Фізичне середовище передачі даних
Символічні адреси
Символічні адреси замінюють фізичні для зручності користувачів. Використовуючи www або електронну пошту, фізичні адреси, тобто набір цифр, указувати украй скрутно. Для цього більш підходять адреси символічні, багато з яких легко запам'ятати.
Якщо фізична адреса — набір чисел, розділених крапкою, то символічна адреса — набір слів, також розділених крапкою. Такі імена читаються праворуч-ліворуч.
Кожне слово в символічному імені це так званий домен.
Найзагальніший домен— територіальний або домен верхнього рівня. Він указує на країну, в якій знаходиться вузол. Територіальний домен.ru закріплений за російськими вузлами, .ua — за українськими. Аналогічні домени закріплені і за рештою держав.
Розглянемо деякі приклади доменів верхнього рівня:
− com — комерційна організація;
− net — мережа;
− org — некомерційна організація;
− edu — освітня установа;
− gov — урядова установа.
Наступні за територіальним (праворуч-ліворуч) домени указують на вузол і його підмережі, а також окремі сервери.
DNS (Domain Name Service)
Звичайно, не існує якого-небудь строгого зв'язку між символічними і фізичними адресами вузлів Internet. Завдання перекладу одних на інших покладають на спеціальну службу — DNS.
DNS (Domain Name Service) — розподілена на вузлах Internet база даних про відповідність фізичних і символічних адрес. Таким чином, служба DNS — своєрідний довідник.
За забезпечення перетворення символічних імен у фізичних і навпаки відповідає провайдер, у якого є сервер DNS, тобто спеціальний комп'ютер або комп'ютерна система, оброблювальна запити користувача. Для користувача робота DNS абсолютно прозора. Один раз настроївши правильно конфігурацію DNS на своєму комп'ютері, йому досить просто указувати символічні адреси серверів, з якими слід встановити зв'язок.
Визначає:
− швидкість передачі даних в мережі;
− розмір мережі;
− необхідний набір служб(передача даних, мови, мультимедіа і так далі), який необхідно організувати;
− вимоги до рівня шумів і перешкодозахисної;
− загальну вартість проекту, що включає придбання устаткування, монтаж і подальшу експлуатацію.
Кабельний сегмент мережі — ланцюжок відрізань кабелів, електрично з’єднаних один з одним.
Логічний сегмент мережі, або просто сегмент — група вузлів мережі, що мають безпосередній доступ один до одного на рівні пакетів канального рівня. У інтелектуальних хабах Ethernet групи портів можуть об'єднуватися в логічні сегменти для ізоляції їх трафіку від інших сегментів в цілях підвищення продуктивності і захисту.
Комутуючі пристрої призначені для зв'язку сегментів мережі.
Концентратор-хаб (Hub) — пристрій фізичного підключення декількох сегмен-тів або променів, зазвичай з можливістю з'єднання мереж різної архітектури.
Інтелектуальний хаб(Intelligent Hub) має спеціальні засоби для діагностики і управління, що дозволяє оперативно отримувати відомості про активність і справність вузлів, відключати несправні вузли і так далі. Вартість його істотно вища, ніж звичайних.
Активний хаб(Active Hub) підсилює сигнали, вимагає джерела живлення.
Peer Hub— хаб, виконаний у вигляді плати розширення РС, що використовує тільки джерело живлення РС.
Пасивний хаб(Passive Hub) тільки погоджує імпеданс ліній(у мережахArCnet).
Standalone Hub— самостійний пристрій з власним джерелом живлення(звичайний варіант).
Повторітель(repeater) — пристрій для з'єднання сегментів однієї мережі, що забезпечує проміжне посилення і формування сигналів; дозволяє розширювати мережу за відстанню і кількістю підключених вузлів.
Міст(Bridge) — засіб передачі пакетів між мережами(локальними), для протоколів мережевого рівня прозорий, здійснює фільтрацію пакетів, не випускаючи з мережі пакети для адресатів, що знаходяться усередині мережі, а також переадресацію — передачу пакетів в іншу мережу відповідно до таблиці маршрутизації або у всі інші мережі за відсутності адресата в таблиці. Таблиця маршрутизації зазвичай складається в процесі самонавчання за адресою джерела пакету, що приходить.
Маршрутизатор(router) — засіб забезпечення зв'язку між вузлами різних мереж, використовує мережні(логічні) адреси. Мережі можуть знаходитися на значній відстані, і шлях, по якому передається пакет, може проходити через декілька маршрутизаторів. Мережна адреса інтерпретується як ієрархічний опис місцеположення вузла. Маршрутизатори підтримують протоколи мережевого рівня: IP, IPX,
X.25, IDP. Мультипротокольні маршрутизатори(складніші і дорожчі) підтримують декілька протоколів одночасно для гетерогенних мереж. Brouter (Bridging router) — комбінація моста і маршрутизатора, оперує як на мережевому, так і на канальному рівні.
Основні характеристики маршрутизатора:
− тип: одно- або багатопротокольний, LAN абоwAN, Brouter;
− підтримувані протоколи;
− пропускна спроможність;
− типи мереж, що підключаються;
− підтримувані інтерфейси(LAN іwAN);
− кількість портів;
− можливість управління і моніторингу мережі.
Шлюз (Gateway) — засіб з'єднання істотний різнорідних мереж. На відміну від повторювачів, мостів і маршрутизаторів, прозорих для користувача, присутність шлюзу помітна. Шлюз виконує перетворення: форматів і розмірів пакетів, протоколів і даних; мультиплексування. Зазвичай реалізується на основі комп'ютера з великим об'ємом пам'яті.
Приклади шлюзів:
Fax: забезпечує доступ до видаленого факсу, перетворюючи дані у факс-формат;
E-mail: забезпечує поштовий зв'язок між локальними мережами. Шлюз зазвичай зв'язує MHS, специфічний для мережевої операційної системи з поштовим сервісом поX.400;
Internet: забезпечує доступ до глобальної мережі Internet.