Загальна характеристика та класифікація принтерів

Принтери – це пристрої виведення текстової або графічної інформації на папір або спеціальну плівку.

Принтери були найпершими пристроями виведення, вони є старшими від моніторів і розвиваються від появи обчислювальних систем.

Перші принтери для комп'ютерів були створені на основі друкарської машинки.

Для друкування літери важельці з положенням букв, цифр та інших знаків ударяли по паперу через фарбувальну стрічку і залишали на ній відбиток (таку технологію друкування називають ударною чи контактною). Ці принтери мали невисоку швидкість виведення і могли друкувати тільки одним шрифтом, хоча пізніше з'явилися принтери типу «селектрик» зі змінним шрифтом і вищою швидкістю друкування.

Тепер використовують такі основні типи принтерів:

1. матричні принтери:

- звичайні;

- лінійні (рядкові);

2. струменеві і світлодіодні принтери:

- звичайні;

- портативні (мобільні);

3. лазерні принтери:

- чорно-білі;

- кольорові;

4. твердочорнильні принтери;

5. сублімаційні принтери;

6. воскові принтери;

7. автохромні принтери.

Матричний принтер працює за контактною технологією, усі інші типи принтерів – безконтактні (безударні), тобто механізм друкування безпосередньо не торкається носія. Усі типи принтерів друкують текст не по символах, як друкарська машинка, а по точках, тобто так, (для позначення найменшого елемента виведення на принтери використовують саме термін точка - dot, а не термін піксел).

Переважна більшість матричних принтерів друкують тільки в чорно-білому режимі і частково емулюють «сірий» режим, тобто різні градації сірого кольору.

Крім того, до окремих моделей матричних принтерів включено додаткову можливість друкувати з використанням тільки чотирьох кольорів: чорного, червоного, синього і жовтого.

Інші типи принтерів забезпечують чорно-білий, «сірий» і кольоровий режими друкування.

Кольори у процесі друкування на принтері утворюються накладанням одна на одну точок базових кольорів. Однак, оскільки те, що надруковано на папері чи на іншому носії, розглядається у відбитому світлі, для кольорового друкування використовують не модель RGB, а модель CMYK, у якій базовими кольорами є зелено-голубий чи ціановий (cyan), пурпурний (magenta), жовтий (yellow) і чорний (black).

Усі типи принтерів, за винятком сублімаційних, воскових та автохромних, дозволяють усі точки виводити одного кольору та однакової інтенсивності. Тому в кольоровому режимі реально можна вивести тільки вісім кольорів:

1. чотири базові (ціановий, пурпурний,жовтий і чорний);

2. три складені: червоний (пурпурний з жовтим), зелений (ціановий із

жовтим) і синій (ціановий з пурпурним);

3. білий колір.

Для подання різних значень інтенсивності основних і похідних кольорів, а також відтінків сірого кольору використовують півтоновий режим (halftone mode), аналогічний такому ж режиму для сканера. Цей процес називається також колірним розмиванням (color dithering) чи просто розмиванням зображення.

Виведені на принтер дані розбиваютьсяна квадрати розміром 5x5 чи 8x8 точок, названі комірками (cells), і за кількістю точок різних кольорів у комірці чи (для «сірого» режиму) кількістю точок чорного кольору задається колір квадрата. Одночасно усувається «ступінчастість», викликана тим, що зображення формується по точках. Цей процес називається згладжуванням (smoothing) зображення.

Алгоритми заповнення комірок для передавання кольору і згладжування досить складні (часто враховується не тільки колір цієї комірки, але й колір сусідніх комірок).

Ці алгоритми різні для різних моделей принтерів і враховують особливості використовуваної технології та її реалізації фірмою-виробником.