Види співучасників

Співучасники в злочині можуть виконувати різні ролі - одно­рідні або різно­рідні функції. У частині 1 ст. 27 КК України вказуються види спів­учасни­ків, якими, крім виконавця, визнаються організатор, підбурю­вач і пособник.

Іноді виділяють таку фігуру, як ініціатор злочину. Однак ініціа­тором зло­чину, власне кажучи, є підбурювач або організатор. Тому законодавець не пі­шов по шляху виділення такого співучасника, як ініціатор злочину.

Розглянемо докладно види співучасників.

1. Виконавцем (співвиконавцем) за ч. 2 ст. 27 КК України вважається осо­ба, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, вчи­нила конкретний злочин.

Звідси випливає, що виконавцем (співвиконавцем) є співучасник, що сво­їми діями безпосередньо виконав повністю або хоча б частко­во (у якійсь час­тині) об'єктивну сторону злочину. Тому, наприклад, при розбої виконавцем злочину є не лише той, хто вилучає майно в потер­пілого, але і той, хто в мо­мент вилучення застосовує насильство до жертви. Виконавцем у цьому злочині є і той, хто тільки, наприклад, тримає потерпілого за руки, позбавляючи його можливості пручати­ся, закриває потерпілому рота, щоб він не покликав на до­помогу. Усі ці особи — виконавці розбою, тому що кожний з них виконує якусь частину об'єктивної сторони злочину (розбою). Головне, щоб особа сво­їми безпосередніми діями виконала діяння, описане в законі (у диспозиції статті Особливої частини КК), або його частину як ознаку об'єктивної сторони конкретного складу злочину.

Без виконавця немає співучасті, тому що тільки він вчиняє заду­мане, він реалізує, завершує умисел співучасників. І в цьому розу­мінні виконавець - ви­значальна, центральна фігура в співучасті.

Далі, із закону видно, що виконавцем визнається й особа, що використо­вує для вчинення злочину осіб, які не є суб'єктом злочи­ну. У цих випадках має місце посередня винність (інакше її назива­ють посереднє заподіяння чи посе­реднє виконання). Воно має місце там, де як фактичний (так би мовити, фізич­ний) виконавець злочину виступає особа, що не є суб'єктом кримінальної від­повідальності вна­слідок неосудності або недосягнення віку кримінальної від­повіда­льності (наприклад, доросла особа залучає до вчинення крадіжок майна малолітніх).

У таких ситуаціях особа, що фактично вчиняє злочин, не несе криміналь­ної відповідальності внаслідок її неосудності чи недосяг­нення віку. Особа, що використовує неосудного або особу, яка не до­сягла віку кримінальної відпові­дальності, розглядається як викона­вець вчиненого злочину. Тут особа, яка фак­тично вчинила злочин (тобто неосудний чи малолітній), виступає як своєрідне знаряддя чи засіб вчинення злочину. Посередня винність відповідно до п. 9 ст. 67 розцінюється як обставина, що обтяжує покарання.

2. Організатор (ч. З ст. 27 КК України) — це особа, яка організувала вчи­нен­ня злочину або керувала його вчиненням. Організатор посідає осо­бливе мі­сце в співучасті, він ніби стоїть над всіма співучасниками, регулюючи і направ­ляючи всю їх діяльність.

Особа, яка організувала вчинення злочину, - це співучасник, що об'єднує інших співучасників, розподіляє ролі між ними, що намі­чає план злочину, ви­значає майбутню жертву чи об'єкти злочину.

Організатором є також особа, яка керувала підготовкою або вчи­ненням злочину: тут йдеться про головну роль при вчиненні конкрет­ного злочину (особа готується до вчинення конкретного злочину, роз­поряджається на місці його вчинення, дає завдання, орієнтує на вчи­нення яких-небудь конкретних дій, розподіляє обов'язки тощо).

