Анкетування — це метод одержання інформації шляхом письмових відповідей респондентів на систему стандартизованихіш гань анкети.

Воно є найпоширенішим способом опитування, оскільки: досту­пне основній масі дослідників, які не мають великого педагогічного, жнпсвого і наукового досвіду, не здатні швидко і легко вступати в коїпакт з людьми; дозволяє охопити велику кількість людей; дозво-11 я« методами математичної статистики опрацьовувати одержані ре­зультати.

Готуючись до анкетування, треба, в першу чергу, подбати про надійність одержаної інформації. Об'єктами інформації можуть бути найрізноманітніші аспекти життя людей, їхній суб'єктивний етан, спостереження за подіями, що відбуваються навколо нас. Як саме мосіавити питання, щоб підвищити достовірність і надійність відїіо-нідсй? Це, в першу чергу, залежить від змісту і характеру інформації, під мовного стилю анкети і використаних термінів. Мистецтво вико­ристання цього методу полягає в тому, щоб знати, про що питати, як шпати, які питання ставити, як переконатися, що одержаним відпо­відям можна вірити. Якщо до цього додати деякі інші умови, а саме: кого питати, де вести бесіду, як опрацьовувати одержану інформацію і чи можна довідатися про всі ці речі без анкетування, — ми зрозу­міємо великі можливості цього методу.

Види анкетування різноманітні, тому для подальшої характеристики цього методу їх необхідно групувати за певними ознаками.

Коротко охарактеризуємо кожен з цих видів анкетування. Зондажніанкетування застосовуються для вивчення громадської думки. Вони містять 3—4 питання, на які відповіді великої кількості осіб дозволяють одержати інформацію, що сприяє якісній підготовці повного змісту анкети.

Основне анкетуваннядає можливість зібрати матеріал у будь-якому дослідженні про внутрішні спонуки людей; події минулого і сьогодення, про наслідки діяльності, іншими словами — про будь-що. Основне анкетне опитування складає основу констатувального експерименту практично у всіх педагогічних дослідженнях з фізич­ної о виховання і спорту.

Експрес-анкетуванняможе використовуватися у процесі формувального експерименту або після його проведення, коли необхідно одержати інформацію, за допомогою якої можна пояснити ті чи інші факти, поведінку учасників експерименту, причини їхніх успіхів і невдач. До цього виду анкетування залучається невелика кількість кваліфікованих осіб, які добре володіють досліджуваною проблемою.

Суцільне анкетуванняпередбачає опитування всієї генеральної сукупності осіб, причетних до порушеної дослідником проблеми.

Вибіркове анкетуванняпередбачає опитування лише частини генеральної сукупності — вибіркової сукупності. Саме це анкетуван­ня є найпоширенішим.

Особисте анкетуванняпередбачає безпосередній контакт дослі­дника з респондентом, який заповнює анкету у його присутності. Це забезпечує: 1) повернення всіх анкет; 2) контроль правильності заповнення анкет; 3) допомогу респондентам у процесі заповнення анкети.

Особисте опитування може бути груповим і індивідуальним.

Групове анкетуванняпередбачає одночасне опитування великої кількості осіб, що дозволяє одержати значний матеріал при мініма­льній затраті часу. Проводячи групове анкетування, треба забезпечити такі умови, які б гарантували самостійність відповідей кожного учасника опитування. У приміщенні, де проводиться опитування, має бути ділова, творча атмосфера.

Індивідуальне анкетуванняпередбачає опитування однієї особи, що створює умови для якісних відповідей, оскільки дослідник може уточнити питання і допомогти респонденту у випадку виник­нення труднощів, сумнівів тощо.

За способом спілкування з респондентами анкетування може бути не лише особистим, а й заочним.

Заочне анкетуванняпередбачає відповіді на питання у відсутності дослідника, що дозволяє сумлінному респондентові неквапли­во, ґрунтовно вивчити питання, зрозуміти, що від нього хочуть. І дати кваліфіковані, глибокі й вичерпні відповіді.

За способом вручення анкет заочне анкетування може бути поштовим і роздатковим.

Поштове анкетуванняполягає в тому, що анкети розсилаються дослідником і повертаються до нього поштою. Його перевага в тому, що серед опитаних можуть бути особи, які територіально знаходять­ся на великій відстані. Недоліком є: низький відсоток повернення анкет; невпевненість у самостійному заповненні анкет респондента­ми; трудність визначення відповідності респондентів передбачува­ному контингентові.

