Нейротрансплантація в разі дитячого церебрального паралічу

Нейротрансплантація є окремим специфічним напрямом трансплантації органів і тканин взагалі. Під цим терміном у літературі розуміють трансплантацію тканини наднир­кових залоз або ембріональної (фетальної) мозкової тканини в центральну нервову систему (головний чи спинний мозок).

Пошук методів відновлення втрачених або порушених функ­цій головного мозку є одним з найактуальніших завдань сучасної нейрохірургії та неврології. Загальновідомо, шо нервові клітини не відновлюються. Від народження у людини від 20 до 50 млрд нервових клітин, з яких понад 100 млн — це нейрони основних структурних елементів мозку. Щодня людина втрачає від тисячі до десятків тисяч нервових клітин, сотні тисяч або мільйони нейронів ушкоджуються та гинуть унаслідок черепно-мозкових травм, захворювань мозку або порушень кровообігу, шо призводить до тяжкої інвалідизації. Запобігти прогресуванню серйозної патології можна за допомогою трансплантації ембріональних тканин.

Численні експерименти довели, шо головний мозок є «імуно­логічно привілейованим», тобто у ньому не діють закони відторг­нення, пов'язані з імунологічною несумісністю. Дослідженнями встановлені умови, необхідні для приживлення трансплантата. Оскільки ця ембріональна тканина є недиференційова-ною, то пересаджують маленькі шматочки її, старанно готуючи ложе для трансплантата. Доведено, шо трансплантат не тільки приживляється, а й диференціюється, розростається і встановлює тісні морфологічні зв'язки з мозком дитини.

Нині нейротрансплантації виконують у 14 країнах світу: Швеції, Кубі, США, Великій Британії, Китаї, Мексиці, Іспанії, Чехії, Словаччині, Польщі, Україні, Росії, Японії, Франції. Всього у світі виконано понад 3 тис. нейротрансплантацій за різних видів патології. Враховуючи власні багаторічні експериментальні дані та досвід нейротрансплантації в інших країнах, вважаємо, що неиротрансплантацію слід проводити у тієї категорії хворих на ДЦП, у якої інші методи лікування не дали ефекту. Адже причиною рухових порушень у разі ДЦП є два основних чинники — гіпоксія п ід час пологів та черепно-мозкова пологова трав­ма, тобто два види патології. Після обговорення цього питання вчена рада Інституту нейрохірургії дозволила проведення нейротрансплантації у хворих на ДЦП. Першу операцію виконано у березні 1989 р. В подальшому було розроблено технологію нейротрансплантації у хворих з наслідками алалічного синдро­му, ішемічного інсульту та черепно-мозкової травми. Врахову­ючи рекомендації Всесвітньої медичної асоціації та досвід закордонних колег, в Україні розроблено 14 положень, обов'язкових для всіх нейрохірургів країни, шо проводять неиротрансплантацію. Ці положення регламентують морально-етичні та правові аспекти нейротрансплантації і виходять з концепції Всесвітньої організації охорони здоров'я, яка чітко наголошує: все, шо робиться для збереження життя і здоров'я людини, є етично виправданим.

Нині в Інституті нейрохірургії найбільший досвід нейротрансплантацій за ДЦП — понад 500 операцій. Це — пріоритет української нейрохірурги.

На операцію відбирають хворих із тяжкими формами ДЦП, у яких попередньо проведене тривале консервативне лікуван­ня виявилося неефективним. Згоду на операцію дитини дають батьки. Госпіталізують дитину обов'язково разом з матір'ю. Ембріональну тканину беруть під час аборту у молодих здоро­вих жінок, які переривають вагітність з власної ініціативи. Вра­ховуючи те, що не завжди донорів обстежують якісно та повною мірою, обов'язково вдаються до повторного обстеження; крім того, перед трансплантацією проводять контроль ембріональ­ної тканини на стерильність.

У лютому 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про трансплантацію органів і тканин», який дає можливість на легітимних офіційних засадах вирішувати морально-етичні та правові питання нейротранспланташї.

Вже розроблено технологію зберігання та використання ембріональної нервової тканини, шодає змогу створювати банки тканин, повноцінно проводити лабораторне дослідження на всі види вірусоносійства, вибирати тканини відповідно до строків гестаиіїта забезпечувати потрібну кількість їх. Відпадає потреба в ургентних трансплантаціях, усі операції виконуються плано­во. А основне те. що виключається ціла низка морально-етичних проблем, пов'язаних з особливостями забору ембріональ­них тканин у потенційних жінок-донорів.

Оперативні втручання з трансплантацією ембріональної моз­кової тканини за цим методом малотравматичні, проводять їх дуже швидко (30—45 хв).

Операцію виконують таким чином: під загальним наркозом фрезою діаметром 2,5-3 мм накладають трепанаційний отвір над зоною ураження мозку (найчастіше це премоторна зона лобової частки). Після розрізання твердої мозкової оболонки маленькі шматочки ембріональної мозкової тканини (2-3 мм³) кількістю 5-10 шт. спеціальним інструментом уводять у парен­хіму кори прецентральних звивин півкуль головного мозку. Зшивають тверду мозкову оболонку. Проводять пластику кісткової вади. Накладають шви на м'які тканини голови. За потреби введення ембріональної тканини у глибинні структури мозку використовують стереотаксичний апарат.

Післяопераційний період зазвичай характеризується відсутністю ускладнень або погіршенням стану хворих більш ніж у 500 випадках оперативних втручань.

За результатами динамічного спостереження, позитивну ди­наміку виявлено у 63 % хворих зі спастичною формою ДЦП, у 82 % дітей з атонічно-астенічною формою і лише у 24 % хворих зі змішаною формою захворювання. Негативно позначаються на результатах лікування високий рівень нейросенсибілізації до нейроспеиифічних білків, вік хворих понад 8-10 років, наявність вираженого гіперкінетичного синдрому та епісиндрому.

Проведені дослідження показують, що нейротрансплантація здійснює імунокоригувальний та імуностимулювальний вплив у разі дитячого церебрального паралічу, якому притаманний вторинний імунодефіцит. Завдяки цьому відпадає потреба у використанні імунодепресантів. Крім того, трансплантація ембріональної мозкової тканини позитивно впливає на метаболічні процеси у мозку завдяки за-місному ефекту трансплантованого матеріалу.

Порівняння результатів дослідження вмісту дофаміну та гаммааміномасляної кислоти (ГАМК) у лікворі хворих зі спастико-гіперкінетичними формами ДЦП до та після трансплантації ембріональної мозкової тканини свідчить, що після трансплантації здебільшого у хворих спостерігається зниження рівня нейро-медіаторів у субарахноїдальному лікворі.

Одним із пояснень визначеної тенденції є те, що під час трансплантації зростає ступінь інтегрованості мозкових структур та відновлюється специфічне перероблення аферентного інформаційного потоку. Такий ефект спричинює зниження вмісту нейромедіаторів, специфічних для висхідних інтегральних систем мозку. Відновлення інтегральних зв'язків також призводить до зниження рівня ГАМК у лікворі.

Таким чином, трансплантація ембріональної мозкової тканини є перспективним методом, який нині дає добрі результати у лікуванні ДЦП. Застосування цього методу потребує ретельного аналізу характеру ураження мозкових структур. Наоснові результатів визначення дофаміну та ГАМК в субарахноїдальному лікворі деталізують рівень розладу інтеграції функціональних структур мозку та об'єктивізують результати оперативного втручання, а також коригують повторні нейротрансплантації.