Крім того, організатором визнається особа, що створила органі­зовану групу чи злочинну організацію або керувала ними. Причому вона може очолю­вати одну злочинну групу чи навіть керувати об'­єднанням із двох або більше груп. Створення і керівництво групою може виражатися у розробці самої стра­тегії майбутньої злочинної діяльності (як правило, при наявності великих орга­нізованих злочин­них груп, коли має місце своєрідне ідейне обгрунтування ор­ганізо­ваної злочинної діяльності), а також у встановленні контакту з інши­ми злочинними групами.

Організатором вважається також особа, що забезпечує фінансу­вання зло­чинної діяльності організованої групи чи злочинної орга­нізації (наприклад, здійснює фінансування послуг охоронців, техні­чного персоналу, а також фінан­сує виробництво або транспортування заборонених предметів - наркотиків, фа­льсифікованих спиртних напоїв тощо).

Нарешті, організатором визнається особа, що організувала при­ховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (це, напри­клад, випадок, так званого «укриття» такої гру­пи з боку працівника правоохо­ронного органу, організація «схова­нок» зброї злочинних груп тощо).

З об 'єктивної сторони організаторська діяльність повинна від­повідати вимогам спільності. І з цього погляду дії організатора зав­жди причинно пов'я­зані з тим злочином чи злочинами, що вчиняє виконавець (співвиконавець).

З суб'єктивної сторони умислом організатора охоплюється той злочин, що повинен вчинити виконавець (виконавці). Організатор бажає вчинення цього злочину і направляє свою діяльність на орга­нізацію його вчинення. У ве­ликих організованих групах, що харак­теризуються ієрархією і різноманітними зв'язками, організатор на­віть може не знати конкретного виконавця (співвико­навця), але його умислом охоплюється вчинення певних злочинів, що входять до плану відповідної злочинної групи. Він не тільки передбачає, що в резуль­таті його організаторських дій будуть вчинені або вчиняють­ся відповідні зло­чини, але й бажає цього.

3. Підбурювач (ч. 4 ст. 27 КК України). Підбурювачем вважається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Що означають слова закону «схилила до вчинення злочину»? Це значить, що під­бурювач — це особа, яка викликала у виконавця або в інших спів­учасників рішучість, ба­жання вчинити злочин, тобто умисел на вчи­нення злочину.

З об'єктивної сторони саме тим, що підбурювач викликає бажан­ня вчи­нити злочин, він і ставить свої дії в причинний зв'язок з тим злочином, що буде вчинений виконавцем. У цьому виражається спільність діяння підбурювача з іншими співучасниками.

З суб'єктивної сторони підбурювач має прямий умисел на вчи­нення вико­навцем певного, конкретного злочину. Підбурювання можливе лише на вчинення конкретного злочину. Не підбурювання взагалі, а підбурювання до вчинення певного злочину (крадіжки, вбивства, зґвалтування).

Які ж способи підбурювання? Закон дає орієнтовний їх перелік. Воно може виражатися в різних формах. Це можуть бути умовлення, підкуп, погрози, примус або інші подібні дії — наприклад, вка­зівки, наказ тощо. Це такі спо­соби, за допомогою яких підбурювач породжує в інших співучасників (найчас­тіше у виконавця) бажан­ня, рішучість вчинити злочин. Важливо, що ці способи породжують у співучасників бажання, рішучість вчинити злочин, але цілком не пригнічують волю підбурюваного. Остаточне рішення вчинити зло­чин залиша­ється за тим, кого підбурюють, хоча бажання вчинити злочин породжує в ньому саме підбурювач.

4. Пособник (ч. 5 ст. 27 КК України). Пособником визнається особа, яка по­радами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням пе­решкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздале­гідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Що має на увазі закон, говорячи про те, що особа сприяла вчи­ненню зло­чину? Ці слова закону означають, що пособник зміцнює своїми діями або без­діяльністю бажання, рішучість у виконавця або інших співучасників на вчи­нення злочину. Пособник не викликає своїми діями такої рішучості (на відміну від підбурювача), вона (ця рішучість) вже має місце незалежно від пособника, він (пособник) лише зміцнює таку рішучість.