Забезпечити якість відповідей на питання та підвищити відсоток повернення анкет можна, якщо: персонально звертатися до респон­дента; добре скласти вступну частину анкети і написати лисі-прохання, зміст якого підкреслив би роль особи респондента в дослідженні; вкласти заадресований конверт з поштовими марками; ви­словити готовність у разі потреби вислати респондентові результат дослідження.

Роздаткове анкетуванняпередбачає особисте вручення анкет респондентові, самостійні відповіді па питання, повернення анкет різними способами.

Роздаткове анкетування можна здійснити й опосередковано через своїх колег чи товаришів.

Переваги цього виду очевидні. Вони полягають у можливості проконсультувати респондента чи довірену особу та оцінити відпові­дність респондентів передбачуваній вибірці.

Недоліки ті ж, що і поштового анкетування, хоч дещо менше виражені.

Метод експертного опитування є одним з найефективніших в системі педагогіч­них досліджень, оскільки передбачає одержання даних за допомогою знань компетентних осіб, висококваліфікованих, досвідчених фахів­ців, які висловлюють свої думки (судження, оцінки) при розгляді певних питань.

Результати опитувань, що ґрунтуються на судженнях фахівців, називають експертними оцінками.

За допомогою цього методу можна:

— уточнювати основні положення методики дослідження, виби­рані методи і прийоми збору інформації та її обробки;

– оцінювати достовірність ті уточнювати дані масових опитувань, особливо у випадках, коли існує небезпека їх спотворення; — глибше аналізувати результати дослідження і прогнозувати
характер змін явища, що вивчається;

— підтверджувати й уточнювати відомості, одержані іншими ме­тодами;

— аналізувати результати дослідження, особливо, якщо вони можуть по-різному тлумачитися.

У кожному зі згаданих випадків експертне опитування підпоряд­коване меті й завданням конкретного дослідження і є одним із ін­струментів збору інформації про об'єкт, що вивчається. Підвищення достовірності результатів експертного опитування досягається за допомогою логічних і статистичних процедур, добору фахівців, ор­ганізації опитування, опрацювання одержаних даних.

Практика показує, що чим більше експертів залучається до оцін­ки, тим точніший загальний результат, тим точніше діагностується розвиток особистості людини, групи респондентів. Врахувати думку всіх експертів за всіма параметрами, що оцінюються, — завдання складне. Тому для оптимізації узагальнення думок експертів, зазви­чай, застосовують кількісні оцінки. Експертам пропонується висло­вити свою думку в п'ятибальній (три, чотирибальній) дискретній (лат. discretus – роздільний, перервний, протиставляється непере­рвному) шкалі. Для оцінки якості особистості, зазвичай, застосову­ють таку шкалу:

5 — дуже високий рівень розвитку досліджуваної якості особис­тості; вона стала рисою характеру, проявляється в різних видах дія­льності;

4 — високий рівень розвитку даної якості особистості, але про­являється вона ще не у всіх видах діяльності;

З — оцінювана і протилежна якості особистості виражені не ре­льєфно і загалом урівноважують одна другу;

2 — спостерігається яскравіше виражене і частіше проявляється якість особистості, протилежна тій, яку оцінюють;

1 — протилежна оцінюваній якість чітко виражена і проявляється в різних видах діяльності; стала рисою характеру особистості.

Це найбільш загальні критерії формалізації думок експертів. У кожному конкретному дослідженні при оцінці будь-яких параметрів визначаються конкретніші і змістовніші критерії. При цьому важливо зберегти їхню ідентичність. Відрізнятися вони мають лише рівнем і силою прояву.

У тому випадку, коли думки експертів виражаються кількісно, метод дослідження, що розглядається, здебільшого називають мето­дом полярних балів.

Ступінь збігу думок експертів залежить від рівня кваліфікації експертів, їхньої кількості, кількість осіб, що оці­нюються.

При підборі експертів важливо враховувати, щоб вони були спо­стережливими, мали життєвий досвід, практику роботи з людьми, щоб їхня думка не була деформована конфліктними стосунками і оцінюваними особами або відносинами позаслужбової залежності.

Вважають, що точність експертних оцінок залежить від кількості експертів. З деяких випадках використовують міркування 15--20 експертів. Кількість особистісних якостей або інших ознак, які підля­гають рангуванню, зазвичай, не повинна перевищувати 20. Найна­дійніша ця процедура, коли їх менше 10.

Метод експертних оцінок називають ще методом ГОО(групової оцінки особистості). Коли в ролі експерта виступає кожен член групи й оцінює взаємні стосунки між собою та іншими респондентами (за певними критеріями), то метод експертних оцінок перетворюється в соціометричну процедуру.