Аналіз поведінки монополістичного конкурента в короткостроковому періоді.

Поняття та ознаки монополістичної конкуренції.

Тема 7 Поведінка фірми в умовах монополістичної конкуренції

Досконала конкуренція та монополія є полярними моделями у спектрі реальних ринкових структур. Між цими двома полюсами знаходяться моделі недосконалої конкуренції, найпоширенішими серед яких є монополістична конкуренція та олігополія.

Монополістична конкуренція – це ринкова структура, що характеризується таким чином:

1. Ринок складається з великої кількості як продавців, так і покупців, що практично виключає таємні змови та вироблення спільних стратегій.

2. На ринку продаються диференційовані блага, тобто у кожного продавця наявний товар, який відрізняється від аналогічних товарів конкурентів.

3. У кожного товару є багато близьких товарів замінників, що призводить до того, що вплив на ціну кожного продавця є незначним.

4. Існує вільний вхід і вихід з ринку, проте він не такий легкий як за умов досконалої конкуренції. Необхідність рекламних витрат для інформування покупців про особливості товару є перешкодою для входження на ринок.

Монополістична конкуренція є досить поширеною в реальній економіці ринковою структурою. Ця модель характеризує перш за все галузі з невеликим мінімально ефективним розміром підприємства: легка промисловість, сфера послуг та дозвілля, продовольчі магазини, ресторани, підприємства роздрібної торгівлі тощо.

Ознаки монополістичної конкуренції свідчать про те, що ця модель є більш близькою до досконалої конкуренції, ніж до монополії, з тією різницею, що випуск диференційованого продукту дає монополістичному конкуренту невеликий контроль над ціною і можливість використання нецінових методів конкуренції, заснованих на рекламі.

Графік попиту на продукцію монополістичного конкурента є менш еластичним, ніж графік попит за умов досконалої конкуренції, але більш еластичним, ніж монопольний графік попиту.

В короткостроковому періоді монополістичний конкурент намагається максимізувати прибуток за умови рівності граничного доходу і граничних витрат MR=MC, ціна встановлюється на рівні максимальної ціни, за яку можна продати оптимальний обсяг виробництва (максимальна ціна попиту). Для того, щоб фірма отримувала економічний прибуток необхідно, щоб за умов випуску оптимального обсягу виробництва ціна попиту перевищувала середні сукупні витрати (P_mc>ATC), умовою закриття є перевищення середніх змінних витрат над ціною продукції (P_mc<AVC). Як і монополія, монополістичний конкурент не має графіка пропозиції.

В умовах монополістичної конкуренції фірми виробляють менший обсяг, ніж найбільш ефективний з точки зору оптимізації розподілу ресурсів (minATC).На рівні оптимального обсягу виробництва ціна рівноваги перевищує граничні витрати (P>MC). Якби фірма збільшила б обсяг виробництва, вона могла б знизити середні витрати. Але монополістичному конкуренту невигідно виробляти продукції більше, тому що її доведеться продавати за нижчою ціною. Тому монополістичні конкуренти функціонують не досягаючи оптимальної потужності технології виробництва. Надлишкові виробничі потужності – негативний наслідок монополістичної конкуренції для суспільства. Вони характеризуються різницею між обсягом випуску, що забезпечує мінімімум середніх витрат та обсягом випуску, що забезпечує максимум прибутку. Чим більшою є ця різниця, тим більшою недовантаженістю характеризуються виробничі потужності.

Через недовантаженість потужностей підприємств страждають споживачі, які змушені платити ціну, що перевищує конкурентний рівень (P=MC). Проте, надлишкові потужності є платою за диференціацію продукту: диференціація продукту забезпечує споживачам різноманітність продуктів, що призводить до кращого задоволення їх потреб.

Щоб зменшити неефективність виробництва монолістичний конкурент намагається збільшити попит на свій товар за допомогою нецінових методів, таких як поліпшення якості продукції, до і після продажне обслуговування, але перш за все реклами.

Витрати на рекламу, які зазвичай відносяться до постійних витрат, збільшують середні сукупні витрати (графік середніх витрат АТС₀ на рис. 7.2 зміщується в положення АТС_Р).

В той же час, збільшення обсягів продажу фірми (об’єм Q₂ на рис. 7.2) дозволяє їй використати потенціал “надлишку виробничих можливостей”, і навіть зменшити фактичні середні витрати виробництва за рахунок наближення до мінімуму середніх витрат (ATC₂<ATC₁).

Рисунок 7.2 свідчить, що ефективність рекламної компанії фірми залежить не тільки від збільшення продажів продукції, але і від можливостей зменшення середніх витрат; чим більшим “надлишком виробничих потужностей” характеризується технологія виробництва фірми, тим ефективнішим можуть бути результати реклами.

Рис. 7.2 – Вплив рекламних витрат на діяльність фірми в умовах монополістичної конкуренції.

Отже, на відміну від конкурентної фірми чи монополії, для максимізації свого прибутку фірма в умовах монополістичної конкуренції повинна враховувати наступні фактори: обсяг випуску, ціну, можливості удосконалення продукту та витрати збуту.