За об’єктами правопорушень.

За характером правовідносин між особою, яка притягає до відповідальності та особою, яка притягається.

За порядком застосування відповідальності.

За правовими та фактичними підставами відповідальності.

План

Лекція 4.1.

РОЗДІЛ ІV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В ТРУДОВОМУ ПРАВІ

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

1. Юридична відповідальність за порушення трудових обов'язків. Поняття дисциплінарного проступку.

2. Заходи стягнення за порушення трудових обов'язків і порядок їх застосування.

3. Дисциплінарна відповідальність окремих категорій працівників. (спеціальна дисциплінарна відповідальність).

4. Громадські стягнення за порушення трудової дисципліни.

1. Юридична відповідальність за порушення трудових обов'язків. Поняття дисциплінарного проступку.

Дисциплінарна відповідальність - це застосування власником підприємства установи чи організації або уповноваженим ним органом заходів дисциплінарного впливу до осіб, які вчинили дисциплінарний проступок.

Дисциплінарна відповідальність як вид юридичної відповідальності, що передбачений Конституцією України характеризується певними ознаками, які відрізняють її від інших видів відповідальності.

Правовою підставою дисциплінарної відповідальності є Кодекс законів про працю, а також локальні нормативно-правові акти, зокрема Правила внутрішнього трудового розпорядку. Натомість правовими підставами адміністративної та кримінальної відповідальності є відповідно Кодекс України про адміністративні правоорушення та Кримінальний кодекс України.

Фактичною підставою дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку. Фактичнми підставами кримінальної та адміністративної відповідальності є злочин та адміністративне правопорушення відповідно.

Притягати осіб до дисциплінарної відповідальності може виключно власник або уповноважений власником орган, а притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності здійснюється відповідними органами державної влади чи судами.

При дисциплінарній відповідальності ці дві особи перебувають у відносинах прямого підпорядкування, є сторонами трудового договору.Натомість притягати до адміністративної чи кримінальної відповідальності винних осіб мають право органи та посадові особи, які не перебувають між собою у відносинах безпосереднього підпорядкування та не є сторонами договірних правовідносин.

Дисциплінарна відповідальність застосовується виключно за посягання на внутрішній трудовий розпорядок ( за винятком діянь вчинених окремими категоріями осіб, передбачених ст.. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Адміністративна та кримінальна відповідальність застосовується за посягання на різноманітні обєкти, зокрема на громадський правопорядок.

Дисциплінарна відповідальність може бути загальною і спе­ціальною. Загальна дисциплінарна відповідальністьнастає на підставі норм КЗпП і правил внутрішнього трудового розпо­рядку. Вона поширюється на переважну більшість працюючих включаючи сезонних і тимчасових працівників, на яких не поширюється дія статутів про дисципліну та інших спеціальних положень. Навіть у тих галузях народного госпо­дарства, де діють статути про дисципліну, знач­на частина працівників несе загальну дисциплінарну відпові­дальність.

Виходячи із змісту частини другої статті 147 КЗпП України виділяється і спеціальна дисциплінарна відповідальність.

Спеціальну дисциплінарну відповідальністьнесуть праців­ники, на яких поширюється дія статутів про дис­ципліну або ж така відповідальність передбачена окремими нормативно-правовими актами. Вони визначають сферу їх дії, загальні обов'язки відпо­відних працівників, заходи дисциплінарного стягнення і коло осіб, які можуть їх застосувати, порядок накладення і оскар­ження стягнень.

Правовою підставою спеціальної дисциплінарної відповідальності можуть бути окремі закони або ж дисциплінарні статути.

Так, відповідно до законодавства спеціальну дисциплінарну відповідальність несуть державні службовці ( ЗУ «Про державну службу»), працівники правоохоронних органів ( «Дисциплінрний статут органів внутрішніх справ, дисциплінарний статут митної служби, Дисциплінарний статут прокуратури тощо).

Спеціальна дисциплінарна відповідальність відрізняється від загальної тим, що до осіб, які підпадають під дію вказаних нормативно-правових актів (законів та дисциплінарних статутів) можуть застосовуватися інші види дисциплінарних стягнень, ніж ті, які містить Кодекс законів про працю України.

