікації Росії ГОЕЛРО, який передбачав спорудження 30-ти потужних районних електростанцій загальною потужністю 1,75 млн. кВт з виробництвом електроенергії до 8 млрд. кВт годин на рік.
План ГОЕЛРО передбачав, зокрема, будівництво 4 теплових електростанцій на Донбасі і Дніпрогесу у Запоріжжі.
З перших днів існування радянської енергетики розпочалося об’єднання дрібних районних електростанцій в енергосистеми. Перші енергосистеми були утворені на базі ліній електропередачі напругою 35 і 110 кВ.
Пізніше були створені енергосистеми на базі ліній електропередачі напругою 150 і 220 кВ, далі 330, 500, 750 кВ.
У 1935 році створено Донбаську, Дніпровську і Харківську енергетичні системи.
У 1961 році збудовано першу в Україні ЛЕП-330 кВ Кременчуг-Черкассы-Київ.
У 1962 році збудовано першу в світі лінію електропередачі постійного струму Волгоград-Донбас з напругою 800 кВ протяжністю 473 км.
Станом на 1965 рік в Україні працювало близько 1600 малих ГЕС. Сформована цілісна енергетична система України.
У 1970 році введено в експлуатацію першу в СРСР Київську гідроакумулюючу електростанцію потужністю 225 МВт.
У 1975 році завершено будівництво каскаду Дніпровських гідроелектростанцій. В цьому ж році розпочато будівництво Південно Українського енергетичного комплексу
У 1991 році загальна довжина електричних мереж України перевищила 1 млн. км.
У 1995 році завершено спорудження найбільшої в Європі Запорізької АЕС потужністю 6 млн кВт.
Електроенергетична система (ЕЕС) України до 1991 року входила до складу єдиної енергетичної системи СРСР у вигляді об’єднаної енергосистеми «Південь». Після 1991 року, із розпадом СРСР, енергосистема України якийсь час працювала у складі енергосистеми Росії. Далі енергосистема України працювала в автономному режимі. В цей час відбулося ряд кризових явищ, які супроводжувалися відключенням ряду генераторних потужностей. На той час гостро стояли проблеми із підтримки рівня напруги і частоти, збереження статичної і динамічної стабільності системи.
Оскільки енергосистеми Росії і України знаходяться в безпосередній близькості, а в деяких випадках навіть перетинаються, то за економічною доцільністю вони знову були об’єднані в загальну систему і зараз працюють паралельно.
На сьогодні всі сільські райони України повністю електрифіковані. Сучасні сільськогосподарські підприємства використовують електроенергію для механізації виробничих процесів, водопостачання, первинної обробки сільськогосподарської продукції, для створення мікроклімату тощо.
На сучасному етапі розвитку електрифікації сільського господарства, при використанні тваринницьких комплексів промислового типу, птахофабрик, тепличних комбінатів, заводів із виготовлення кормів, всяке відключення споживачів від джерела живлення, як планове, так і непередбачене (аварійне) завдає значних збитків споживачам і самій енергосистемі.
Оскільки будівництво сільських електричних мереж можна вважати завершеним, основним завданням підприємств енергопостачання є забезпечення якості електроенергії і високої надійності електропостачання сільських споживачів.
Одним із шляхів вирішення цього завдання є проведення реконструкції сільських електричних мереж, впровадження сучасних електричних апаратів та пристроїв та сучасних технологій транспортування електроенергії.