З об'єктивної сторони спільність у поведінці пособника вияв­ляється в тому, що, укріплюючи своїми діями або бездіяльністю рі­шучість вчинити зло­чин, він ставить свою діяльність у причинний зв'язок з тим злочином, який вчиняється виконавцем.

З суб'єктивної сторони пособник обов'язково повинен бути поінформова­ний про злочинні наміри співучасників (у всякому разі про злочинні наміри ви­конавця). Тим самим він передбачає, що злочин, саме конкретний злочин, буде вчинений і бажає цього або свідомо припускає його вчинення.

Ці ознаки обумовлюють відповідальність пособника. Причому ще раз під­креслимо, що пособництво також можливе лише щодо певного конкретного злочину (крадіжки, зґвалтування, вбивства).

У частині 5 ст. 27 КК України законодавець не тільки дає загальну характе­ристику пособництва, але й перелічує види пособництва. З цього по­гляду всі пособницькі дії поділяються на два види:

а) пособництво фізичне, описане в законі словами: наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод або іншим чином вира­жене сприяти прихову­ванню злочину;

б) пособництво інтелектуальне полягає у наданні порад, вка­зівок, а та­кож у заздалегідь обіцяному приховуванні злочинця, за­собів чи знарядь вчи­нення злочину, слідів злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом, або у придбані чи збуті таких пред­метів.

Фізичне пособництво:

надання засобів чи знарядь виявляється в тому, що пособник пе­редає в розпорядження виконавця чи інших співучасників різні пред­мети матеріаль­ного світу, що забезпечують досягнення співучасни­ками їх злочинних намірів. Так, пособник може надати знаряддя злому, відмички, зброю, транспорт, кошти тощо і тим самим сприяє вчиненню злочину;

усунення перешкод вчиненню злочину полягає в усуненні пере­шкод, що заважають реалізації злочинних намірів співучасників. Так, пособник може для полегшення вчинення крадіжки отруїти чи при­ручити собаку, що охороняє склад; він може стояти на «варті», охо­роняючи місце вчинення злочину, де орудують виконавець (співвиконавець); перерізати проводи телефонного зв'я­зку, позбавивши тим самим потерпілого можливості покликати на допомогу; викликати хазяїна будинку і відвернути його увагу для того, щоб його спіль­ники в цей час вчинили крадіжку; залишити відкритими двері сховища або за­здалегідь відключити або, навпаки, не включити сигналізацію, сприяючи тим самим викраденню, тощо.

Усунення перешкод - поняття складне, воно охоплює і підшу­кування спів­учасників, що полегшує надалі вчинення злочину, на­приклад, пособник за­лучає до участі у злочині інших осіб.

Крім того, фізичне пособництво може полягати в сприянні при­ховуванню злочину. У зв'язку з цим вкажемо на випадки виконання в злочинній групі фун­кцій охоронця, а також осіб, що тримають ко­шти, здобуті злочинним шляхом (так званий «общак»). Коли охоро­нець, наприклад, супроводжує співучасників, що йдуть на вчинен­ня злочину, він, охороняючи їх, тим самим усуває пере­шкоди для вчинення задуманого, сприяє злочину. Якщо ж він здійснює охоро­ну співучасників у період між вчинюваними злочинами, він сприяє тим самим приховуванню злочинців.

Те ж слід сказати про осіб, що утримують «общак». Якщо такий власник, наприклад, надає грошові кошти для вчинення злочину, наприклад, для дачі хабарів, для придбання зброї чи транспортних засобів, він виконує функції фі­зичного пособника. У всіх інших ви­падках, лише тримаючи «общак», він вико­нує ті ж функції, але лише іншим способом - шляхом приховування злочинної каси.

