Виробництвом

Роль калькуляції собівартості продукції в управлінні

у російській мові слово калькуляція (лат. calculatio — «обчислення») з'явилося в другій половині XIX ст та означає розрахунок собівартості.

Калькуляція як елемент методу бухгалтерського обліку існувала не завжди та її виникнення безпосередньо пов'язано з розвитком продуктивних сил суспільства. При виникненні бухгалтерського обліку, в умовах рабовласницького устрою, коли формувалися товарно-грошові та кредитні стосунки, бухгалтерський облік здійснювався за простою схемою: надходження —видаток.

Пізніше, коли в Італії почали утворюватися купецькі товариства та прибуток повинен був розподілятися між окремими купцями пропорційно вкладеному капіталу, виник подвійний запис.

Поява калькуляції пов'язана із зародженням мануфактурного виробництва. Розвиток продуктивних сил суспільства, самого способу виробництва удосконалило прийоми та методи калькуляції. Найбільш стрімкий розвиток калькуляція як інструмент оцінювання рентабельності товарів, як спосіб подолання конкуренції отримало в умовах промислового виробництва.

У сучасній економічній літературі калькуляція визначається як система економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). У процесі калькуляції порівнюються витрати на виробництво з кількістю випущеної продукції та визначається собівартість одиниці продукції.

Завдання калькуляції: визначити витрати, які припадають на одиницю їхнього носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначеної для реалізації, а також для внутрішнього вжитку. Але крім цього до основних завдань калькуляції собівартості продукції на підприємствах відносять:

- забезпечення інформацією управлінського персоналу про собівартість продукції за етапами формування витрат окремих видів продукції, видами виробництв та центрами відповідальності;

- виявлення відхилень від стандартних (нормативних) витрат на виробництво та аналіз відхилень;

- визначення ефективності впровадження нових видів продукції, виробничого обладнання, технологій виробництва тощо;

- забезпечення можливості порівняння калькуляцій при плануванні та обліку витрат;

- визначення ціни на продукцію, прибутку та рівня рентабельності виробництва;

- встановлення залежності між випуском продукції, собівартістю та прибутком від реалізації тощо.

Кінцевим результатом калькуляції є складання калькуляцій. Залежно від цілей калькуляції розрізняють планову, кошторисну та фактичну калькуляції. Усі вони відображають витрати на виробництво та реалізацію одиниці конкретного виду продукції в розрізі калькуляційних статей.

Планова калькуляція складається на плановий період на основі тих, що діють на початок цього періоду норм і кошторисів. Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планованого періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.

Кошторисна калькуляція розраховується при проектуванні нових виробництв, конструюванні та освоєнні випуску нових виробів за відсутності норм витрати. Кошторисні калькуляції застосовуються, як правило, у будівельних організаціях та являють собою визначення ціни будівельної продукції. Щодо харчової промисловості, кошторисна калькуляція застосовується здебільшого в галузевих наукових установах при визначенні ціни науково-технічної продукції. Кошторисна калькуляція є невід’ємною складовою угоди між виконавцем і замовником. Окремі кошториси витрат на підприємствах харчової промисловості складаються на загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, адміністративні витрати, витрати на збут тощо.

Фактична (звітна) калькуляція відображає сукупність усіх витрат на виробництво та реалізацію продукції. Вона використовується для контролю за виконанням планових завдань по зниженню собівартості різних видів продукції, а також для аналізу і динаміки собівартості.

Періодичні калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку середньої собівартості групи однорідної продукції або одного виду продукції, виробу. Наприклад, розрахунок середньої собівартості за групою сирокопчених ковбасних виробів та в розрізі окремих видів ковбасних виробів за січень, лютий і березень поточного та попереднього років дає можливість провести порівняльний аналіз щодо зміни собівартості асортиментної групи продукції та окремих її видів.

Індивідуальні калькуляції складаються лише після завершення виробництва окремого замовлення або групи виробів. Індивідуальні калькуляції на підприємствах харчової промисловості складаються при виконанні ремонтних робіт та виконанні окремих замовлень на виробництво харчової продукції.

Проміжні калькуляції складаються на етапи робіт за об’єктами з тривалим циклом виробництва. Наприклад, Технологічний інститут молока і м’яса УААН розробляє технологічну документацію на виробництво нового виду дитячого продукту харчування «Родзинка», що фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Строк виконання згідно з календарним планом - один рік, фінансування здійснюється щоквартально за етапами виконаних робіт. Таким чином, щоб одержати фінансування з бюджету за квартал необхідно скласти науковий звіт та проміжну калькуляцію за виконаний етап робіт.

Директивні калькуляції складаються на етапі планування. Такі калькуляції забезпечують управлінський персонал інформацією про майбутні витрати за виробництвами, цехами, центрами відповідальності, видами продукції тощо. Дана інформація є необхідною при обґрунтуванні й удосконаленні нормативів витрат виробництва, цін, встановленні допустимих меж трудових і матеріальних витрат за статтями калькуляції тощо.

Стандартні (нормативні) калькуляції застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково-обґрунтованих норм. Стандартні калькуляції впроваджуються на тих підприємствах, де є добре налагоджене нормативне господарство і калькуляції складаються на основі норм, чинних на даний момент.

Галузеві калькуляції показують рівень собівартості однойменної продукції у конкретній галузі. Наприклад, калькуляція собівартості цукру-піску в цукровій промисловості, собівартості хліба «Український» у хлібопекарській промисловості тощо.

