Характеристика фаз
Задачі
1. Розрахуйте ВВП у ринкових цінах виробничим методом та методом за доходами за такими даними: проміжне споживання = 125, субсидії на виробництво та імпорт = 30, прибутки корпорацій = 150, зарплата найманих працівників = 95, дохід від індивідуального бізнесу = 80, податки на виробництво та імпорт = 85, валовий випуск = 450, продуктові податки = 75, субсидії на продукти = 20 грошових одиниць.
2. Розрахуйте валовий національний дохід (ВНД) за таких умов: чисті факторні доходи = 55, зарплата найманих працівників = 500, нерозподілений прибуток корпорацій = 70, податок на корпоративний прибуток = 50, дивіденди = 25, амортизаційні відрахування = 35, змішаний дохід = 45, податки на виробництво та імпорт без субсидій = 75 грошових одиниць.
3. Розрахуйте валовий національний наявний дохід (ВННД), якщо факторні доходи, одержані резидентами за кордоном = 40, а виплачені нерезидентам всередині країни = 30 грошових одиниць. Поточні трансферти, одержані від інших країн = 15, передані іншим країнам = 25 грошових одиниць. Споживчі витрати = 270, державні витрати = 380, державні трансферти = 90, витрати на відновлення спожитих засобів виробництва = 80, витрати на придбання основного капіталу = 150, імпорт = 110, експорт = 70 грошових одиниць.
4. Визначте приріст реального ВВП, якщо номінальний ВВП поточного року = 2225, реальний ВВП попереднього року = 1800 гр. од. За цей період ціни зросли на 15%.
Ознаки економічної кризи (як правило, «кризи перевиробництва»):
- перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них;
- падіння цін, зумовлене перевищенням пропозиції над попитом;
- падіння обсягів виробництва => падіння прибутковості;
- зростання запасів;
- масові банкрутства;
- зростання рівня безробіття;
- падіння норми доходів.
В Україні в 90-х рр. ХХ ст. спостерігалася криза недовиробництва (високі темпи інфляції, ціни зростали з шаленою швидкістю). Тривалість фази падіння в Україні становила 5 років (у західних країнах – від 0,5 до 1,5 року). Глибина падіння ВВП і промислового виробництва у західних країнах навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила 25%.
Ознаки депресії:
- є найнижчою точкою падіння обсягів виробництва;
- головною відмінністю від кризи є припинення спаду виробництва та зупинка різкого падіння цін;
- зменшення запасів.
Ознаки пожвавлення та піднесення:
- поступове нарощування обсягів виробництва;
- зростання загального рівня цін;
- зменшення рівня безробіття;
- зменшення запасів;
- зростання рівня доходів.
Основною відмінністю між пожвавленням та піднесенням є те, що у фазі пожвавлення економіка досягає рівня докризового рівня, а у фазі піднесення – перевищує докризовий розвиток економіки.
На сучасному етапі такого циклу (класичного промислового циклу) не існує.
Він трансформувався у сучасні економічні коливання.
| Час, t |
 |
Рис. 2. Сучасні економічні коливання
Характеристика сучасних економічних коливань:
- немає чіткого розподілу на фази циклу, а виділяють лише спад, який об’єднує кризу і депресію та підйом, який поєднує пожвавлення і сам підйом;
- спади стали не такими глибокими, а підйоми – не такими високими;
- скорочуються (починаючи з другої половини ХХ ст.) фаза економічного падіння, а фаза розширення виробництва – стає тривалішою;
- повторюваність криз стала частішою, але менш глибокою.
Але у довгостроковому періоді ці показники демонструють економічне зростання, яке ще називають зростаючим трендом (періодично в часі воно переривається, а потім знову відновлюється).
Якщо період скорочення обсягів виробництва триває не менше, ніж 6 місяців, спад в економіці ще називають рецесією. Рецесія починається від пікової точки і закінчується крайньою нижньою точкою (дном).
| Рецесія – період зниження рівня сукупного випуску, доходу, зайнятості й торгівлі, який продовжується від шести місяців до одного року та характеризується значним занепадом багатьох секторів економіки. |
Однією з ознак сучасних економічних коливань є те, що перевиробництво супроводжується не лише зростанням безробіття, а й підвищенням загального рівня цін та інфляцією, що породжує нове явище – стагфляцію.
ВИДИ ЦИКЛІЧНИХ КОЛИВАНЬ (за тривалістю):
1) малі цикли Кітчина – короткострокові коливання ділової активності, тривають 3 – 4 роки, пов’язані з коливанням цін на золото, були відкриті в 1920-х роках;
2) середні цикли Климента Жугляра тривалістю 8 – 11 років – були розроблені в середині ХІХ ст., причинами циклічності є масове оновлення основного капіталу, яке триває 1 раз на 10 років;
3) будівельні цикли Саймона Кузнеця – пов’язані з періодичним оновленням житла та окремих видів ви робничих споруд і тривають 15 – 20 років;
4) великі цикли або довгі хвилі Миколи Кондратьєва, який вперше у 1920-х рр. обґрунтував існування таких циклів. Тривають так цикли 48 – 60 років.
НЕЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ:
Прикладом нециклічних коливань є структурні кризи.
