Договірне регулювання оплати праці. Система тарифних угод.

Державне регулювання оплати праці, його сфери.

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування підприємств і доходів працівників.

Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини прожиткового мінімуму.

Норми оплати праці:

- за роботу в надурочний час;

- у святкові, неробочі та вихідні дні;

- у нічний час;

- за час простою, який мав місце не з вини працівника;

- при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника;

- працівників, молодших вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи.

Гарантії для працівників:

- оплата щорічних відпусток;

- за час виконання державних обов’язків;

- для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад;

- для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу;

- для вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до трьох років, переведених на легшу роботу;

- при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей;

- гарантії та компенсації працівникам при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях.

Договірне регулювання оплати праці найманих працівників підприємств здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому (генеральна тарифна угода) , галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рівнях.

Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Норми генеральної тарифної угоди обов’язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів, норми галузевої, регіональної тарифної угоди – на виробничому рівні, як мінімальні гарантії.

Предметом генеральної тарифної угоди є:

- диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництв, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

- єдині для всієї території України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями умов праці;

- єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними професіями та посадами.

Предметом галузевої, а також регіональної тарифної угоди, що укладається на комунальному рівні, є:

- єдині для підприємств відповідно галузі, території тарифна сітка працівників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів і службовців;

- єдині для різних категорій працівників відповідно галузі, території мінімальні розміри доплат і надбавок що враховують специфіку умов праці окремих професійних груп.

Предметом тарифної угоди на виробничому рівні як складової частини колективного договору є:

- форми і системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій та груп працівників;

- мінімальна тарифна ставка диференційована за видами і типами виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною тарифною угодою для відповідних видів і типів виробництв галузі;

- розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників;

- види і розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат і умови їх надання;

- умови оплати праці за роботу в надурочний час, час простою, який мав місце не з вини працівника, при виготовлені продукції, що виявилася браком не з вини працівника тощо;

Предметом тарифної угоди можуть бути й інші питання оплати праці та соціальних гарантій працівників, що не суперечать законодавству.

Норми тарифної угоди виробничого рівня, що допускають рівень оплати праці нижчий від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною тарифною угодою, але не нижчий від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися тільки у разі, коли фінансові труднощі підприємства мають тимчасовий характер, на період їх подолання, але строком не більше шести місяців.