Зміна співвідношення площ материків і океанів внаслідок трансгресії і регресії.

Зміна рельєфу.

Антропогенними чинникамисучасних змін клімату є:

· Зміни складу атмосферного повітря(СО ₂ , оксиди азоту, метан).

· Порушення теплового балансу земної поверхні узв’язку зі зміною її відбиваючої здатності( альбедо) за рахунок збільшення площ ріллі, посівів, вирубування лісів.

· Виробництво енергії прирізних видах господарської діяльності.

Коливання клімату мають ритмічний характер і простежуються в межах кількох десятиліть або століть.

Протягом останнього мільярда років клімат Землі в помірних і високих широтах був в основному теплішим, льоди протягом переважної частини цього періоду були відсутні, кліматична зональність не була виражена так чітко, як нині, тропічна флора була поширена до високих широт. На фоні цього теплого клімату неодноразово відбувалися похолодання протягом кількох сот тисяч або мільйонів років. У ці періоди кліматична зональність ускладнювалась, посилювалися контрасти між високими полярними і тропічними широтами. Останнім таким холодним періодом був четвертинний, під час якого льодовикові епохи змінювалися міжльодовиковими. Від початку першого четвертинного зледеніння минуло 600-700 тисяч років, а останнє закінчилось 10-12 тисяч років тому.

Ми живемо в міжльодовиковий період, хоча великі площі Землі в полярних широтах перебувають під льодовиковим покривом.

У післяльодовиковий період, за останніх 11 000 років теж відбувалися зміни клімату. Спочатку клімат пом'якшав, що сприяло поширенню лісів, потім настав кліматичний оптимум, коли широколистяні ліси досягли максимального поширення в межах лісової та лісостепової зон. У лісах Східноєвропейської рівнини в цей час панували дуб, ліщина і в'яз. Середні річні температури повітря під час кліматичного оптимуму були майже на З °С вищими, ніж сучасні. Після цього знову почалося похолодання з коливаннями зволоження і більшим ступенем континентальності клімату.

У період існування первісної людини до природних доказів про зміни клімату (наступ і відступ льодовиків, утворення торфовищ, зміни стану озер і річок, нагромадження стрічкових глин в озерах, зміна товщини річних кілець деревини) приєднуються археологічні дані про умови життя і діяльність людини. Крім того, фольклорні та літературні пам'ятки, особливо літописи, містять описи різних явищ погоди і клімату, стану рік, різних природних процесів. За останні 100-200 років проведені метеорологічні спостереження за допомогою приладів. Встановлено, що протягом останніх 5000 років сухий і теплий клімат кілька разів змінювався на вологий і прохолодний з періодичністю 800-900 років (повний цикл близько 1700 років). Ці зміни пов'язують із циклічними змінами припливотворчих сил між Землею, Місяцем і Сонцем.

За археологічними та історичними даними, у ХІ-ХІІІ ст. клімат Європи був м'якшим і сухішим, ніж сучасний, льодовики займали найменшу площу, у Гренландії було розвинуто скотарство. У XV-XVI ст. почалося похолодання. У XVII-XIX ст. клімат був холодним і вологим, льодовики наступали. У 50-х роках XIX ст. почалося сучасне потепління клімату на більшій частині земної кулі. Свого максимуму потепління досягло у 1930-1939 pp. Середньорічні температури в Східній Європі підвищилися за період з 1881-го по 1995 рік на кілька десятих градуса, а в Петербурзі — на 1,1 °С, зменшилася також континентальність. У Західній Європі середня температура зимових місяців зросла на 2,6 °С з кінця XIX ст. до 1920 року. Тут також почалися дуже м'які зими.

В Арктиці потепління було ще значніше, ніж у помірних широтах. На Новій Землі середня річна температура за 1920-1935 pp. виявилася майже на 2 °С вище, ніж за 1876-1919 pp.З 1910 по 1940 pp. середня річна температура виросла в Гренландії більш ніж на З °С, а на Шпіцбергені, на півночі Азії і Північної Америки - більш ніж на 2 °С