Набір персоналу

Планування трудових ресурсів

Планування трудових ресурсів у теперішніх організаціях розпочинається з оцінки їх наявності. Керівництво повинно визначити скільки чоловік зайнято виконанням кожної операції, яка потрібна для реалізації конкретної мети. Крім того керівництво повинно оцінити і якість праці своїх працівників.

Наступним кроком є прогнозування чисельності персоналу, який потрібен для реалізації конкретних і довгострокових цілей. Визначивши свої майбутні потреби, керівництво має розробити програму їх реалізації. Ця програма повинна включати потрібні графіки і заходи, щодо залучення, найму, підготовки і просування працівників.

Набір полягає у створенні необхідного резерву кадрів на всі посади і спеціальності, звідки організація відбирає найбільш підходящих працівників. Ця робота повинна проводитись за всіма спеціальностями – виробничими, технічними, адміністративними. Необхідний обсяг роботи по набору в значній мірі визначається різницею між наявною робочою силою і майбутньою потребою в ній. При цьому враховуються такі фактори, як вихід на пенсію, плинність кадрів, їх звільнення і зв’язку із закінченням терміну дії трудових угод, розширення сфери діяльності організації.

Набір зазвичай здійснюється із зовнішніх і внутрішніх джерел. До засобів внутрішнього набору відносять: публікації, оголошення в газетах, професійних журналах, звернення до агентів з працевлаштування; фірм, які постачають керівні кадри; напрямлення осіб які уклали контракти, спеціальні курси тощо. Найосновнішим джерелом постачання людських ресурсів є навчальні заклади. Менеджери чи відповідні кадрові служби, звертаючись у вищі, середні та спеціальні навчальні заклади, повинні зосереджувати свою увагу в першу чергу на авторитетні і престижні навчальні заклади з високим рівнем підготовки випускників, проводити попереднє знайомство з студентами, та застосовувати інші методи набору.

Більшість організацій віддає перевагу набору в середині своєї організації. Просування по службі своїх працівників обходиться дешевше. Крім того підвищується їх зацікавленість, покращується моральний клімат і посилюється прив’язаність працівників до організації.