Формування ціни та рентабельності продукції

Визначення цін реалізації та рентабельності продукції в умовах нової методології калькулювання й обліку собівартості продукції здійснюється з урахуванням місткості та кон’юнктури ринку, що складаються на плановий період, та законів й інших нормативних актів, що регулюють ринкові відносини.

Цінова політика підприємства на плановий період базується на таких основних напрямках:

- орієнтація на збільшення збуту;

- орієнтація на збільшення прибутку;

- орієнтація на утримання свого фактично існуючого сегмента ринку;

- орієнтація на утримання витрат і прибутку на рівні, вже досягнутому на початок планового періоду.

Завдання ціноутворення має відповідати загальним стратегічним та тактичним цілям підприємства. У кожному випадку підприємства повинні підходити до розв’язування цього завдання та ретельного вивченням чинників, які впливають на остаточне рішення щодо ціноутворення.

В умовах ринкової економіки базою формування ціни має бути нормативна (планова) собівартість (або кошторис) продукції з планової номенклатури, асортименту та нормативів за станом на початок планового періоду з використанням калькулювання витрат методом «величини покриття». Причому вихідна база характеризує рівень витрат і прибуток, вже досягнутий на початок планового періоду. Йдеться про те, що ефекти від заходів минулого періоду повною мірою реалізується в плановому періоді, тобто він вже врахований в нормах, які використовуються при формуванні цін.

У харчовій промисловості, наприклад, є такі основні підходи до формування ціни на продукцію підприємств:

- встановлення ціни, яку можуть сплатити покупці;

- використання інформації про ціни конкурентів;

- використання інформації про собівартість продукції;

- використання інформації про витрати підприємства.

Найпоширенішими методами встановлення ціни є метод формування ціни на основі використання інформації про собівартість продукції та витрати підприємства. За такими методами ціна реалізованої продукції, яка планується, розраховується за формулою:

, (7.1)

де Ц_Р – ціна реалізації або відпускна ціна;

Ц_О – оптова ціна;

АЗ – сума акцизного збору, в ціні продукції;

ПДВ – сума податку на додану вартість у ціні продукції.

Оптова ціна розраховується за формулою:

, (7.2)

де ВС – виробнича собівартість одиниці продукції, що визначається за даними звітних (планових) калькуляцій;

АВ – адміністративні витрати на одиницю продукції;

ВЗ – витрати на збут одиниці продукції;

П – сума прибутку на одиницю продукції.

Плановий розмір прибутку в оптовій ціні розраховується за формулою:

(7.3)

При цьому для визначення прибутку застосовується залишковий принцип, за яким покриваються всі витрати. Оптова ціна (Ц_О) приймається як середньогалузева або ринкова, яка склалася у попередньому періоді.

За таким методом підприємство не враховує стратегічні та тактичні цілі відносно орієнтації у плановому періоді на збільшення прибутку, який є одночасно і об’єктом оподаткування.

З цією метою підприємство може встановлювати на плановий період рівень рентабельності реалізації або рентабельності виробництва (Р), який враховує прийняті орієнтири в ціновій політиці.

Ці показники розраховуються з використанням наступних формул:

(7.4)

(7.5)

або

(7.6)

(7.7)

Визначений рівень рентабельності реалізації або рентабельності виробництва приймається на плановий період як нормативний показник відповідно до бази розрахунку.

Виходячи з цього, плановий розмір прибутку в оптовій ціні реалізації визначається за формулою:

(7.8)

(7.9)

При цьому відповідні витрати коригуються за залишковим принципом, а саме:

(7.10)

(7.11)

Заплановані витрати коригуються до відповідних розрахункових витрат, які позначені у формулах 7.10 та 7.11 з підстрочним індексом.

Визначення суми акцизного збору та податку на додану вартість здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Коригування відповідних розрахункових витрат може бути здійснено методом побудови графіку беззбитковості виробництва відповідної продукції з урахуванням точки беззбитковості, планового обсягу виробництва та отриманого прибутку. Різниця між обсягом продукції, що реалізується, та прибутком визначає абсолютний розмір витрат.