Класифікація структурних криз:
- енергетичні кризи;
- сировинні кризи;
- продовольчі кризи;
- екологічні кризи (або локальна, або світова) – пов’язані із суперечністю між невпинно зростаючими економічними потребами суспільства та можливостями довкілля компенсувати збитки, завдані йому втручанням людини у природу. Є двох типів: спричинені природними процесами (виверження вулканів, повені, землетруси тощо) та спричинені господарською діяльністю людини.
- фінансові кризи – супроводжуються розладом у фінансовій системі країни, характеризуються прискоренням інфляції, кризою неплатежів, різким коливанням валютних курсів і курсів цінних паперів, зростанням дефіциту державного бюджету і нарощуванням зовнішніх боргів.
Ознаками структурних криз є:
- породжуються диспропорціями між розвитком окремих сфер та галузей економіки;
- мають (як правило) затяжний характер;
- як правило, не збігаються з початком циклічних коливань.
Державне антикризове регулювання економіки.
Державне антикризове регулювання спрямоване на згладжування коливань в економіці.
Виділяють два основні типи заходів держави, спрямованих на подолання циклічних коливань, а саме: політику стримування та політику експансії (стимулюючу).
Політика стримування – це заходи держави, спрямовані на обмеження сукупного попиту. Вони застосовуються у тому разі, коли економіка перебуває у фазі піднесення.
Політика експансії– це заходи держави, спрямовані на розширення сукупного попиту, які використовуються тоді, коли економіка перебуває у фазі спаду.
Важелі державного антициклічного регулювання
§ заходи грошово-кредитної політики, спрямовані на стимулювання попиту на товари та послуги (зниження процентної ставки, зниження норми обов’язкових банківських резервів тощо);
§ заходи, спрямовані на пожвавлення інвестиційної активності (стимулювання житлового будівництва, проведення політики прискореної амортизації, надання різноманітних пільг при встановленні нового устаткування та ін.);
§ заходи бюджетно-податкової політики (зниження ставок податків на прибутки підприємств і доходи громадян, збільшення частки державних витрат з метою стимулювання інвестиційної активності тощо) .
В період депресії, коли крива сукупної пропозиції – горизонтальна, будь-яке стимулювання сукупного попиту є бажаним для суспільства. Таким чином, стимулюючи всі елементи сукупного попиту, держава домагається зростання обсягу виробництва і зайнятості за незмінного рівня цін. – Стимулююча політика
Якщо ж рівновага знаходиться на висхідному відрізку кривої сукупної пропозиції, держава теж може впливати на ситуацію, але необхідно враховувати, що стимулювання сукупного попиту у цьому випадку разом зі зростанням ВВП, призводить до зростання інфляції. – Стимулююча або стримуюча політика (залежно від того, що є більш вразливим для економіки – інфляція чи безробіття і невикористання виробничих потужностей).
За умов повної зайнятості та потенційного обсягу виробництва, будь-яке зростання сукупного попиту є інфляційним і держава має проводити обмежувальну політику, що має призвести до зменшення сукупних витрат, що зрушать криву сукупного попиту ліворуч.
3. Сутність, чинники та види безробіття
| Безробіття як економічний феномен пов'язане з перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс. |
Згідно з Міжнародною організацією праці (МОП) все населення поділяється на інституціональне та не інституціональне.
Відповідно до МОП, працездатнимивважаються люди віком від 15 до 70 років, в Україні – від 16 до 60 років.
Економічно активне населення = зайняті + безробітні.
Економічно неактивне населення – дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (студенти, домогосподарки, ті, хто доглядають за хворими, ті, хто не хочуть працювати, підприємці).
Випадкова зайнятість– немає термінів початку і закінчення роботи.
Тимчасова зайнятість – укладання контракту із зазначенням терміну дії трудової угоди.
Часткова зайнятість – неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
| Населення |
| Інституціональне |
| Неінституціональне |
| Особи поза робочою силою: - Населення до працездатного віку; - Особи, що вийшли з працездатного віку; - Особи, що перебувають в спеціалізованих установах та надто хворі, щоб працювати. |
| Економічно активне населення, R |
| Економічно неактивне населення |
| Зайняті, L |
| Безробітні, R |
| Особи працездатного віку, які: - Виконують будь-яку оплачувану роботу; - Мають роботу, але не працюють з певних причин (профспілкові, декретні відпустки, страйки); - Працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень. |
| Особи працездатного віку, які - Не мають роботи, яка приносить дохід та протягом останніх 4-х тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу; - Протягом останіх двох тижнів готові приступити до роботи або як найманий працівник або як підприємець. |
| Види зайнятості |
| Повна зайнятість – передбачає існування природного безробіття до 10% |
| Неповна зайнятість: - Випадкова; - Тимчасова; - Часткова. |
| Самозайнятість |
ФОРМИ БЕЗРОБІТТЯ:
1) фрикційне –виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць - з іншого, потребує певного часу.
Ця форма пов'язана з пошуком та очікуванням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.
2) структурне –зумовлене змінами у структурі попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки.
Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії "старіють" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Разом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій.
| Фрикційне безробіття + Структурне безробіття = Природне безробіття |
3) циклічне – відхилення фактичного безробіття від природного в той чи інший бік.
У період рецесії відбувається падіння обсягів національного виробництва нижче потенційного рівня, фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економіки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фактичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.
Існують також ж й інші форми безробіття: