Протоколи маршрутизації.

План

Тема 7. Адміністрування комп’ютерної мережі

1. Протоколи маршрутизації.

2. Протоколи керування мережею.

3. Налаштування маршрутизації під Linux.

Маршрутизація - це передача дейтаграм від одного вузла мережі до іншого.
Маршрутизацію виділяють пряму і не пряму.
При прямій маршрутизпції пакетів (використовується в одній підмережі) відправник знає МАС-адресу отримувача і перетворює IP-дейтаграму в кадр мережі, що містить дану адресу і безпосередньо пересилає його.

Список відповідності ІР та МАС-адрес формується вузлом динамічно за допомогою протоколу ARP (Adress Resolution Protocol). Для отримання МАС-адреси невідомого вузла вузол відправляє в мережу широкомовний МАС-запит, який містить ІР-адресу отримувача.
Вузол, в якого співпаде ІР дає відповідь на запит, при цьому в кадрі буде міститись розшукувана МАС-адреса.

У випадку, якщо відповідь не буде отримана, то пакет, який необхідно передати анулюється і відправнику надсилається повідомлення про недосяжність вузла. Можлива також зворотня ситуація, коли відома МАС-адреса і невідома ІР. В такому випадку використовується протокол RARP. Для роботи такої мережі в ній повинен бути присутній RARP-сервер.

При прямій маршрутизації передача дейтаграм використовується між різними мережами або підмережами. Виявивши розходження немаскової частини ІР-адреси, відправник посилає ІР-дейтагараму на адресу маршрутизатора або шлюзу, який виконує подальше перенаправлення пакета.

Маршрутизатор (router) - це пристрій, що має декілька інтерфейсів (портів) для підключення локальних мереж або віддалених з'єднань і здатний виконувати перенаправлення інформації в залежності від ІР-адреси між портами. Кожному інтерфейсу ставляться у відповідність одна або декілька ІР-адрес мереж (підмереж), що мають зв'язок на 1-2 рівнях моделі OSI. Маршрутизатор забезпечує передачу пакетів між вузлами доступних йому підмереж, розташованих на різних або на одному й тому ж інтерфейсі.
Маршрутизатор працює на третьому рівні моделі OSI і здатний розділяти широкомовний домен на домен колізій. Для роботи маршрутизатор повинен мати таблицю маршрутизації, яка містить ІР-адреси і маски мереж та підмереж, а також список сусідніх маршрутизаторів.
Дані списки поновлюються як вручну (статична маршрутизація) - встановлюється для постійних з'єднань та мереж заглушок та динамічна - виконується за допомогою спеціальних протоколів RIP, OSPF, IGRP та ін.

Для встановлення адреси підмережі виконується логічне І між адресою вузла та маскою підмережі на інтерфейсі.

Шлюз (gateway) - це маршрут по замовчуванню на пристрій, який приймає і пересилає пакети, що не належить локальній мережі. Часто в ролі шлюзу виступає маршрутизатор. Маршрутизатори поділяються на:

· внутрішні (працюють в автономних системах);

· граничні (з'єднують між собою автономні системи).

Всі протоколи, які використовуються в маршрутизаторі поділяють на маршрутизуємі (направляючі) - такі як ІР та ІРХ та протоколи маршрутизації.

Протоколи маршрутизації.

Існує два типи протоколів для маршрутизатора

· внутрішні

· зовнішні

Внутрішні призначені для роботи в автономних системах.
IGP - Interior Gateway Protocol.
Зовнішні використовуються для з'єднання автономних систем.
EGP - Exterior Gateway Protocol.
Характеристики внутрішніх протоколів
Внутрішні протоколи для вибору кращого маршруту використовують поняття метрик.
Метрика - це параметр або група параметрів, які виражаються в числах і служать для оцінки якості маршруту.

Протоколи зовнішньої маршрутизації

· EIGRP

· BGP

Дані протоколи використовуються в граничних маршрутизаторах. При цьому вони не обмінюються з сусідніми маршрутизаторами про внутрішні зв'язки, яку обов'язково повинні містити.