Аналіз ринку землі.

Земля (а в більш широкому розумінні, природні ресурси) як фактор виробництва відмінна від капіталу тим, що не має здатності до відтворення, земельний фонд представляє фіксовану величину і не може бути швидко збільшений.

Попит на землю неоднорідний. Він складається з сільськогосподарського попиту (Dсг) і несільськогосподарського попиту (Dнесг):

DE = Dсг + Dнесг ,

де DE – сукупний на землю.

Якщо на осі абсцис ми відкладемо кількість землі в гектарах, а на осі ординат – ціну за гектар землі, то крива сільськогосподарського попиту на землю Dсг буде мати від’ємний нахил. Це пов’язане з тим, що в міру залучення землі у господарський оборот (при даному рівні розвитку техніки і технології) ми будемо змушені перейти від кращих по родючості земель до середніх і навіть гірших. Крива не сільськогосподарського попиту також має від’ємний нахил, адже пов’язана головним чином з місцем розташування, і тут є також свої обмеження, адже доводиться використовувати не тільки землі у центрі міста (наприклад, для житлового будівництва та офісів), але і на околицях. Сукупний попит на землю DЕ визначається шляхом додавання по горизонталі кривих сільськогосподарського і не сільськогосподарського попиту (рис. 11.3).

 

Рисунок 11.3 – Сукупний попит на землю.

 

Сільськогосподарський попит на землюзалежить від попиту на продовольчі товари, враховує рівень родючості ґрунту та можливості його підвищення, а також місце розташування – ступінь віддаленості від центрів продажу продовольства та сировини.

Не сільськогосподарський попитскладається із попиту на землю для будівництва помешкань, об’єктів інфраструктури, з промислового та інфляційного попиту на землю. В умовах високих темпів інфляції боротьба зі знеціненням грошового багатства підштовхує попит на нерухомість. І земля виступає однією із гарантій збереження і примноження багатства. Несільськогосподарський попит, як правило, байдужий до рівня родючості землі. Головне фактором для нього є місце розташування земельних ділянок.

Оскільки пропонування землі абсолютно нееластичне, то ціна землі залежить лише від змін у попиті на неї (рис. 11.4). Доход, одержаний від здачі землі в оренду, називається земельною рентою (від фр. rente та лат. reddita означає «віддана»).

Рисунок 11.4 – Зміна рівня земельної ренти.

Земельна рента – це регулярно одержуваний землевласником надлишковий дохід, не пов’язаний з підприємницькою діяльністю. З точки зору орендарів – це необхідні витрати, які утримують дані ділянки землі від їх альтернативного використання.

Розрізняють такі форми земельної ренти:

Ø абсолютна рента утримується власником землі з орендарів незалежно від родючості земель і їх місцезнаходження;

Ø диференційна рента І-го роду – виникає внаслідок диференціація земель за їх якістю;

Ø диференційна рента ІІ-го роду виникає при вкладеннях капіталу та праці в підвищення якості земельної ділянки.

Визначення ринкової ціни землі має певні особливості, пов’язані з тим, що земля – вічний актив, який не зношується повністю від тривалого використання.

Ціна землі як безстрокового активу – це капіталізована земельна рента. Ділянка землі продається за таку суму, яка у разі її альтернативного використання принесе доход, рівний земельній ренті

Розраховується ціна землі як чиста теперішня вартість всіх майбутніх доходів від власності на землю, яка обчислюється як сума членів нескінченної спадної геометричної прогресії. Якщо – ціна землі, – величина земельної ренти, – реальна ставка відсотку, то:

, або .