Поняття та структура форми держави

В ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМАХ СВІТУ

Тема 3. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ

1. Поняття та структура форми держави.

2. Монархічна форма державного правління в політичних системах світу.

3. Республіканська форма державного правління в політичних системах світу.

Держави характеризуються певною сукупністю формальних ознак, які роблять їх схожими і несхожими одна на одну. До цих ознак не мають прямого відношення державні символи – Прапора, Герба, Гімну – тобто за цими атрибутами не можна скласти точного уявлення про особливості державного життя. Навіть така основна ознака держави як територія (її розмір – велика чи мала, компактна чи фрагментована) не вказує на смисл поняття «форма держави». Його сутність розкривають інші обставини, які є сукупністю загальних ознак держави – це:

1) особливості організації властивого окремим державам механізму здійснення влади;

2) територіальна структура держав;

3) методи здійснення влади, способи її взаємодії із суспільством.

Термін «форма держави» філософи та юристи уживають з XVIII ст. Але по суті характеристики держав за різними формальними ознаками почали визначати ще давньогрецькі мислителі. У сучасну політологію цей термін перейшов з юридичних наук. Його широко використовують у своїх дослідженнях фахівці в галузях теорії держави і права та конституційного права. На основі терміна «форма держави» та його структурних компонентів, взятих за критерій, науковці вибудовують різноманітні класифікації сучасних держав.

Як і політичні системи, форми держав існують за закономірностями стабільності й динамізму, вони можуть бути постійними і змінними, якщо цього потребує життя. Поняття «форма держави» є складним, його утворюють три взаємозалежні елементи: «форма державного правління», «форма державного устрою» і «форма державно-політичного режиму».

Найменше дискусій серед науковців викликає поняття – «форма державного устрою»: практично ніхто не заперечує його смисл та доцільність для розкриття базового поняття «форма держави». (При цьому, звісно, дослідники в межах форм державного устрою пропонують різну термінологію, змістовність окремих визначень та це не змінює методологічної ролі самого поняття).

Стосовно ж поняття «форма державного правління», то тут не існує єдиного підходу. Так, у зарубіжній політології, зокрема російській, пропонується залишити цей термін для конституційного права, а в політологічних дослідженнях натомість використовувати поняття «інституціональний дизайн[153] державного правління (або режиму)». Таку заміну понять мотивують тим, що останнє підкреслює конструктивістський характер державного правління, тобто його свідомий вибір. Крім цього, воно надає державному правлінню динамічні характеристики, тобто фіксує увагу не на формі, а на режимі[154]. Іншими словами, поняття «інституціональний дизайн державного правління» об’єднує в собі поняття «форма державного правління» і «форма державно-політичного режиму». Політологічне розуміння форми держави відрізняється від її тлумачення правознавцями-конституціоналістами тим, що політологія вивчає державні інститути переважно у взаємозв’язку з такими чинниками, як:

1) зовнішні умови діяльності державних інститутів (взаємовпливи соціальної, економічної, культурної сфер);

2) функціонування інших політичних інститутів, процесів та механізмів (партій, виборчих систем, політичних систем та режимів);

3) процеси утворення та існування еліт, політичного лідерства тощо[155].

Форма державного правління є інституціональною характеристикою організації влади. Це певний спосіб організації верховної влади в державі, для якого важливими є:

– джерела влади;

– порядок формування і правовий статус вищих державних органів;

– структура цих органів та механізм взаємодії між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади в процесах державного управління.;

– характер організаційних зв’язків між вищими органами влади та місцевим управлінням, політичними партіями, громадськими організаціями

Поняття «форма державного правління» є насамперед теоретичною конструкцією. У значенні конституційного терміна воно вживається далеко не в усіх країнах. Його немає в Конституціях таких країн, як Китай, Нідерланди, Франція, Фінляндія. У Конституції України 1996 р. це поняття також не наведено, хоча його суть чітко розкрита в ч. 1 ст. 5 Конституції: «Україна є республікою». В Конституціях інших держав зустрічаються повніші визначення: у Конституції Росії 1993 р. зазначено, що «Російська Федерація – Росія – є демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління»; у Конституції Республіки Молдова 1994 р. проголошено: «форма державного правління – республіка». Повноцінне формулювання цього поняття наведено в ст. 1 Конституції Греції 1975 р. з уточненням, що Греція є парламентською республікою. Конституція Королівства Данія 1953 р. встановила: «формою правління держави є конституційна монархія». У Конституції Республіки Казахстан 1995 р. визначено: «Республіка Казахстан є унітарною державою з президентською формою правління».

На обрання форми державного правління впливають чинники політичного, історичного, національного, духовного характеру.

Основними формами державного правління є монархія і республіка. Головна відмінність між ними полягає в статусі глави держави. Якщо його влада передається у спадок і не є похідною від жодного державного органу або населення, то така держава називається монархією. Якщо ж передбачена змінюваність глави держави за рішенням парламенту чи іншого уповноваженого на те органу або внаслідок виборів населення, тобто його влада є похідною від цих джерел, то така держава належить до республіканських.

Одна з цих двох форм державного правління може бути відображена безпосередньо в офіційній назві держави з уточненням її соціальної, релігійної, територіальної тощо специфіки, наприклад: «Народна Республіка Бангладеш», «Китайська Народна Республіка», «Корейська Народно-Демократична Республіка», «Соціалістична республіка В’єтнам», «Демократична Республіка Конго», «Федеративна Республіка Бразилія», «Федеративна Демократична Республіка Ефіопія», «Кооперативна республіка Гайана» (Південна Америка), «Арабська Республіка Єгипет», «Ісламська Республіка Іран», «Ісламська Республіка Пакистан», «Йорданське Хашимітське королівство», «Індуїстське Королівство Непал», «Суверенне Незалежне Королівство Свазіленд» (Південна Африка) і т. ін.

Форма державного устрою є територіальною характеристикою організації влади. Форма державно-політичного режиму є функціональною характеристикою організації влади. Докладно обидва питання будуть розглянуті в темі «Форми державного устрою та державно-політичного режиму».