Формати виведення.

End.

Var

a, b, с : Real;

і, j : Integer;

Flag : Boolean;

Color : Colors;

Digit : 0 .. 9;

Season : (Spring, Summer, Autumn, Winter);

Vectl, Vect2 : Vector;

Matrix : array[1..5, 1..10] of Byte;

Розділ операторів (операторний блок)

Це єдиний обов’язковий розділ у структурі програми. Класична найпростіша програма має такий вигляд: begin

Але, як відзначалося вище, без використання попередніх розділів можна написати, хіба що, такі примітивні програми. Синтаксис розділу операторів має вигляд:

Стандартні процедури введення (Read, ReadLn) і виведення (Write, WriteLn)

Елементами списку параметрів процедури Write і WriteLn можуть бути вирази

ü цілого типу,

ü дійсного типу,

ü символьного типу,

ü рядкового типу,

ü логічного типу.

Елементами списку параметрів процедури Read і ReadLn можуть бути вирази

o цілого типу,

o дійсного типу,

o символьного типу,

o рядкового типу.

Введення даних. Надати значення змінним можна за допомогою команди присвоєння. Такий спосіб є найпростішим, однак не найкращим, оскільки програми від цього стають неуніверсальними (немасовими). Ось чому в усіх алгоритмічних мовах використовують принцип введення даних у пам’ять за допомогою команди введення даних. Команда введення даних має вигляд: read(<список змінних>).

Дія команди. Коли в програмі зустрічається команда read(<список змінних>) – виконання програми призупиняється для введення значень змінних (екран буде чорним або відкриється екран для введення даних). Значення відповідних змінних зі списку набирають на клавіатурі через пропуск, якщо їх декілька або через Enter. Після цього натискають на клавішу вводу – змінні отримають значення, і програма виконуватиметься далі.

Приклад. Нехай трьом змінним треба надати значення 2, 5 і 1. Для цього запишемо команду read (a, b, с). Під час виконання команди настане пауза – середовище перейде у режим введення даних. Треба набрати числа на клавіатурі через пропуск так: 2 5 1 і натиснути на клавішу вводу. Змінна а набуде значення 2, змінна b - значення 5, а змінна с - значення 1. Також після кожного числа можна натискати клавішу вводу Enter.

Якщо набрати недостатню кількість чисел, то середовище очікуватиме на наступні дані і не буде нічого виконувати, доки не буде введена заявлена в команді read кількість даних. Окрім чисел цією командою можна вводити текстові дані типу string (тексти без лапок).

Зауваження. Використовують і різновид команди введення – readln(<список змінних>). Ця команда є особливо корисною під час роботи з текстовими файлами (середовище ігноруватиме числа, якщо їх набрано у рядку більше, ніж є змінних у списку). А наступна команда введення буде читати дані з нового рядка.

Виведення даних. Команда виведення призначена для виведення значень на екран. Вона має такий загальний вигляд: write<список> .

Список може складатися зі

o сталих,

o змінних,

o виразів,

o текстових даних, записаних у лапках.

Дія команди. Вирази обчислюються і їхні значення виводяться на екран без пропусків. Це може призвести до злиття даних на екрані. Команда writeвиводитиме значення у тому ж рядку, а щоб виводити кожне значення у наступному рядку, застосовують команду writeln.

Приклад. Нехай змінні a, b та с отримали такі значення: 2, 5, 1. Команда write(a, 9, b+с) виведе у лівому кутку екрана: 296.

Зауваження. Команду readln без параметрів використовують, щоб оглянути результати виконання програми на екрані, а команду writelnбез параметрів –для переходу на новий рядок або для пропуску рядка.

Під час виведення даних треба домагатися якнайкращого та найзручнішого розташування чисел на екрані. Це роблять за допомогою форматів, а також текстів, які пояснюють, що саме виводиться.

Для значень, що виводяться у процедурах Write і WriteLn можуть бути використані вказівки формату: Write (i:W, r:W:D), де i – вираз цілого типу; r – вираз дійсного типу; D – кількість знаків після коми; W – загальне число позицій для виведення числа.

Формат :Wнадає на екрані W позицій для цілого числа, а також для тексту. Формат :W:D надає W позицій для дійсного числа, з них D – для цифр після десяткової крапки. Якщо позицій забагато, то перед цілою частиною числа будуть пропуски. Якщо замало позицій для дробової частини, то відбувається заокруглення числа. Якщо замало позицій для цілої частини, то компілятор сам додасть позиції. Знак мінус і десяткова крапка входять до кількості позицій W.

Приклад 1. Розглянемо команди виведення чисел і їхній вигляд на екрані.

Приклад 2. Розглянемо команду виведення на екран значень двох цілих і одної дійсної змінної з використанням підказок і форматів :7, :3, :6:4

writeln (‘a=‘, a:7, ‘ b=‘,b:3, ‘ d=‘, d:6:4).

Пояснимо дію команди. Дані виводяться так: для зображення значення цілої змінної а надаємо сім позицій; для значення змінної b–три позиції, а для дійсної змінної d – шість позицій, чотири з них для дробової частини числа. Нехай змінні у деякій програмі мають такі значення: а = –672, b =25, d = 3.14159. Після виконання команди
writeln на екрані отримаємо: а= -672

b= 25

d=3.1416.

Зверніть увагу на наявність пропусків перед символами a і b. Ці пропуски не допускають злиття зображень даних на екрані.