В організованих групах є і технічний персонал, що обслуговує учасників цих груп. Якщо особи технічного персоналу безпосере­дньо не брали участі у підготовці чи вчиненні злочинів організо­ваною групою, вони не можуть бути визнані співучасниками зло­чину. Кухарі, пралі, перукарі та інші особи, якщо вони нічим не сприяли вчиненню злочинів, за правилами ст. 27 КК України відповідальності не несуть. Це не означає, що вони взагалі тим самим уникають від­повідальності. Вони можуть бути притягнуті до відповідальності за заздале­гідь не обіцяне приховування злочинів.

Інтелектуальне пособництво:

надання порад, вказівок виражається в тому, що пособник може, напри­клад, пояснити, як краще проникнути у приміщення для вчи­нення крадіжки, або порекомендувати, як можна втягнути у вчинення злочину інших осіб, яким шляхом слідувати після вчинення злочи­ну, щоб уникнути затримання, як подо­лати з найменшими втратами опір потерпілого тощо;

заздалегідь обіцяне приховування злочинця, засобів і знарядь вчи­нення зло­чину, слідів злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом. Всі ці види приховування в теорії і практиці охоплюються од­ним поняттям - заздале­гідь обіцяне приховування злочинів. Пособ­ництво, що виявляється у заздале­гідь обіцяному приховуванні злочи­ну, має місце з моменту дачі приховувачем обіцянки приховати зло­чин, незалежно від того, чи мало місце потім, після вчинення злочину, таке приховування. Заздалегідь пообіцявши таке прихову­вання, посо­бник поставив свої дії в причинний зв'язок з діями, що потім учи­нить виконавець. Розглянемо види приховування злочинів:

приховування злочинця полягає в тому, що приховувач обіцяє приховати особу, яка вчинила злочин, наприклад, приховати її у себе в сараї, надати їй тимчасове житло. Приховування злочинця може виражатися у наданні йому підроблених документів, що змінюють його ім'я і прізвище, у зміні його зовні­шності, навіть шляхом плас­тичної операції тощо;

приховування знарядь і засобів вчинення злочину може поляга­ти в прихову­ванні в спеціальному сховищі вогнепальної зброї, ви­краденої виконав­цем, у знищенні, наприклад, верстата, на якому друкувалися фальшиві гроші;

приховування слідів злочину може полягати, наприклад, у похо­ванні трупа потерпілого, спаленні одягу злочинця, замиванні на ньо­му слідів крові, зни­щенні підроблених документів тощо;

приховування предметів, здобутих злочинним шляхом, —це, напри­клад, приховування речей, здобутих шляхом крадіжки, зберігання ко­штів, отриманих внаслідок вчинення співучасниками злочину, та ін.;

заздалегідь обіцяне придбання і збут майна, здобутого злочин­ним шля­хом, полягає у купуванні (обміні), отриманні як застави майна, здобутого, на­приклад, внаслідок крадіжки або розбою, а та­кож у продажу або іншому збуті такого майна.

При аналізі інтелектуального пособництва виникає питання, чим же воно відрізняється від підбурювання? Адже і при підбурюванні, і при пособництві можливе надання порад і вказівок.

Слід виходити з того, що при підбурюванні шляхом надання по­рад, вказі­вок у виконавця виникає рішучість вчинити злочин, а при інтелектуальному пособництві ця рішучість вже має місце, вона лише зміцнюється тими пора­дами, вказівками, що дає пособник.

Нарешті, завершуючи аналіз видів співучасників, слід звернути увагу та­кож і на те, що в реальному житті, у судовій практиці ціл­ком можливе об'єд­нання, збіг у діяльності співучасника відразу де­кількох ролей. Наприклад, особа може бути одночасно і виконавцем і організатором злочину, вона може бути підбурювачем і пособником і т.п. Сполучення декількох ролей у поведінці одного співучас­ника враховується судом при призначенні покарання.