Фактичною підставою як загальної так і спеціальної дисциплінарної відповідальності є вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Чинне трудове законодавство не дає нам визначення дисциплінарного проступку. Проте, аналізуючи норми визначаємо, що дисциплінарним проступ­ком визнається винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього законодавством про працю, ко­лективним і трудовим договорами трудових обов'язків або порушення норм локальних нормативно-правових актів, зокрема правил внутрішнього трудового розпорядку.

Не містить Кодекс законів про працю і переліку діянь, які можуть визначатися як дисциплінарні проступки. Законодавець зводить розуміння дисциплінарного проступку до будь-якого порушення норм правил внутрішнього розпорядку, а також розуміє його як невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків. В окремих нормативно-правових актах ми зустрічаємо чіткий перелік діянь, які є дисциплінарними просупками. Наприклад, на працівників митної служби,відповідно до Дисциплінарного статуту митної служби може покладатися відповідальність за наступні дії:

1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;

2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України;

3) утрата службового посвідчення, документів, що є підставою для пропуску предметів через митний кордон України, а також митного забезпечення, бланків суворої звітності, зброї, спеціальних засобів, затриманих або прийнятих митницею на зберігання предметів;

4) затримання, вилучення та прийняття на зберігання предметів, валюти України та іноземної валюти без оформлення і реєстрації в установленому законодавством порядку відповідних документів;

5) брутальне або зневажливе ставлення до громадян, приниження їх честі та гідності під час виконання службових обов'язків, проведення несанкціонованого особистого огляду громадян;

6) перешкоджання законній діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема під час здійснення ними зовнішньоекономічних операцій;

7) сприяння проникненню, умисне або внаслідок недбалого ставлення до виконання своїх обов'язків невжиття необхідних заходів для недопущення несанкціонованого проникнення сторонніх осіб до зони митного контролю;

8) приховання посадовою особою митної служби фактів її судимості або подання підроблених документів, необхідних для працевлаштування в митних органах;

9) недодержання обмежень щодо роботи за сумісництвом або зайняття підприємницькою діяльністю та інших обмежень, передбачених законодавством;

10) неподання або подання неправдивих відомостей у декларації про доходи

11) інші діяння, визначені як порушення службової дисципліни законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Як і будь-яке інше правопорушення, дисциплінарний проступок характеризується певним юридичним складом, а саме має свій суб’єкт, об’єкт, субєктивну та об’єктивну сторони. Субєктом дисциплінарного проступку є не будь-яка фізична особа, а лише працівник конкретного підприємства, установи чи організації. В певних випадках суб’єктом може виступати і керівник підприємства, оскільки він в трудових правовідносинах має статус найманого працівника. Тим більше Кодекс законів про працю містить види дисциплінарних стягнень, за які керівник може бути підданий дисциплінарній відповідальності у вигляді звільнення. Так ч.1. ст.41 КЗпП України передбачає, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, а також винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Обєктом дисциплінарного проступку є внутрішній трудовий розпорядок підприємства, установи та організації. Саме об’єктом посягання дисциплінарний проступок відрізняться від інших видів правопорушень, зокрема адміністративного проступку, хоча в деяких ситуаціях об’єкт дисциплінарного та адміністративного проступку можуть збігатися. (наприклад, діяння, передбачене ст. 179 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме розпивання спиртних напоїв на виробництві є одночасно і дисциплінарним проступком, оскільки посягає на внутрішній розпорядок так і адміністративним правопорушенням.

Субєктивна сторона характеризується формою вини особи, яка вчинила дисциплінарний проступок. Слід відмітити, що для застосування дисциплінарної відповідальності вчинений цей проступок з необережності, чи мала особа прямий умисел не має важливого значення.

Обєктивна сторона дисциплінарного проступку характеризується діянням (дією чи бездіяльністю). Дисциплінарний проступок може становити як дія так і бездіяльність (наприклад невжиття необхідних заходів, тощо). Ще одним критерієм, який охарактеризовує об’єктивну сторону дисциплінарного проступку є час та місце вчинення протиправного діяння. Дисциплінарний проступок це діяння, що як правило вчиняється в межах робочого часу та на робочому місці чи території підприємства, установи та організації, за винятком вчинення аморального проступку, особою, яка виконує виховні функції. Цей дисциплінарний проступок може бути вчинний і поза межами підприємствами та не тільки в робочий час.