Повні калькуляції відображають витрати, що пов’язані з виробництвом та збутом продукції. Повні калькуляції застосовуються для встановлення цін на продукцію, розрахунку рентабельності виробництва, розрахунку точки беззбитковості.

Виробничі калькуляції складаються за статтями витрат виробничої собівартості. Такі калькуляції надають управлінському персоналу інформацію про виробничу собівартість груп однорідної продукції та окремих її видів

Внутрішньогосподарські калькуляції складаються на продукцію окремих цехів основного й допоміжного виробництва та напівфабрикати власного виробництва.

Калькуляції змінних витрат містять у собі лише змінні витрати на виробництво. Такі калькуляції застосовуються для визначення маржинального доходу, що розраховується як різниця між доходом від реалізації і змінними витратами, а також для аналізу прямих витрат на виробництво продукції.

Технологічні калькуляції включають виробничі витрати, що пов’язані з виробництвом продукції на підприємстві без робіт та послуг сторонніх підприємств і організації, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів. Такі калькуляції характеризують рівень техніки і технології виробництва та дають можливість розрахувати вартість робіт, виконаних власними силами. Наприклад, підприємство пивоварної промисловості виготовляє пиво, основною сировиною якого є солод, що закуплено в іншого підприємства. Технологічна собівартість пива буде включати лише витрати, пов’язані з технологічним процесом на даному підприємстві, а витрати пов’язані з придбанням солоду будуть включені до виробничої собівартості пива.

Калькуляція дозволяє вивчити собівартість отриманих у процесі виробництва конкретних продуктів.

Передумовою калькуляції є облік виробничих витрат (виробничий облік). Він первинний по відношенню до калькуляції.

Виробничий облік, який є частиною бухгалтерського обліку, передбачає збір інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, так або інакше пов'язаних з виробничими витратами. У системі виробничого обліку така інформація узагальнюється групується за різними ознаками та аналізується. Лише на базі інформації, підготовленої певним чином в системі виробничого обліку, можлива калькуляція. Іншими словами, йдеться про калькуляційний облік, що забезпечує угрупування витрат в такому аналітичному аспекті, який робить можливим процес калькуляції.

Між калькуляцією і виробничим обліком існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність. Так, базою для розрахунку собівартості одиниці продукції є інформація, зібрана в системі виробничого обліку. Калькуляція собівартості кінцевого продукту зумовлюється системою й організацією виробничого обліку. З іншого боку, міра деталізації виробничого обліку залежить від завдань, що поставлені перед підприємством в галузі калькуляції.

Калькуляцію собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна розділити на три етапи. На першому етапі обчислюється собівартість усієї випущеної продукції в цілому, на другому — фактична собівартість за кожним видом продукції, на третьому — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи чи наданої послуги.

Насправді процес калькуляції є складнішим і чергується з процесом обліку витрат. Після розподілу первинних витрат калькулюється собівартість продукції допоміжних виробництв. На цьому етапі калькуляція ускладнюється, оскільки необхідно врахувати надання взаємних послуг.

Облік витрат і калькуляція собівартості продукції можуть чергуватися і в основному виробництві. Як буде зазначено нижче, в умовах методу обліку за перерідами спочатку калькулюється собівартість напівфабрикату першого переділу, яка потім списується на витрати другого переділу і лише після цього можна калькулювати собівартість напівфабрикату другого переділу.

Калькуляція собівартості продукції є об'єктивно необхідним процесом при управлінні виробництвом.

Калькуляційні системи, що функціонували раніше, переслідували одну мету — оцінити запаси готової продукції і напівфабрикатів власного виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання зовнішньої звітності, а також для визначення прибутку. Незважаючи на важливість цього завдання, колишні системи калькуляції не містили інформації, придатної для вирішення багатьох управлінських завдань.

Сучасні системи калькуляції більш збалансовані. Інформація, що міститься в них, дозволяє не лише вирішувати традиційні завдання, але і прогнозувати економічні наслідки таких ситуацій, як:

• доцільність подальшого випуску продукції;

• встановлення оптимальної ціни на продукцію;

• оптимізація асортименту продукції, що випускається;

• доцільність оновлення технології, що діє, і верстатного парку;

• оцінювання якості роботи управлінського персоналу.

Сучасна калькуляція полягає в основі оцінювання виконання прийнятого підприємством або центром відповідальності плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань за собівартістю. Дані фактичних калькуляцій використовуються для подальшого планування собівартості, для обґрунтування економічної ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів щодо підвищення якості продукції, перевірки проектів будівництва і реконструкції підприємств. За результатами калькуляції можна вирішити про проведення ремонту самостійно або з використанням послуг сторонніх організацій.

Нарешті, калькуляція є основою трансфертного ціноутворення. Трансфертна (внутрішня) ціна застосовується при комерційних операціях між підрозділами одного й того ж підприємства. Найбільшу актуальність питання формування трансфертних цін мають за наявності права в підрозділі підприємства самостійно виходити на зовнішніх покупців. У цьому випадку від правильного формування трансфертної ціни залежатиме спільне фінансове положення організації. Якщо ж продукція підрозділу повністю споживається усередині підприємства, то трансфертна ціна є лише обліковою категорією, необхідною для забезпечення господарських зв'язків між внутрішніми підрозділами підприємства, але при цьому вона не впливає на кінцеві результати організації.

Отже виробничий облік і калькуляція є основними елементами системи управління не лише собівартістю продукції, але й виробництвом у цілому.